Цукрознижувальні сульфаніламідні препарати. Бігуаніди при цукровому діабеті

В даний час при цукровому діабеті середньої тяжкості застосовують цукрознижувальні сульфаніламідні препарати і бігуаніди. Вони особливо ефективні у хворих похилого віку, схильних до повноти. Можливе застосування сульфаніламідних препаратів в поєднанні з ін`єкціями інсуліну при важкій формі цукрового діабету у молодих з метою зменшення кількості ін`єкцій інсуліну. При інсулінорезистентності формах цукрового діабету застосування сульфаніламідних препаратів в ряді випадків дає позитивний ефект, потенціюючи дію інсуліну і усуваючи дію контрінсулярних факторів та інгібіторів інсуліну. При дитячому і підлітковому цукровому діабеті у випадках абсолютної інсуліну недостатності цукрознижувальні сульфаніламідні препарати неефективні.
негативне дія цукрознижувальних сульфаніламідних препаратів відносно невелике, однак у ряді випадків в крові можетнаблюдаться зниження лейкоцитів, тромбоцитів і нейтрофілів.

деякі хворі відзначають появу нудоти. Можливі алергічні прояви. Застосування цукрознижувальних сульфаніламідних препаратів протипоказано при вагітності і в ранньому дитячому віці, при важких ураженнях нирок і цирозі печінки. У підлітковому і юнацькому віці загострення цукрового дії СТГ. У цих випадках цукрознижувальні сульфаніламідні препарати можуть сприяти зниженню гіперглікемії і їх можна комбінувати з препаратами інсуліну.

В даний час випускаються наступні цукрознижувальні сульфаніламідні препарати: BZ-55 (падізан, Оран, інвепол, карбутамід, глюцідорал, букарбан) - Д-860 (растінон, толбутамід, бутамид, артозін, оріназа, орабет, доліпол і ін.).

В даний час численними дослідженнями встановлено, що BZ-55 (надізан і його аналоги) мають більш виражений сахароснижающим дією але порівняно з препаратами групи Д-860. Однак препарати групи Д-860 (растінон і його аналоги) менш токсичні.

Цукрознижувальні сульфаніламідні препарати призначають по 0,5 г 1-2-3 рази в день. Можна збільшити дозу до 3 г в день. Але краще дотримуватися помірних доз щоб уникнути токсичної дії препарату.
Препарат р-607 (Хлорпропамід, діабенез, орадіан) застосовується в таблетках по 250 мг. Середня добова доза 250-500 мг. Препарат р-607 є найбільш активним в порівнянні з іншими сахароснижающим і сульфаніламідними препаратами.

цикламіду (К-386) по своїй структурній формулі стоїть ближче до толбутаміду (Д-860).
для перорального лікування цукрового діабету використовуються бігуаніди, які за хімічною структурою можуть бути розділені на три групи: фенетілбігуаніди (ДВІ, фенформин, діботін), бутілбігуанід (сілубін, буформіп, адебіт) і днметілбігуаніди Глюкофаж, метформін). ДВВІ випускається в таблетках по 25 мг, добова доза 125 мг, максимальна добова доза 150 мг. Глюкофаж дозується в таблетках по 0,5 г 2 3 рази на добу. Вища добова доза 3 г.

препарат бутілбігуанід (Сілубін) дозується в таблетках по 50 мг. Добова доза 150 мг. Вища добова доза 300 мг. Аналогом сілубіна є угорський препарат адебіт. В даний час в Англії отриманий препарат сілубіна тривалої дії - на 24 години (Silubin retard).

бігуаніди викликають гіпоглікемію, потенціюючи дію інсуліну. Підвищують споживання глюкози тканинами. Підвищують вміст молочної та піровіно-Градний кислоти в крові при введенні глюкози та знижують глюконеогенез. Крім того, бігуаніди сприяють посиленню окисного фосфорилювання в мітохондріях клітин. Є спостереження, що бігуаніди у хворих на цукровий діабет, схильних до ожиріння, знижують надмірний викид інсуліну, зменшують апетит, сприяють схудненню. На відміну від сахароспіжающіх сульфаніламідних препаратів бігуаніди ефективні при юнацькому і дитячому цукровому діабеті, коли різко знижена продукція ендогенного інсуліну.

токсична дія бигуанидов незначно, однак спостерігаються нудота, блювота, біль в епігастральній ділянці. У деяких хворих при тривалому застосуванні бнгуанідов відзначалася слабкість, схуднення. Комбінована терапія з інсуліном сприяє нормалізації обмінних процесів. Препарати бнгуанідов в комбінації з цукрознижувальними сульфаніламідними препаратами дають хороший ефект при інсуліпорезістентпостних формах цукрового діабету.

Основна увага в терапії ретинопатії повинно бути направлено на компенсацію цукрового діабету. Рекомендуються анаболічні стероїдні препарати, вітамінотерапія- лидаза покращує проникність, судин, по не рекомендується при наявності крововиливів. У цих випадках показаний хлористий кальцій, рутин, викалин. При наявності діабетичної ретинопатії і гіпертонії показано зниження артеріального тиску гіпотензивними препаратами.

при діабетичної нефропатії складно компенсувати цукровий діабет, якщо мати на увазі можливість гіпоглікемічних станів. Призначення малих доз інсуліну, що вводяться дрібно, засноване па рівні цукру крові, так як в аналізах сечі цукор відсутній. У харчуванні необхідно обмежувати сіль, жири, м`ясо вживати у відвареному вигляді. Для поліпшення синтезу Белкопа призначають анаболічні стероїдні препарати (нерабол, ретаболіл та ін.). При явищах уремії застосовують промивання шлунка, кисень, переливання крові, серцеві засоби.

При лікуванні поліневритів рекомендується фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура. Правильне проведення інсулінотерапії, вітамінотерапії (комплекс B1, В6, В12, і С) покращує стан хворих.