Ретинобластома у дітей не призводить до когнітивних і соціальних проблем в майбутньому

Відео: Сніжана Єгорова представляє Вікторію Любаревич-Торхова - спікера і експерта GOROD S

Ретинобластома - це рідкісний тип раку очі, який зазвичай розвивається у дітей молодше 5 років.

У США 5-річна виживаність при цьому типі раку перевищує 95%, тобто більшість дітей одужує.

Але до сьогоднішнього дня вчені мало знали про те, як перенесена в дитинстві ретинобластома впливає на життя пацієнтів після повноліття.

Нове дослідження дозволяє припустити, що перенесена в дитячому віці ретинобластома не асоціюється з когнітивними і соціальними проблемами в майбутньому.

Дослідження було проведено командою доктора Тари Брінкмен (Tara Brinkman) з Дитячого дослідницького госпіталю Святого Іуди в Мемфісі. Його результати опублікував днями журнал Американської онкологічної асоціації Cancer.

Автори дослідження пишуть, що на частку ретинобластоми доводиться 6,1% всіх випадків раку у дітей молодше 5 років. У Сполучених Штатах за минулий рік було діагностовано 350 випадків ретинобластоми.

Проведені раніше дослідження виявили певний зв`язок між перенесеною в дитинстві ретинобластому і когнітивною дисфункцією в дорослі роки. Але дослідники говорять, що ці результати не можна вважати достатньо надійними через малої вибірки і «вузької оцінки когнітивних можливостей».

При сучасному рівні розвитку онкології переважна більшість дітей з ретинобластому вдається вилікувати. Але які проблеми чекають їх після повноліття? Адже в дитинстві вони зазнали сильного стресу і пройшли інтенсивні курси терапії.

Щоб оцінити довготривалі наслідки ретинобластоми і її лікування на здоров`я, вчені проаналізували групу з 69 дорослих людей (середній вік 33 роки), які перенесли ретинобластому. Захворювання у них вилікували в середньому 31 рік тому.

Мозок добре адаптується після раннього стресу

Кожен учасник дослідження заповнював анкети і проходив тести на когнітивні здібності. Вчені кажуть, що у більшості з них були зовсім нормальні когнітивні і соціальні показники. Правда, вчені з`ясували, що опромінення мозку асоціюється з гіршими оцінками в тестах на короткочасну і довготривалу вербальну (словесну) пам`ять.

Цікаво, що учасники, у яких діагностували та лікували нейробластом у віці до 1 року, демонструють набагато кращі показники вербальної пам`яті, здатності до навчання і вербальної логіки в порівнянні з тими, хто хворів на рак в старшому віці.

Доктор Брінкмен намагається пояснити це тим, що «область головного мозку, що відповідає за обробку візуальної інформації, при зниженні потоку візуальної інформації в дуже ранньому віці більше адаптується до обробки вербальної інформації». Дослідниця каже, що наш мозок має колосальний потенціал для адаптації після порушень, що виникають на самому ранньому етапі життя.

Хоча результати цього дослідження дуже істотні, вчені попереджають, що інтерпретувати їх слід з обережністю через скромного розміру вибірки. Також вони говорять про можливу «помилку відбору» учасників дослідження. Це тільки перша робота, присвячена вивченню довготривалих наслідків дитячої ретинобластоми, і вивчення питання слід продовжувати.

«Дуже важливо, що в цілому люди, які перенесли ретинобластому в дитячому віці, в майбутньому відчувають себе досить непогано», - уклала доктор Брінкмен в своїй статті.