Фізико-хімічні властивості лікувальних мінеральних вод

Відео: № 195. Неорганічна хімія. Тема 23. Вода. Частина 1. Фізичні властивості і застосування води

Лікувальними мінеральними водами іменуються природні води, що містять в собі підвищену концентрацію тих чи інших мінеральних компонентів, ряд газів, або володіють специфічними фізичними властивостями, завдяки чому вони надають на організм фізіологічну дію.

Особливості лікувальної дії мінеральних вод визначаються фізико-хімічними властивостями їх: мінералізацією, іонним і газовим, сольовим складом, вмістом органічних речовин і мікроелементів, температурою, активною реакцією середовища.

За загальної мінералізації мінеральні води поділяють на води малої мінералізації, середньої, високої мінералізації і розсоли. Для питного лікування використовують маломінералізовані, середньої і високої мінералізації води, але найбільш часто застосовуються води середньої мінералізації. Води високої мінералізації рекомендують в якості послабляющего кошти або застосовуються у вигляді розчинів.

Іонно-сольовий склад мінеральних вод різноманітний. Досить нагадати, що в мінеральних водах знаходиться більшість хімічних елементів.

У мінеральних водах найбільш часто зустрічаються аніони: гідрокарбонатні і карбонатний, хлор катіони - натрій, кальцій, магній, калій.

З гідрокарбонатів в мінеральних водах найчастіше зустрічаються двовуглекислі солі натрію, магнію і кальцію. Гідрокарбонати гальмують рівень кислотоутворення в шлунку - це перша фаза його дії. Слід, однак, враховувати, що вступаючи в реакцію з шлунковим соком, гідрокарбонати утворюють вуглекислоту, стимулюючу шлункову секрецію. Певну роль вони відіграють і в нормалізації процесу засвоєння ряду мікро- і макроелементів, посилення окислювальних процесів. Так як гідрокарбонати зазвичай поєднуються з натрієм, то містять їх мінеральні води - лужні.

З хлоридів в мінеральних водах зустрічаються хлориди натрію, кальцію, калію, магнію. Іон хлору стимулює утворення соляної кислоти в шлунку. Іон натрію стимулює жовчоутворювальну і жовчовидільну функції гепатобіліарної системи. Іон калію належить до числа активаторів ряду ферментативних систем, підвищує тонус і рухову активність шлунка і кишечника. Одним з основних депо для калію є печінку. Синтез глікогену в печінці відбувається за прямої участі калію. Всмоктуючись з шлунково-кишкового тракту в кров, він надходить в печінку і тимчасово там депонує.
Деякі дослідники вважають, що калій є основним фактором у регуляції секреції соляної кислоти.

Магній в мінеральних водах зустрічається рідше, ніж інші катіони.

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту з успіхом використовують мінеральні води, в яких є кальцій. Одним з основних його властивостей є антисептичну і протизапальну дію.
Велике значення в терапевтичному дії вод, що містять кальцій, мають в`яжучі властивості іона кальцію. Його зневоднює дію.

В даний час вже не викликає сумніву, що хімічний склад мінеральних вод може змінюватися не тільки під впливом неорганічних процесів, але і в результаті життєдіяльності мікроорганізмів.
З ряду біохімічних процесів, що виникають під впливом різних бактерій, слід виділити процеси відновлення сульфатов- в залежності від характеру води і входять до неї мікроелементів сульфатних вод можуть утворюватися гідрокарбонатно-натрієві та гідрокарбонатно-кальцієві. Крім того, деякі бактерії беруть участь в утворенні в мінеральній воді вуглекислоти та азоту. Мікроорганізми викликають біохімічні процеси і в водах пляшкового розливу.

Лікувальні властивості мінеральної води в певній мірі можуть обумовлюватися життєдіяльністю мікроорганізмів.

При оцінці лікувальної дії мінеральних вод велике значення надають газовому складу. Всі вони містять в розчиненому вигляді гази, тому назва «газові води» умовно і означає, що лікувальна дія даної води головним чином обумовлено її газовим складом.

Найчастіше зустрічаються в мінеральних водах наступні гази: радон, вуглекислота, сірководень, кисень, азот, метан.

Фізіологічна і терапевтичну дію мінеральних вод в певній мірі залежить від характеру їх активної реакції. Величиною pH визначаються кількісні співвідношення між різними формами розчинених слабких кислот. Тому величина pH повинна враховуватися при хімічної оцінці мінеральних вод.