Перспективи розвитку алкогольної політики

Відео: Розвиток експорту алкогольної продукції в Росії

Питання концептуального характеру в сфері алкогольної політики належить вирішувати не тільки Росії.

Фактично жодна країна, навіть з числа найбільш розвинених і економічно благополучних, не реалізували такої моделі алкогольної політики, яка могла б вважатися більш-менш зразковою.

У всякому разі, міжнародна практика показує, що коли головним завданням ставиться скорочення споживання алкоголю населенням, то, як правило, успіх буває незначним, тимчасовим або уявним.

Про це переконливо свідчить досвід скандинавських країн і Росії.

Незважаючи на багаторічні зусилля, спрямовані на зниження споживання, в Норвегії, наприклад, в даний час не менше однієї третини понад реєстрованої продажу алкогольних напоїв споживається населенням в обхід державного контролю і тільки 9% чоловіків повністю утримуються від вживання алкоголю, а близько 3% п`ють щодня . У Швеції утримуються від алкоголю 7% чоловіків, а п`ють щодня - 5%.

"Європейський план дій щодо алкоголю"

Протягом декількох десятиліть алкогольна політика, яка формується в руслі відповідальності урядів за масштаби алкогольних проблем населення своїх країн, була в центрі уваги Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ).

У своїй програмі для Європи "Здоров`я для всіх" ВООЗ ставила перед країнами-учасницями в якості однієї з головних завдань зменшення споживання алкоголю за 20 років (з 1980 по 2000 роки) на 25%, "звертаючи особливу увагу на зменшення споживання, що веде до найбільших збитків".

Відповідно до цим завданням був прийнятий "Європейський план дій щодо алкоголю" (European alcohol action plan). Проведена в кінці 90-х років оцінка виконання цього плану показала, що споживання алкоголю знизилося на 25% тільки в 3 країнах учасницях, в 11 країнах споживання знизилося менш значно, а ще в 11 країнах-навпаки, зросла. У 1997-1998 роках в 26 європейських країнах з ініціативи ВООЗ вивчалося за єдиною програмою споживання алкоголю серед 16-річних підлітків.

Воно виявило в більшості країн зростання споживання алкоголю серед підлітків обох статей, а також тенденцію до зміни форми споживання в бік більшої частоти алкогольних ексцесів з вираженим сп`янінням.

У новому варіанті "Європейського плану дій щодо алкоголю" на 2001-2005 роки, прийнятої ВООЗ в 1999 році, головною метою ставилося вже не скорочення споживання алкоголю, а "запобігання і зменшення шкоди, яку може завдати споживання алкоголю".

Для цього пропонувалося передбачити при розробці національної алкогольної політики наступні завдання:

1) підвищення знань населення про політику охорони здоров`я, спрямованої на запобігання шкоди, що завдається алкоголем, просвіта населення з питань споживання алкоголю;

2) зменшення ймовірності виникнення в різних ситуаціях (вдома, на роботі, в громадських місцях) проблем, пов`язаних з алкоголем;

3) зменшення масштабів і вираженості пов`язаного з алкоголем шкоди, наприклад, числа смертельних або нещасних випадків, випадків насильства, неприпустимого поводження з дітьми, сімейних криз;

4) надання доступного та ефективного лікування людям з небезпечними і шкідливими питущими звичками або особам, які страждають на алкогольну залежність;

5) забезпечення більшою мірою захисту від зовнішнього тиску, підштовхує до випивки, якому піддаються діти та молодь, а також особи, які віддають перевагу утримуватися від алкоголю. Ці рекомендації майже буквально повторюють "етичні принципи", Сформульовані в "Європейській хартії з алкоголю", Прийнятої в 1995 році на паризькій конференції "Здоров`я, суспільство і алкоголь" за участю всіх 49 країн європейського регіону ВООЗ, включаючи Росію.

Для сприяння реалізації перерахованих в Хартії етичних принципів ВООЗ рекомендує дотримуватися наступних стратегічних напрямків ("Десять стратегій дій по алкоголю"):

1. Інформувати людей про наслідки споживання алкоголю для здоров`я, сім`ї і суспільства і про ефективні методи, здатних запобігти або мінімізувати збиток від нього шляхом виконання включених в шкільну освіту широких освітніх програм, починаючи з самого раннього віку.

2. Сприяти створенню громадської, особистої і робочої середовища, захищеної від пов`язаних з алкоголем нещасних випадків, насильства та інших негативних наслідків споживання алкоголю.

3. Прийняти і строго дотримуватися законів, ефективно протидіють водінню транспорту в нетверезому стані.

4. Сприяти зміцненню здоров`я шляхом контролю доступності алкогольних напоїв і цін на них, використовуючи оподаткування.

5. Ввести строгий контроль, з урахуванням існування в деяких країнах повної заборони, на будь-яку пряму і непряму рекламу алкогольних напоїв, домагаючись особливо того, щоб ніякі види рекламі теперь не заохочували споживання алкоголю дітьми і підлітками, наприклад шляхом зв`язування алкоголю зі спортивними заходами.

6. Домагатися широкого поширення доступних і ефективних лікувальних і реабілітаційних служб укомплектованих належним чином навченим персоналом для людей, у яких споживання алкоголю становить небезпеку або особливої шкоди, а також для членів їх сімей, яких торкнулися викликані алкоголем проблеми.

7. Посилювати етичну і юридичну відповідальність тих, хто працює в області маркетингу та поширення алкогольних напоїв, а також здійснювати суворий контроль якості алкогольної продукції.

8. Посилити здатність суспільства протистояти алкогольних проблем шляхом навчання професійних працівників різних секторів, таких як охорона здоров`я, соціальне забезпечення, освіта та охорона громадського порядку, а також сприяти розвитку дій на комунальному рівні та керівництва ними.

9. Підтримувати руху взаємодопомоги і неурядові організації, що сприяють здоровому способу життя, особливо ті, діяльність яких спрямована на профілактику та зниження пов`язаного з алкоголем шкоди.

10. Сформулювати в країнах широкі протиалкогольні програми, враховуючи вищенаведені стратегічні напрямки і Європейську Хартію по Алкоголю, визначити чіткі цілі, завдання та результати, простежувати ступінь їх виконання та сприяти періодичному оновленню цих програм на основі проведених оцінок їх ефективності.

Очевидно, що російська антиалкогольна політика повинна в концептуальному плані враховувати саме ці організаційні завдання і спиратися на дані багаторічного моніторингу та аналізу реальної алкогольної ситуації в країні.

Ця політика повинна бути виваженою, виходити з уявлень про традиційному місці алкоголю в національній побутовій культурі, орієнтуватися на конкретні фінансові можливості держави, відштовхуватися від актуальної соціальної (соціально-економічної, соціально-психологічної) ситуації в країні в цілому і в окремих групах населення.

Помітний зсув в сприятливому напрямку відбудеться, мабуть, в тому випадку, коли буде ясно і переконливо позначена головна мета алкогольної політики, яка спирається не тільки на інтереси населення взагалі, а й на інтереси споживачів алкогольних напоїв. Всі інші інтереси, супутні обороту алкоголю, в тому числі фіскальні, повинні підкорятися цієї головної мети.

В.Е.Пеліпас, Л.Д.Мірошніченко, М.Г.Цетлін