Боротьба з ожирінням за допомогою правильного харчування

Відео: Олена Малишева: ЗАЙВА ВЕС і його причини. Чому ми повніючи? Важливо знати кожному про ожиріння!

Рекомендації з харчування при ожирінні

Проблема боротьби з ожирінням і підтримки нормальної маси тіла є актуальною для жителів усіх цивілізованих країн, де рівень розвитку техніки дуже високий, а рівень рухової активності населення малий.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, яка розглядає ожиріння як епідемію, що охопила сотні мільйонів людей, в кінці XX ст. зареєстровано понад 250 млн хворих на ожиріння (що становить приблизно 7% дорослого населення земної кулі).

Але ця проблема виникла задовго до XX в.

В історію увійшли бенкети відомого римського полководця і гурмана Лукулла. Ці бенкети служать прикладом приголомшливою марнотратною розкоші.

Але і в ті часи були люди, які рекомендували стриманість в їжі. Харчування жителів стародавньої Спарти різко відрізнялося від лукуловими бенкетів. З раннього віку дітей гартували, привчали стійко переносити спрагу і голод, холод і біль, не бути вибагливими в їжі. Молодих чоловіків з вагою більше прийнятих стандартів жорстоко карали або виганяли з міста. Кухарів ж, які готували смачну їжу, стратили.

Великі лікарі стародавності Гіппократ, Гален, Авіценна у своїх працях приділяли велику увагу боротьбі з повнота. Відомий лікар і мислитель Стародавньої Греції Гіппократ в своїх творах докладно розглядав ряд положень щодо гігієни харчування.

Він писав про те, що треба знати все харчові речовини і напої, які використовуються людиною, а також їх властивості-знати прийоми для посилення або ослаблення тих чи інших природних властивостей харчових компонентів-необхідно знати співвідношення між фізичними навантаженнями і кількістю їжі-знати залежність кількості прийнятої їжі від віку і статури людини, від пори року, погоди і місцевості, в якій людина живе.

Авіценна, великий вчений X-XI ст., Залишив докладні рекомендації з голодування, за оцінкою поживності і засвоюваності харчових продуктів, з масажу і гімнастики.

У писемних пам`ятках Київської Русі велике місце відводиться питанням медицини і правильного харчування. В «Ізборнику Святослава» даються поради по дієтичному харчуванню, людям радять більше їсти овочів, ягід, трав, фруктів, грибів.

У XVII ст. на Русі з`являється спеціальна медична література: довідники, лечебники, травники, Вертоград (збірники по лікарської ботаніки), енциклопедії. У цих книгах описуються цілющі властивості харчових продуктів, рекомендуються дієти, такі дієти, народні засоби лікування і попередження хвороб, а також даються вказівки про правильній кулінарній обробці харчових продуктів (випічка хліба, приготування бульйонів, відварів, сиру, варіння і смаження риби і м`яса і т. д.), про правильну організацію бита- наводяться відомості про лікувальні властивості різних рослин. Багато з цих порад не втратили свого сенсу і до теперішнього часу.

Ожиріння і його ознаки

Ожирінням називають захворювання, яке проявляється порушенням обміну речовин, енергетичного балансу і надлишковим накопиченням жиру в тканинах організму, переважно в підшкірній жировій клітковині.

Хвороба розвивається в результаті тривалого порушення енергетичного балансу, коли енерговитрати організму значно нижче тієї енергії, яка надходить з їжею.

Основною ознакою ожиріння є значне збільшення кількості жирової тканини в організмі: у жінок - більше 25%, у чоловіків - понад 20% від загальної маси тіла. Зовнішня сторона ожиріння - це надлишки жиру і негарна фігура.

Внутрішня сторона ожиріння - жирове звуження судин всіх органів і систем організму-холестеринові бляшки, що звужують просвіти судин і викликають головні болі, закупорку судин і, як наслідок, інфаркти та інсульти- це розвиток гіпертонії, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, жовчнокам`яної хвороби, подагри , а також схильність до деяких онкологічних захворювань, підвищена стомлюваність, хвороби кісток і суглобів та багато інших ускладнення або захворювання.

Ожиріння має кілька ступенів, які оцінюються по перевищенням маси тіла над «ідеальної». «Ідеальна» маса тіла визначається з урахуванням віку, статі, зросту і конституції. При ожирінні першого ступеня надлишкова маса тіла перевищує норму на 1530%, при ожирінні другого ступеня - на 30-50%, при ожирінні третього ступеня - на 50100%, при ожирінні четвертого ступеня - більш ніж на 100%. А. А. Покровський зазначає, що «перевищення реальної величини маси тіла хоча б на 10% - це тривожна ознака поступового наростання маси і є вже ожирінням першого ступеня».

Для визначення ступеня ожиріння застосовується індекс маси тіла (індекс Кетле).


Наприклад, у людини з масою тіла 90 кг при зрості 1,8 м індекс маси тіла вираховується наступним чином:


Індекс маси тіла в межах 18,5-24,9 відповідає нормальній масі тіла. Визначити ІМТ відповідно до ступеня ожиріння можна по таблиці 17.


Для визначення нормальної ваги в залежності від віку, росту, статі, необхідно встановити ще тип статури людини.

Виділяють 3 типи статури.

1 тип - худорляві люди зі слаборозвиненою мускулатурою.
2 тип - люди із середнім складанням і добре розвиненою мускулатурою.
3 тип - широкоплечі люди, схильні до повноти.

При обліку всіх показників нормальну вагу людини можна визначити за таблицею 18.


Ці таблиці є «усередненими», розрахованими на середньостатистичний людини, тому їх можна розглядати як орієнтир. Кожна людина неповторна у своїй індивідуальності, і якщо при незначних відхиленнях його ваги від «норми» він відчуває себе добре і має міцне здоров`я, то ця вага для нього нормальний.

Вченими були встановлені показники граничної маси тіла, тобто максимально допустимої маси тіла, яка ще може вважатися нормальною, але перевищувати яку не рекомендується. Граничні показники маси тіла при обліку зростання і віку представлені таблиці 19.


Встановлено, що ожиріння скорочує тривалість життя в середньому на сім років, а ступінь ризику померти від хвороб серця у віці 40-50 років у людей із зайвою вагою вище в два рази в порівнянні з людьми, що мають нормальну масу тіла. Смертність у хворих на ожиріння жінок вище на 25-35%, а у чоловіків - на 35-42%.

Перевищення ваги на 40% (від нормального) підвищує ризик виникнення пухлин у жінок на 55%, у чоловіків - на 33%.