Вплив кардіологічних препаратів на серцево-судинну систему

За останніми даними, серцево-судинна токсичність рофекоксиба¤- (нестероїдні протизапальні засоби) привела до його тимчасового вилучення з продажу та вирішення питання про застосування інших інгібіторів ЦОГ2. Нестероїдні протизапальні засоби - не перші препарати, які не призначені для лікування ССЗ, що сприяють збільшенню ризику ураження серцево-судинної системи. У 1997 р після отримання даних щодо впливу препарату на серцево-судинну систему було вилучено з продажу фенфлурамин і дексфенфлурамін (аноректіческіе кошти для лікування надлишкової маси тіла). У 1998 р в зв`язку з ризиком розвитку фатальних аритмій було припинено застосування терфенадіна¤ (антигістамінний засіб). Була показана його зв`язок з системою інгібіторів цитохрому p450.

Два роки по тому після повідомлень про випадки серцевої аритмії і смерті був вилучений з продажу цизаприд (агоніст рецептора серотоніну 5-HT4 для лікування рефлюксу).

Сприятливий вплив на інші системи органів може бути асоційоване з небажаним впливом на серцево-судинну систему. Такий напрям, як вивчення впливу несердечно-судинних ЛЗ на серце, не є провідним, тому співвідношення між серцево-судинним ризиком і користю не може бути визначено. У межах існуючих регуляторних алгоритмів нелегко виявити недоліки препаратів на доліцензіонном етапі, що створює бар`єри для виявлення щодо незвичайних побічних ефектів. Існуючі закони забороняють регулюючим агентствам вести дослідження з безпеки препаратів на етапі постліцензірованія. Таким чином, необхідні нові підходи до реєстрації серцево-судинних ефектів нових фармакологічних засобів, що не спрямованих на лікування ССЗ. З метою передбачення серцево-судинного ризику можна використовувати сурогати.

Американське управління з контролю над продуктами і ЛЗ (FDA) і Європейське агентство ЛЗ (EMEA) під час розробки ЛЗ вимагають вимірювання інтервалу Q-T. Це пов`язано з тим, що істотне збільшення зазначеного інтервалу вважають предиктором смертельної аритмії. Міжнародна конференція гармонізації (документи E14 і S7B) наголошує на необхідності визначення інтервалу Q-T під час проведення доклінічного і клінічного етапів тестування для оцінки стану серцево-судинної системи в умовах in vivo на додаток до проведення ЕКГ і його оцінкою in vitro. Оцінка також повинна включати спеціалізоване дослідження стану реполяризації міокарда. Висновки щодо несприятливих ефектів можна зробити тільки при вивченні отриманої інформації і клінічних даних.

Неточність може бути мінімізована тільки при застосуванні фармакогеноміка та інших новітніх технологій. Проте в даний час необхідно підвищити ефективність визначення серцевого ризику. Це можливо тільки за допомогою збільшення числа пацієнтів і тривалості дослідження на стадіях пре- і постліцензірованія до значень, що дозволяють з упевненістю говорити про відсутність ураження серцево-судинної системи. Механізми досягнення цієї мети цілком доступні.

Faiez Zannad, Pascal Bousquet і Laurent Monassier

Клінічна фармакологія серцево-судинних препаратів

Поділитися в соц мережах: