Офтальмологія-фармакоекономічні аспекти вибору стратегії лікування первинної глаукоми

Економіческаяоценка рентабельності лікування визначається співвідношенням його вартість ефективності. Вартість лікування складається з прямих затратпаціента і державних установ охорони здоров`я на леченіеданного захворювання і непрямих витрат, спрямованих на предупрежденіенеблагопріятних результатів, а отже, зменшення відсотка інвалідності смертності. Ефективність лікування оцінюється за трьома показниками: зниження захворюваності і смертності, а також поліпшення качестважізні пацієнтів.

Таким чином, при оцінці прямих і непрямих витрат на леченіеглаукоми необхідно враховувати передбачувану вартість лекарственнихпрепаратов, оглядів офтальмолога, діагностичних процедур, хірургіческоголеченія і госпіталізації. Крім того, вартість лікування зависитот частоти оглядів офтальмологом даного пацієнта і обсягу діагностіческіхметодік, необхідних для оцінки ефективності та безпеки проводімойтерапіі.

В середньому в різних країнах більше половини загальної вартості леченіяпріходітся на консультації та обстеження у офтальмолога (рис.1 і 2, дані 1995-1997 рр.).

Мал. 1. Стоімостьпосещенія офтальмолога, дол. США

Мал. 2. Стоімостьобследованія у офтальмолога, дол. США

Вартість лікарської терапії і хірургічного лікування первічнойоткритоугольной глаукоми (ПВКГ) в процентному відношенні від общейстоімості обстеження і лікування пацієнтів в різних країнах значітельноварьірует (рис. 3 і 4).

Мал. 3. Стоімостьмедікаментозной терапії ПВКГ в процентному відношенні від загальної стоімостілеченія і обстеження пацієнтів

Мал. 4. Стоімостьхірургіческого лікування ПВКГ в процентному відношенні від загальної стоімостілеченія і обстеження пацієнтів

Клінічна ефективність лікування глаукоми оцінюється по степенісніженія внутрішньоочного тиску (ВОТ), швидкості досягнення давленіяцелі, збереженню зорових функцій, зниження відсотка сліпоти іінвалідізаціі хворих при даному способі лікування.

Для оптимізації вибору терапії використовується модель Маркова, в якій враховуються епідеміологічні, клінічні та об`ектівниеданние кожного конкретного пацієнта, що дозволяє адекватно іполноценно оцінити можливість оптимізації імовірною стоімостілеченія. При побудові моделі дані класифікуються за групами (в залежності від тяжкості передбачуваного перебігу). Розвиток заболеваніяпредставлено, як перехід від однієї стадії до іншої, зазвичай в сторонуотягощенія течії, у вигляді циклів, оформлених як інтервал временнойшкали, за тривалістю якого судять про клінічному теченіізаболеванія. Загальна вартість лікування залежить від вартості каждогоперіода захворювання і кількості циклів, необхідного для достіженіяцелі лікування даного захворювання.

Приклади побудови моделі Маркова для оцінки економічної еффектівностітерапіі глаукоми представлені на рис. 5 і 6.

Мал. 5. Схемамоделі Маркова для лікування пацієнта №1

Мал. 6. Схемамоделі Маркова для лікування пацієнта №2 (з більш високим уровнемісходного ВГД)

На рис. 5 представлена схема лікування пацієнта №1, загальна стоімостьлеченія якого буде складатися з вартості препарату первоговибора, препарату другого вибору, лазерного лікування і оглядів офтальмолога.

На рис. 6 представлена схема лікування пацієнта №2 з більш високімуровнем вихідного ВГД, загальна вартість лікування якого будетскладиваться з вартості препарату першого вибору, комбінованого, лазерного та хірургічного лікування і оглядів офтальмолога.

Загальна вартість лікування пацієнта №2 вище, так як продолжітельностькомпенсаціі ВГД на тлі медикаментозного лікування менше (паціент№1 - цикли 1-4, пацієнт №2 - цикли 1-2), більш часто проводіласьсмена видів лікування, що вимагало частих оглядів паціентас застосуванням великої обсягу діагностичних методик, а такжеіспользованія більш дорогих видів лікування (лазерне і хірургічне).

Ці два приклади показують, що загальна вартість лікування положітельнокоррелірует з величиною вихідного ВГД (чим вище рівень ісходногоВГД, тим вище інтенсивність і вартість лікування) і отріцательнокоррелірует з початковим ефектом лікування (швидке достіженіедавленія мети зменшує подальшу вартість лікування). Такимобразом, можна зробити припущення, що більш ефективна ранняятактіка лікування дозволяє знизити його загальну вартість.

В останні роки з`явилися нові групи лікарських препаратовдля лікування глаукоми. Ці препарати не тільки володіють вираженнимгіпотензівним ефектом, але і покращують якість життя хворих глаукомою.

Моделювання ефекту нових лікарських засобів показує, що на тлі їх застосування зниження ВГД більш виражено і компенсаціяофтальмотонуса зберігається довше. Нові препарати мають більшевисоку ефективністю і потенційно зменшують відсоток хворих, яким потрібна зміна терапії або застосування дорогостоящегохірургіческого лікування, що частково компенсує їх дополнітельнуюстоімость.

Проведені в різних країнах дослідження стратегії і стоімостілеченія показали, що у 20-60% хворих зберігалася еффектівностьтрадіціонной монотерапії b-адреноблокаторами, більш ніж у 20% хворих терапія була змінена, по крайней мере, одноразово, ау 10% хворих лікування було змінено більше 3 разів .

Порівняння вартості традиційного лікування пацієнтів в разнихстранах і загальної вартості лікування хворих, у яких пріменяліновие лікарські засоби, підтвердили висновок, зроблений наосновании моделювання. На рис. 7 показано зміну загальної стоімостілеченія пацієнтів в залежності від виду терапії (термін леченія2 року, Іспанія).

Мал. 7. Общаястоімость лікування глаукоми в залежності від виду терапії (сроклеченія 2 роки, Іспанія).

Дані спостережень за стратегією лікування глаукоми показують, чтоболее висока частота змін в лікуванні призводить до увеліченіюего вартості. Нові види лікування, які більш ефективно контроліруютВГД, з плином часу знижують вартість лікування хворих. Іншимисловами, рентабельність того чи іншого виду терапії залежить какот його ціни, так і від ефективності.

Оскільки в нашій країні існує величезний розкид стоімостіобследованія і хірургічного лікування пацієнтів, ми попиталісьоценіть економічні характеристики медикаментозного леченіяглаукоми.

Для розрахунку вартості медикаментозного лікування протягом 1 годав залежності від використовуваного препарату були враховані дані мінімальнойаптечной вартості 1 упаковки, рекомендовану кількість інстілляційв добу, вартість лікування протягом доби при стандартному режімепрімененія препарату і час, на який розраховано іспользованіеодной упаковки (табл. 1).

Для розрахунку економічної рентабельності застосовуваного препарату (тобто оцінки співвідношення вартості лікування та клінічного ефекту) були використані два оригінальних параметра: комфортність і потребітельскаястоімость.

Розрахунок комфортності виробляли по 10-бальній шкалі, учітиваяследующіе характеристики:

• гіпотензивний дії

• можливість достатнього зниження ВГД протягом 24 годин

• ефективність монотерапії препаратом

• комбіноване застосування (характер і ступінь посилення ефекту)

• тривалість і стабільність гіпотензивного ефекту (характерізуетсянеобходімой частотою обстеження пацієнта і можливим срокомізмененія лікування)

• відсутність ефекту звикання при тривалому застосуванні

• кількість інстиляцій в добу

• частота і рівень побічних ефектів (місцевих, системних)

• можливість відмови на користь інших очних крапель (бистраязамена)

• індивідуальна (цінова, соціальна) доступність

• рекламна підтримка виробника (дистриб`ютора) - ізвестностьпрепарата (лікар-пацієнт)

• дотації держави.

Приклад розрахунку комфортності. Інстиляції очних крапель проізводятся1, 2 або 3 рази, природно, що більш вигідно отримувати препараттолько 1 раз, відповідно, 1 раз - 10 балів, 2 рази - 5 балів, 3 рази - 3,33 бала.

Споживча вартість визначається як відношення стоімостігодового курсу препарату і комфортності.

Комфортність і споживча вартість різних гіпотензівнихпрепаратов представлені в табл. 1.

Аналізуючи отримані дані комфортності і потребітельскойстоімості, можна відзначити, що початкова різниця в ціні між окремими препаратами компенсується більш високою еффектівностьюнових препаратів, а також поліпшенням якості життя пацієнтів, що використовують сучасні медикаментозні засоби.

Як приклад можна використовувати співвідношення ціни, комфортні споживчої вартості двох нових гіпотензивних препаратів-Ксалатан і Трусопта.

Ксалатан має виражену гіпотензивну ефектом і значітельноулучшает якість життя пацієнтів, тому комфортність данногопрепарата найвища в цій групі лікарських засобів (102,8). Незважаючи на високу вартість препарату, його потребітельскаястоімость відрізняється від споживчої вартості большінствадругіх препаратів тільки в 3 рази. Таким чином, іспользованіексалатана економічно рентабельно.

Споживча вартість трусоптаболее ніж в 10 разів перевищує середню споживчу стоімостьдругіх препаратів, так як даний лікарський засіб при високойцене має низьку комфортність. Отже, воно менш рентабельно.