Які хвороби кишечника можуть проявлятися болями в животі?

Причиною захворювання є підвищена чутливість товстої кишки до різних подразників. Найбільш широко вживаний термін для позначення цієї патології - «синдром подразненого кишечнику».
Проявляється захворювання тим, що після харчової похибки, а частіше в стресовій ситуації (перед контрольною роботою в школі, перед відповідальними змаганнями та ін.) У дитини з`являються переймоподібні болі, локалізовані в нижніх і ніжнебокових відділах живота. Зазвичай при болях буває затримка стільця. Стілець відходить невеликими порціями типу «овечого», стовпчик калу добре фрагментований, можливий стрічкоподібний стілець, неповна дефекація. Іноді буває чергування запорів і проносу. Болі, як правило, проходять після спорожнення кишечника.
Під час нападу болю синдром подразненого кишечнику часом навіть досвідченому лікарю важко відрізнити від «гострого живота». Тому поряд з терміновим оглядом дитини педіатром нерідко виникає необхідність у спостереженні хірурга. До огляду лікаря слід виміряти дитині температуру тіла. При синдромі роздратованої кишки вона зазвичай, нормальна. Доцільно підрахувати частоту пульсу, звернути увагу на вологість губ і язика. Якщо у дитини буде стілець, його також слід залишити лікаря для огляду. Дуже важливо не влаштовувати ажіотаж навколо дитини, це тільки посилить болю, навпаки, слід заспокоїти дитину. Можна дати йому випити настоянку пустирника або настоянку валеріани (1 крапля на рік життя).

До огляду лікаря не можна проводити ніяких теплових процедур на область живота і не слід давати дитині знеболюючих засобів.

Однак можна дати випити препарати, що знімають спазми кишечника: но-шпу папаверин, галідор.
Після усунення гострих проявів синдрому роздратованої кишки задумайтеся про її причини. Якщо не усунути причину, напади болю можуть повторюватися і «невідкладної допомоги» доведеться знову і знову доставляти дитини в хірургічний стаціонар.
Синдром подразненої кишки формується у дітей, які перенесли затяжні кишкові інфекції або малосимптомні форми гострих кишкових інфекцій при неадекватній терапії. Розвитку захворювання могли сприяти тривалі паразитарні інвазії кишечника, особливо лямб-ліоз, а також харчова алергія, тривале використання деяких ліків (саліцилати, індометацин, кортико-стероїди, імунодепресантів, антибіотики), вплив токсичних речовин (миш`як, свинець, фосфор). Фоном для розвитку синдрому роздратованої кишки можуть бути вегето-дистонія, підвищена психоемоційна лабільність дитини, харчова алергія, непереносимість будь-яких ліків та ін.
Болі можуть бути інтенсивними нападами (типу кишкової коліки) або монотонними розпирає, локалізуються частіше в області пупка і середніх відділах живота або по всьому животі, зазвичай провокуються погрішностями в дієті (рясна їжа, що містить велику кількість клітковини, жирів-молоко- солодощі). Характерні імперативні (порожні) позиви і хворобливі позиви на дефекацію, зменшення болю після дефекації, відходження газів. Часто турбує відчуття неповного випорожнення кишечника. Поряд з болями характерно здуття живота і порушення стільця. Стілець може бути прискорений до 3-6 разів, рясний кашкоподібний, нерідко з зеленню і неперетравлені залишками їжі. При зменшенні болю зазвичай спостерігаються запори.
Для підтвердження діагнозу необхідні копрологическое, бактеріологічне, функціональне, ендоскопічне, гістологічне і іноді рентгенологічне дослідження, які краще провести в спеціалізованому вгастрологіческом стаціонарі.
Важливим аспектом лікування синдрому роздратованої кишки є дієта. У раціоні обмежують грубу клітковину, тугоплавкі жири, смажене, гостре, молоко. Пишу приймають в теплому вигляді малими порціями 5-6 разів на день. Медикаментозна терапія включає корекцію властивого для цього захворювання кишкового дисбактеріозу Лікування дисбактеріозу проводять в 2 етапи:

1. Придушення росту хвороботворних мікробів: интетрикс, ентероседів, Ентерофурил, ерцефуріл, бактеріофаги, ен-терол, Еубікор, стімбіфід.
2. «Насадження» нормальної кишкової мікрофлори: бифи-форте, лінекс, Тревіс, нутролін-В, примадофилус, бифи-форм і ін.

Для поліпшення процесу травлення в кишечнику при синдромі роздратованої кишки призначають ферменти: дигестал, фестал, ензістал, мезим, комбіцім, Ельц, Ораза, креон, панцитрат. Для поліпшення обмінних процесів застосовують комплексні препарати полівітамінів з мікроелементами: компливит, оліговіт, центрум, супрадин, юнікап і т. Д. При підвищеному газоутворення використовують смекту, поліфепан, метеоспазмил, Еспумізан, кріп (фенхель), тмин, зорю лікарську. Крім того, застосовують місцеве лікування - лікарські мікроклізми з відваром протизапальних трав: ромашки, календули, Звіробій з маслом обліпихи, олією шипшини.
Якщо поряд з вищеописаними ознаками в стільці дитини ви помітили кров, можна запідозрити неспецифічний виразковий коліт - хронічне запально-виразкові ураження слизової оболонки товстої кишки. Це важке прогресуюче захворювання, в основі якого лежить недостатність імунної реруляціі з порушенням запальної реакції організму. Залежно від тяжкості захворювання частота стільця варіює від 3 до 8 разів на день. Температура зазвичай нормальна, іноді субфебрильна, може бути слабкість, втрата маси. В аналізах крові зазвичай виявляють анемію, може бути збільшення числа лейкоцитів, характерно збільшення ШОЕ.
Подібні прояви має хвороба Крона - гран-лематозное ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, має хронічний перебіг з частими рецидивами. Захворювання характеризується повільним, але неухильно прогресуючим перебігом, погано піддається терапії. Вирішальне значення в діагностиці неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона мають ендоскопічне (колоноскопія) і гістологічне дослідження, ирригография.
Лікування неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона поряд з дієтою, корекцією кишкового дисбактеріозу, застосуванням ферментних препаратів, мінерально-вітамінних комплексів включає тривалі курси (6-12 місяців) препаратів 5-аміносаліцилової кислоти: Салофальку, месалазину, асакола. При важких формах використовують преднізолон і азатіоприн (имуран). При неефективності лікування і розвитку ускладнень - кишкова кровотеча, перфорація кишки, токсичний розширення товстої кишки (токсичний мегаколон), гнійний парапроктит, розвиток пухлини - може знадобитися хірургічне втручання.