Визначення топографії ретенированного зуба за даними ортопантомограми

Діагностика і особливо планування лікування пацієнтів з ретенированного зубами є актуальною проблемою в роботі лікаря-ортодонта, оскільки в даний час дана патологія зустрічається досить часто (Галенко В. В., 1990.- Жігурт Ю. І., 1994).

Так як лікування даної патології в переважній більшості випадків є комплексним, що включає в себе хірургічні та ортодонтичні методи, особливо важливим є визначення точної локалізації ретенированного зуба.

При затримці прорізування зубів рентгенологічні методи дослідження є основними як в постановці діагнозу, так і в плануванні лікувальних заходів.

Рентгенологічні методи дослідження широко використовуються в стоматологічній практиці. Внутрішньоротова рентгенографія дозволяє вивчити стан пародонту, альвеолярних відростків і щелепних костей- виявити аномалії числа і положення ще не прорізалися зубов- визначити стадію формування зубів і порушення їх форми, співвідношення коренів молочних і зачатків постійних зубів, стан періодонтальних тканин.

Перш за все використовуються близькофокусна рентгенограми в одній або кількох проекціях, що дозволяють визначити особливості розташування і формування непрорізавшихся своєчасно зубів, стан їх коренів і коренів поруч стоять постійних зубів, стан періапікальних тканин.

В. Д. Полторацька (1968) в результаті експерименту всі існуючі способи рентгенологічного дослідження розділила на дві групи: методики, які служать тільки для виявлення затриманих зубів, і методики, які застосовують для визначення їх точної локалізації. Якщо ретенірованние зуб знаходиться в альвеолярному відростку, він добре видно на контактному знімку. У разі розташування його в товщі тіла щелепи для виявлення зуба використовують прікусние косі або екстраоральну косі (для іклів, премолярів і молярів верхньої щелепи) знімки.

Для визначення більш точної локалізації ретенированного зуба автор рекомендує проводити такі рентгенограми:
а) для різців верхньої щелепи - метод з поворотом голови, метод прікусних аксіальних знімків верхньої щелепи і томограми;
б) для іклів верхньої щелепи - метод з поворотом голови, метод прікусних аксіальних знімків верхньої щелепи, екстраоральну бічні знімки лицьового черепа і томограми;
в) для премолярів і молярів нижньої щелепи - прікусние аксіальні знімки, томограмми-
г) для різців та іклів нижньої щелепи - прікусние аксіальні, екстраоральну аксіальні знімки області підборіддя і томограми;
д) для премолярів і молярів нижньої щелепи - прікусние аксіальні знімки, томограми.

Недоліком всіх вищевикладених методик є їх невисока точність у визначенні місця розташування ретенированного зуба і підвищена променеве навантаження на пацієнта.

Серед позаротова методів слід зазначити комп`ютерну томографію і ортопантомографія. Комп`ютерна томографія в даний час є найбільш точним методом визначення топографії ретенированного зуба, однак через свою дорожнечу і технічної складності не має широкого поширення.

Найбільш широко і часто використовується ортопантомографія. Її переваги - невелика променева дія на пацієнта, скорочення часу дослідження і розширення діагностичної інформації.

Ортопантомограми дають зображення обох щелеп і дозволяють вивчити взаємини фолікулів і прорізаються зубів з оточуючими їх тканинами. При вивченні ОРТОПАНТОМОГРАММА можна виявити причину ретенції, орієнтовно визначити рівень залягання ретенированного зуба в альвеолярному відростку, кут нахилу поздовжніх осей ретенірованних зубів, їх вплив на розташування сусідніх зубів.

Ми для з`ясування топографії ретенированного зуба перед хірургічним етапом лікування виготовляємо ортопантомограму, на якій по ряду ознак досить точно визначаємо місце розташування зуба:
1. Рентгенологічна тінь ретенированного зуба, якщо він розташований піднебінно, на плівці завжди буде більше симетричного зуба, розташованого в зубній дузі.
2. Рентгенологічна тінь ретенированного зуба, розташованого в альвеолярному відростку, на плівці буде наближатися за розмірами до тіні симетричного зуба, розташованого в зубній дузі.
3. Крайова різкість зуба, більш віддаленого від площини плівки, завжди буде нижче, ніж тінь зуба, розташованого ближче до площини плівки.

Таким чином, запропонований нами алгоритм вивчення рентгенологічного дослідження за допомогою ортопантомограми дає можливість точно визначити локалізацію ретенірованних і непрорізавшихся зубів.

Бобров Д.В., Мазен Шук, Чумаков А. Н.