Сучасні принципи гігієнічного нормування факторів навколишнього середовища

Протягом життя людина постійно піддається впливу різноманітних, мінливих за інтенсивністю та тривалістю експозиції фізичних, хімічних, біологічних і соціальних факторів навколишнього середовища.

Гігієнічненормування - встановлення в законодавче порядку нешкідливих (безпечних) для людини рівнів впливу шкідливих факторів навколишнього середовища: гранично допустимих концентрацій (ГДК) хімічних речовин, гранично допустимих рівнів (ПДУ) впливу фізичних факторів та ін. Відсутність гігієнічного нормативу, як правило, призводить до неконтроліруемому- прихованого впливу на людину потенційно шкідливих факторів.

В основі наукової концепції гігієнічного нормування лежить всебічне вивчення загальних закономірностей взаємин організму людини і чинників навколишнього середовища різної природи, адаптаційно-пристосувальних процесів. При нормуванні враховуються механізми взаємодії організму на різних рівнях (молекулярному, субклітинному, клітинному) органному, організмовому, системному, популяційному) з комплексом сприятливих і несприятливих чинників антропогенного і природного походження.

Незважаючи на те що при гігієнічному нормуванні хімічних речовин у деяких середовищах (воді, ґрунті) поряд з медико-біологічними показниками враховуються і екологічні критерії, гігієнічні ГДК не можуть гарантувати відсутність біоекологічних змін (порушення екосистем, впливу на популяції і види різних біологічних об`єктів). У зв`язку з цим в останні роки в багатьох країнах ведуться наукові розробки в області екологічного нормування хімічних речовин.

В даний час поряд з гігієнічними ГДК в нашій країні існують ГДК для водойм рибогосподарського призначення. Нормуються хімічний склад іригаційних вод. вміст шкідливих речовин в кормах, встановлюються ГДК хімічних сполук в стічних водах, що подаються на споруди біологічної очистки. Розроблено ГДК хімічні сполук в повітрі, спрямовані на захист деревних рослин.

Принципи гігієнічного нормування

1. Принцип гарантійний. Гігієнічні нормативи за умови їх дотримання повинні гарантувати збереження здоров`я людини.

2. Принцип комплексності. Цей принцип передбачає врахування всього комплексу можливих несприятливих ефектів досліджуваного фактора.

3. Принцип диференційованості. Залежно від соціальної ситуацій (мирного, військового часу) для одного і того ж фактора можуть встановлюватися кілька кількісних значень або рівнів.

4. Принцип соціально-біологічної збалансованості. Гігієнічний норматив шкідливої фактора повинен регламентуватися з урахуванням користі для здоров`я при його дотриманні і шкоди для здоров`я, пов`язаного із залишковим ефектом дії нормативу і економічних витрат, з дотриманням цього нормативу. Пріоритет віддається вказівниками здоров`я, а не економічним вигодам.

5. Принцип динамічності. За встановленими гігієнічними нормативами ведеться спостереження в динаміці (протягом деякого часу), періодично уточнюються і, якщо необхідно, змінюються встановлені межі шкідливих факторів.

При дотриманні перерахованих принципів нормативи чинників не можуть бути встановлені у вигляді однієї величини.

Параметри того чи іншого чинника можуть мати диференційовані кількісні вирази, або рівні, що укладаються в якусь зону з максимальними і мінімальними значеннями.

Рівень I - оптимальний (рівень комфорту), що гарантує при впливі негативних чинників збереження здоров`я людини при необмеженому часі впливу.

Рівень II - допустимий, який гарантує збереження здоров`я, працездатності людини при дії негативних факторів протягом певного відрізка часу.

Рівень III - гранично допустимий, при якому допускаються деяке зниження працездатності і тимчасове погіршення самопочуття.

Рівень IV - максимальний} або гранично переносимий, що допускає стійке зниження здоров`я, працездатності, виходу з ладу до 10% особового складу. Це рівень аварійних ситуацій і воєнного часу.

Рівень V - виживання, розрахований на застосування у виняткових випадках воєнного часу.

Рівень VI - нормування штучно формованих середовищ. Наприклад, нормативи дихальних киснево-азотних або гелієво-кисневих сумішей, які заміняють звичайну атмосферу- нормативи для компенсуючих костюмів, комбінезонів для космонавтов- надлишкового тиску для дихання льотчика в разі розгерметизації кабіни літака,

Принципи гігієнічного нормування знайшли відображення в визначенні одного з провідних гігієнічних нормативів - гранично допустимої концентрації (ГДК).

ГДК хімічної сполуки в навколишньому середовищі - концентрація речовин, при впливі яких на організм людини, періодично або протягом усього життя, не виникає соматично: або психічних захворювань, змін в стані здоров`я, ви ходять за межі пристосувальних фізіологічних реакцій виявляються сучасними методами відразу або в віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

Поряд з ГДК введені тимчасові орієнтовні безпечні рівні впливу (взуття) та орієнтовні допустимі рівні (ОДР).

Обгрунтування тимчасових нормативів проводиться з використанням прискорених експериментальних і розрахункових методів, а також за аналогією з раніше нормованими структурно близькими сполуками.

При гігієнічній оцінці нових матеріалів і виробів розроблені і затверджені допустимі рівні виділення шкідливих речовинами з полімерних матеріалів в контактують з ними середовища (вод-повітря, продукти харчування), а також нормативи виділення небезпечні, хімічних речовин, що утворюються в результаті термодеструкції різних матеріалів.

Для неіонізуючих випромінювань встановлюють гранично допустимий рівень (ГДР) фізичного чинника у довкіллі - величину якогось фактора, при впливі якого на організм людини, періодично або протягом усього життя, не виникає змін в стані здоров`я, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних реакцій, які виявляються сучасними методами відразу або у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

Для іонізуючих випромінювань регламентовані межі доз (для персоналу та населення) - найбільші значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, що при рівномірному впливі протягом життя не викликає у працюючих і населення несприятливих змін в стані здоров`я, які виявляються сучасними методами дослідження.

Види профілактики в практичній діяльності медичних працівників

Виділяють кілька видів профілактики: первинну, вторинну і третинну. Первинна профілактика передбачає запобігання виникненню захворювань. Більшість гігієнічних заходів, в тому числі гігієнічненормування впливу факторів навколишнього середовища, передбачають або повне усунення шкідливого фактора, або зниження його впливу до безпечного рівня.

Вторинна профілактика передбачає ранню діагностику захворювань вулиць, які зазнали впливу шкідливих факторів навколишнього середовища (раннє виявлення препатологіческіх состояній- ретельне медичне обстеження зовні здорових людей, що піддаються впливу несприятливих факторів навколишнього середовища або мають підвищений ризик розвитку тих чи інших захворювань-медикаментозне лікування та інші заходи, спрямовані на запобігання маніфестації захворювань).

Вторинна профілактика включає такі паліативні заходи, як індивідуальне та групове антидотної харчування, спрямоване на підвищення резистентності організму, застосування засобів індивідуального захисту, навчання населення прийомам безпечної роботи і життя в несприятливих екологічних умовах.

Третинна профілактика спрямована на попередження погіршення здоров`я. Розроблено комплекс заходів (лікування і реабілітація) але запобіганню ускладнень, які можуть виникати в ході вже зареєстрованого захворювання. Це найменш ефективний, але, на жаль, найбільш поширений в традиційній практичної клінічній медицині спосіб профілактики.

В.І. Архангельський, В.Ф. Кирилов