Т-лімфоцити. Характеристика т-лімфоцитів. Типи молекул на поверхні т-лімфоцитів.

Т-лімфоцити. Характеристика Т-лімфоцитів. Типи молекул на поверхні Т-лімфоцитів

Вирішальне подія в розвитку Т-лімфоцитів - Формування антігенраспознающіх Т-клітинного рецептора - Відбувається тільки в тимусі. Для забезпечення можливості розпізнавання будь-якого антигену потрібні мільйони різних по специфічності антігенраспознающіх рецепторів. Формування величезного розмаїття антігенраспознающіх рецепторів можливо завдяки перебудові генів в процесі проліферації і диференціювання клітин-попередниць.

По мірі дозрівання Т-лімфоцитів на їх поверхні з`являються ан-тігенраспознающіе рецептори і інші молекули, що опосередковують їх взаємодія з антігенпредставляющімі клітинами. Так, в розпізнаванні власних молекул головного комплексу гістосумісності поряд з Т-клітинним рецептором беруть участь молекули CD4 або CD8. Міжклітинні контакти забезпечуються наборами поверхневих адгезійних молекул, кожній з яких відповідає молекула - ліганд на поверхні іншої клітини. Як правило, взаємодія Т-лімфоцити з антігенпредставляющіе кліткою не обмежується розпізнаванням антигенного комплексу Т-клітинним рецептором, а супроводжується зв`язуванням інших попарно комплементарних поверхневих «костімулірующіх» молекул.

Таблиця 8.2. Типи молекул на поверхні Т-лімфоцитів
молекулифункції
Антігенраспознающіх рецептор: Т-клітинний рецепторРозпізнавання і зв`язування комплексу: антигенний пептид + власна молекула головного комплексу гістосумісності
Корецептор: CD4, CD8Беруть участь у зв`язуванні молекули головного комплексу гістосумісності
адгезійні молекулиАдгезія лімфоцитів до ендотеліальних клітин, до антігенпредставляющіе клітинам, до елементів позаклітинного матриксу
Костімулірующіе молекулиБеруть участь в активації Т-лімфоцитів після взаємодії з антигеном
рецептори імуноглобулінівПов`язують імунні комплекси
рецептори цитокінівпов`язують цитокіни

Поєднання поверхневих молекул лімфоцитів, які прийнято позначати порядковими номерами «кластерів диференціювання» (clusters of differentiation - CD), позначається як «поверхневий фенотип клітини», а окремі поверхневі молекули називають «маркерами», так як вони служать мітками конкретних субпопуляцій і стадій диференціювання Т-лімфоцитів. Так, наприклад, на пізніх етапах диференціювання одні Т-лімфоцити втрачають молекулу CD8 і зберігають тільки CD4, а інші втрачають CD4, а зберігають CD8. Тому серед зрілих Т-лімфоцитів розрізняють CD4 + (Т-хелпери) І CD8 + (цитотоксичні Т-лімфоцити). Серед циркулюючих в крові Т-лімфоцитів клітин з маркером CD4 приблизно в два рази більше, ніж клітин з маркером CD8.

Зрілі Т-лімфоцити несуть на поверхні рецептори для різних цитокінів та рецептори для імуноглобулінів (табл. 8.2).

при розпізнаванні Т-клітинним рецептором антигену Т-лімфоцити отримують сигнали активації, проліферації і диференціювання в напрямку клітин-ефекторів, т. е. клітин, здатних безпосередньо брати участь в захисних або ушкоджують ефекти. Для цього на їх поверхні різко зростає кількість адгезійних і костімулірующіх молекул, а також рецепторів для цитокінів. Активовані Т-лімфоцити починають продукувати і секретувати цитокіни, що активують макрофаги, інші Т-лімфоцити і В-лімфоцити.

Після завершення інфекції, пов`язаної з посиленою продукцією, дифференцировкой і активацією Т-ефекторів відповідного клону, протягом декількох днів 90% ефекторних клітин гинуть, оскільки не отримують додаткових сигналів активації. В організмі залишаються довгоживучі клітини пам`яті, які мають відповідні по специфічності рецептори і здатні відповісти проліферацією і активацією на повторну зустріч з тим же антигеном.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Поділися в соц мережах:
—хоже