Пухлини очеревини і сальника

Розрізняють первинні і вторинні (метастатичні) пухлини очеревини.

Первинні доброякісні та злоякісні пухлини (ендотеліома, псаммома) очеревини і сальника зустрічаються рідко. Серед доброякісних пухлин спостерігається фіброма, ангіома, лімфангіома, нейрофіброма і ліпома (частіше сальника). Серед злоякісних пухлин відносно частіше зустрічаються вторинні метастатичні пухлини. Первинна злоякісна пухлина очеревини (ендотеліома, мезотеліома) спостерігається дуже рідко і діагностується лише при біопсії або на секційному столі. У цій групі зазвичай описують і псевдоміксома (скупчення слизових мас в товщі очеревини).

Первинні раки очеревини відрізняються від раків інших органів насамперед тим, що вони дифузно поширюються по поверхні очеревини і не проростають в органи. Прогноз зазвичай поганий, якщо пухлина не обмежується одним сальником. У переважній більшості випадків злоякісні пухлини очеревини бувають вторинними внаслідок проростання з органів черевної порожнини.

Метастатичні (з яєчника, шлунка) раки мають вигляд вузликів, розсіяних на великій поверхні (карціноматоз). У животі при цьому зазвичай спостерігається прозорий, нерідко кров`янистий випіт. Клінічно карціноматоз очеревини проявляється неприємними больовими відчуттями в животі. При сращениях можуть спостерігатися явища НК. Велике скупчення рідини в животі зовні проявляється збільшенням живота, тупими болями. Як правило, діагноз встановлюється тільки під час лапаротомії.

Розрізняють обмежене ураження очеревини (псевдоміксома) - скупчення слизових мас в черевній порожнині, дифузне обсіменіння її псевдоміксомних розростань (псевдоміксоматоз очеревини) і псевдоміксоглобулез (накопичення на очеревині слизових мас).

Псевдоміксома носить імплантаційний характер. Вона утворюється з первинного джерела в яєчнику або з 40. Слиз, що потрапила на поверхню очеревини, проростає сполучною тканиною або инкапсулируется, в результаті чого утворюються множинні кісти. Часто таким процесом уражається також сальник. Розірвалися кісти продовжують продукувати слиз, в результаті чого збільшується обсяг живота.

У більшості випадків правильний діагноз ставиться тільки під час операції. При розриві озлокачествлению слизової кісти разом зі слизом на очеревину потрапляють життєздатні епітеліальні клітини, які імплантуються в неї і стають джерелом утворення слизу. Псевдоміксома за клінічним перебігом часто є злоякісними.

Інші первинні пухлини в очеревині виходять або з брижі, сальника, клітковини в корені брижі, або з самого брюшинного листка. Для кіст великого сальника характерно: поверхневе розташування пухлини, велика рухливість, відсутність порушень функції будь-якого органу черевної порожнини і так званий «симптом тремтіння» [С.Д. Тернівський і співавт., 1959]. Правильний діагноз до операції неможливо встановити.
Серед кіст зустрічаються лімфангіоми, ентерокістома і значно рідше дермоідні і тератоідние кісти.
Злоякісними є первинні аденокарциноми очеревини. Менш злоякісні в очеревині первинні саркоми.

Клініка і діагностика. Захворювання може протікати з симптомами хронічного апендициту або пухлини шлунка. Нерідко єдиною ознакою є збільшення живота. Діагноз ставиться на підставі наявності в животі тупості, що не зміщається при зміні положення тіла, що дозволяє припустити слизовий характер рідини. Для діагностики широко застосовується лапароскопія, РІ з використанням пневмоперитонеума. Але остаточний діагноз дає лише біопсія операційного матеріалу.

Лікування хірургічне. Доброякісні пухлини видаляють в межах здорових тканин. При карциноматозі очеревини оперативне лікування неможливо. При локалізованих формах мезотеліоми радикальне видалення пухлини дає лікування хворого. При дифузних формах оперативне лікування не показано.

Прогноз при карциноматозі очеревини несприятливий. При доброякісному перебігу захворювання після операції можна розраховувати на одужання, при злоякісному - операція не запобігає подальше накопичення слизу.
Перейти до списку умовних скорочень

Р.А. Григорян