Можливі загрози інсульту

Відео: Олена Малишева. ознаки інсульту

Інсульт (мозковий удар) є клінічним синдромом ушкодження головного мозку, пов`язаних з гострим порушенням його кровопостачання. Інсульт може стати важким ускладненням або фатальним результатом різноманітних патологічних процесів, найбільш значущі з яких - атеросклероз і артеріальна гіпертонія. У ряді випадків гостре порушення мозкового кровообігу пов`язано із захворюваннями серця і «поломками» в системі згортання крові.

У більшості випадків (близько 85%) в результаті порушення кровообігу розвивається ішемічний інсульт: від нестачі харчування страждає певну ділянку мозку, в якому відбуваються незворотні зміни - загибель клітин. Рідше (близько 15%) в результаті розриву судин відбувається крововилив в мозок - геморагічний інсульт.

Пошкодження тканин головного мозку завжди призводить до порушень рухів, чутливості, мови, зору, і ін. Життєво важливих функцій. Людина зі зруйнованим центром управління втрачає самостійність, відчуває труднощі не тільки в пересуванні, але і в сприйнятті навколишнього світу.

причини інсульту

Різноманіття причин інсульту, частково, пояснює високу поширеність захворювання в популяції. Щорічно в світі реєструється більше 30 млн. Випадків інсульту. У Росії близько 500 тисяч.

Летальність на рубежі 30 діб після розвитку гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) залежить від характеру мозкової катастрофи і становить 8-15% при ішемічних інсультах, 42-46% - при суб-арахноідальних крововиливах, 48-82% - при внутрішньомозкових крововиливах. У країнах з розвиненою економікою інсульт є основною причиною, яка призводить до втрати дієздатності населення.

Відомо, що лише 20% хворих після інсульту повертаються до праці і не відчувають істотних обмежень своїх можливостей. У 60% людей, які перенесли інсульт, спостерігається неповне відновлення неврологічних функцій. У той же час 20% пацієнтів в подальшому в умовах повсякденного життя потребують постійної сторонньої допомоги та догляду.

Фінансові витрати, пов`язані з ГПМК, величезні і в економічно благополучних країнах поглинають близько 5% фінансових ресурсів охорони здоров`я. Непрямі економічні наслідки не піддаються точному підрахунку, але значно перевищують прямі втрати.

Нові методи дослідження

Нові методи дослідження (КТ, МРТ) зробили ранню діагностику надбанням клінічної практики, яка відбилася не тільки на збільшенні первинної захворюваності, а й на зменшенні смертності, оскільки своєчасне лікування покращує результати захворювань і попереджає ускладнення.

Збільшення захворюваності і стабілізація показника смертності протягом останнього десятиліття неминуче ставить питання про навантаження від інсульту, яка залежить від абсолютного числа хворих і тих, що вижили. У найзагальніших рисах це поняття можна визначити як суму економічних, медичних і соціальних витрат, пов`язаних з діагностикою, лікуванням та реабілітацією хворого, який переніс інсульт.

Оскільки число хворих і тих, що вижили збільшується, збільшується і навантаження від інсульту. Безсумнівно, більш досконала діагностика захворювань серцево-судинної системи стає більш надійною, проте і вартість діагностичних досліджень зростає багаторазово.

Досить порівняти обсяг досліджень в середині і в кінці XX століття. У першому випадку це рутинні аналізи крові і в деяких випадках рентгенографія органів грудної клітини, у другому розгорнуті біохімічні тести, КТ, МРТ, ультразвукові дослідження судин і серця. Для лікування хворих з інсультом застосовуються сучасні антибіотики, фракціоновані гепарини, активатори плазміногену, засоби корекції високого артеріального тиску, і ліки, які запобігають загибель клітин.

Всі ці прогресивні зміни вплинули на результати лікування, але не в такій мірі як збільшилися витрати на обстеження і лікування хворих. Витрати збільшилися в сотні разів, а смертність зменшилася всього на кілька відсотків. На захворюваність всі ці зусилля взагалі не справили жодного впливу.

Не менш драматична ситуація з лікуванням хворих, які перенесли інсульт. Основне навантаження по економічних витрат і догляду за хворими падає на родичів постраждалих. Реальний час догляду за хворими на дому становить 10-15 годин в день протягом кожного дня тижня. Непрямі витрати сім`ї, пов`язані з лікуванням хворого, який переніс інсульт, важко визначити хоча б приблизно. По суті вони повинні враховувати втрату зарплати опікунів, оплату консультацій, ліків і погіршення стану здоров`я осіб, які доглядають за хворими.

Іншими словами, будь-які досягнення в області підвищення ефективності лікування інсульту при збільшенні захворюваності тільки збільшують економічну і соціальну складову проблеми. Активне лікування і реабілітація протягом першого року захворювання становить приблизно 22% загальних витрат. Хто то скаже, що нічого рахувати витрати, коли мова йде про здоров`я. Потрібно вважати. Ці витрати величезні. Якщо таку силу направити на попередження судинних катастроф, то проблема стане не такою гострою. А гостріше вже нікуди. За даними ВООЗ в

Росії з кожної тисячі чоловіків у період життя від 15 до 60 років, 485 вмирають. У країнах колишнього СРСР ця цифра менше -293, а в країнах Західної Європи лише 140.

Виходить, що лікування інсульту стає все дорожче і складніше, а проблеми, які приносить це захворювання окремим людям, сім`ї та суспільству стають все гостріше. В результаті в нашій країні понад 1 мільйон осіб, які перенесли інсульт. Це число щорічно збільшується.

З огляду на ситуацію, що склалася і сучасні тенденції, можна зробити обґрунтований висновок: попередження інсульту найнадійніший і найменш витратний спосіб вирішення проблеми, що має національне значення.

Очевидно й інше. Незважаючи на всі досягнення медичної науки, сучасна система профілактики інсульту (як комплекс організаційних і спеціальних заходів) виявилася не досить ефективною. Причин цьому безліч, але основні полягають в недостатній медичної культурі населення, недоступності кваліфікованої медичної допомоги, слабкої соціальної підтримки хворих. Є й ідеологічні причини - схоже, що і лікарі і хворі не знають на які ланки в профілактичної ланцюжку необхідно впливати, щоб змінити становище.

Наростання загрози інсульту вимагає розвитку індивідуального напрямку профілактики, заснованого на сучасних методах діагностики доклінічних проявів найбільш небезпечних патологічних процесів і синдромів. Практика показує, що лікувальна корекція виявлених порушень може бути досить ефективною і здатна істотно вплинути на захворюваність.

А.П. Григоренко, Ж.Ю. Чефранова