Режими декомпресії при диханні повітрям. Повторні занурення

Режими декомпресії при диханні повітрям, наведені в водолазному довіднику ВМС Великобританії, більш консервативні, ніж режими ВМС США, але, незважаючи на це, перевірка деяких з них показала розвиток хвороби декомпресії в 20% випадків (Таблиці-1968 ВМС Великобританії). Таблиці-1968 ВМС Великобританії для дихання повітрям розроблялися з метою зниження числа випадків розвитку хвороби декомпресії і, очевидно, були цілком успішними.

Однак в несприятливих умовах занурень навіть ці тривалі за часом схеми декомпресії не матимуть успіху. Одна з таких невдач, наприклад, мала місце під час декомпресії водолаза по режиму, після перебування в спокої протягом 20 хв в барокамері під тиском, що відповідає глибині 57 м. У водолаза розвинулася хвороба декомпресії з ураженням руки в результаті того, що він лежав на ній протягом тривалої зупинки на глибині 6 м.

Ймовірно, багато хто з опублікованих режимів декомпресії будуть ефективними в ідеальних умовах занурень, але всі вони будуть неадекватними при ускладнених обставинах. Мабуть, важко, якщо взагалі неможливо, зробити так, щоб режим декомпресії був коротким і одночасно надійним в усіх ситуаціях.

повторні занурення

коли занурення водолаза проводять майже поспіль одне за іншим, вимоги до декомпресії після другого занурення зростають в результаті збереження залишкового азоту в організмі після першої експозиції. В інтервалі між зануреннями приблизно протягом 12 год перебування на поверхні залишковий азот поступово виводиться. Вважають, що після закінчення цього часу вимоги до режиму декомпресії будуть однаковими для обох занурень.

У цитованому (1973) довіднику водолаза СРСР повторні занурення не розглянуті. У довіднику водолаза ВМС Великобританії наведено розрахунок декомпресії для повторних занурень на основі подвоєння тривалості перебування на грунті при найбільшій глибині. У водолазному довіднику Франції наведена диференційна таблиця режимів: для різних інтервалів знаходження на поверхні між зануреннями.

У водолазному довіднику ВМС США міститься найбільш гнучка, але складна методика проведення повторних занурень. Кожне Декомпресійний або бездекомпресійної занурення включено до групи повторних занурень у відповідності до змісту в організмі залишкового азоту до кінця перебування під водою. Виведення азоту в період знаходження на поверхні між спусками під воду сприяє віднесенню водолаза до групи з меншим вмістом нейтрального газу в організмі.

У цій новій групі до планованої тривалості перебування на грунті додають тривалість, обумовлену залишковим вмістом азоту в організмі, для глибини наступного занурення. Отриману таким чином загальну тривалість і використовують для вибору подальшого режиму декомпресії.