Лікарський контроль. Оздоровча тренування

Відео: Лекція 1 (вступна) з дисципліни "лікарський контроль"

Внаслідок високого рівня розвитку технічного прогресу ступінь м`язової активності людини помітно знижується, а високі швидкості, великі нервові напруги і часто мінливі умови зовнішнього середовища пред`являють організму особливо високі вимоги. У зв`язку з цим питання про фактори, що сприяють підвищенню резистентності організму до різкої зміни умов середовища, стає особливо актуальним.

Протягом всієї історії розвитку людства рухова функція нервово-м`язового апарату була одним з важливих соціально-біологічних факторів, що формували організм і які відігравали важливу роль в підтримці рівноваги між організмом і зовнішнім середовищем і в регулюванні процесів, що відбуваються у внутрішньому середовищі організму. Велика її роль і в підвищенні резистентності організму до дії ряду несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Це проявилося в першу чергу різким зростанням захворюваності на серцево-судинні, нервово-психічними, обмінними, злоякісними, алергічними і імунодефіцитними захворюваннями. Як показали епідеміологічні дослідження в різних країнах, хворобами серцево-судинної системи страждає до 35% населення земної кулі. Якщо ще в 1960-х рр. смертність від них становила приблизно 11% в загальній структурі смертності населення, то в 1990-х рр. вже більше 50% (Оганов Р.Г. .. 1994).

Турбує і безсумнівну «омолодження» захворювань. Наприклад, якщо на частку відносно молодих людей ще в 1980-х рр. припадало лише 3% випадків інфаркту міокарда, то в даний час вже 10-15%. Непоодинокі й ранні прояви атеросклеротичних змін. Атеросклеротичні бляшки в аорті і коронарних артеріях з`являються до 20 років, а в 18% випадків вже в 10-15 років (Чазов Є.І., 1996).

За останні 80 років у багато разів зросла кількість випадків неврозів і психічних захворювань. Збільшилася частота народження фізіологічно незрілих дітей і дітей з спадковими порушеннями. Вивчення причин цього явища в різних країнах дозволило ВООЗ виділити так звані фактори ризику, серед яких поряд з високими темпами сучасного життя, переїданням і ожирінням, забрудненням навколишнього середовища, алкоголізмом, курінням, наркоманією, появою нових, раніше невідомих хвороботворних чинників (іонізуюче випромінювання, шкідливі продукти промислових підприємств і ін.), суттєве значення має обмеження рухової активності. Серед факторів, що визначають здоров`я сучасної людини, більше 50% складають фактори, які стосуються способу життя (Лісіцин Ю.П., 1987).

Рух - природна потреба людини, найприродніший регулятор і стимулятор життєдіяльності. У процесі антропогенезу організм людини формувався в постійному русі. Однак в даний час частка м`язових зусиль різко зменшилася (за деякими підрахунками, приблизно з 90 до 5%). Автоматизація, механізація, роботизація на виробництві, транспорті та в побуті, зросле нервово-психічну напругу в цих умовах, бажання опанувати швидко зростаючим обсягом інформації - все це неминуче веде до зниження рухової активності. Енерговитрати сучасної людини різко скоротилися і, за даними ВООЗ, знаходяться на межі необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності (Журавльова О.І., Граевская Н.Д., 1993).

Оздоровча тренування відрізняється від спортивної. Спортивна тренування передбачає використання фізичних навантажень в цілях досягнення максимальних рухових результатів в обраному виді спорту. Оздоровча тренування передбачає підвищення рівня фізичного стану. Тому характер і потужність використовуваних фізичних навантажень в цих видах тренування різні.

У спортивному тренуванні застосовуються в великому обсязі надграничної навантаження, а в оздоровчої - що не перевищують функціональних можливостей організму, але досить інтенсивні, щоб викликати оздоровчий ефект. Як і в спортивному тренуванні, ефективність фізичних вправ оздоровчої спрямованості визначається періодичністю і тривалістю занять, інтенсивністю і характером використовуваних засобів, режимом роботи і відпочинку (Єпіфанов В.А. 1999).

Згубний вплив гіпокінезії на здоров`я людини доведено численними експериментальними, клінічними і епідеміологічними дослідженнями. В результаті скорочення потоку імпульсів з працюючих м`язів вимикається найважливіша ланка моторно-вісцеральної регуляції: знижуються рівень обміну і споживання кисню тканинами, витрати атерогенних ліпідів, синтез тканинних білків, тонус кори головного мозку, погіршуються пластична і генетична основа клітини, кровопостачання мозку, серця та інших життєво важливих органів, нервова і гормональна регуляція, рассогласовивается діяльність фізіологічних систем, зменшуються функціональні резерви організму, розвиваються деструктивні зміни в скелетної і серцевої мускулатури, посилюється процес загибелі клітин (Журавльова О.І., Граевская H.Д., 1993).

Все це негативно впливає на захисні сили організму, його імунні можливості, здатність адекватно пристосовуватися до вимог середовища і дії сильних її подразників, протистояти стресовим факторам. Знижується розумова і фізична працездатність людини, подовжується період відновлення. Створюються передумови до розвитку різних захворювань, більш інтенсивно йдуть процеси старіння.

Єдиний спосіб подолання «рухового голоду» сучасної людини, гіпокінезії в його способі життя - це активний відпочинок, фізична культура, спорт, туризм. Те, що відбувається при цьому підвищення фізичної працездатності призводить до збільшення компенсаторних можливостей організму, тим самим сприяючи стабілізації і зміцненню здоров`я.

Рівень працездатності людини багато в чому визначається функціональним резервом організму, на формування якого істотно впливає м`язова діяльність (Зімкина Н.В., 1965 Коробков А В .. 1980 Меерсон Ф.З., 1982- Казначеєв В.П., 1984- Кисельов А.В., 1986 Муравйов І.В., 1989- Воробйов А.Н., 1990 і ін.). У звичайних умовах життя використовується лише 20-25% тканин, призначених для виконання певної функції організму. Решта 70-75% включаються лише при пред`явленні йому підвищених вимог, відображаючи функціональний резерв, надійність функції (Комаров Ф.І., Крижановський Г.Н., 1987).

Під впливом регулярної рухової активності відбувається перебудова на всіх рівнях діяльності організму - центральному, системному, органному, клітинному. В результаті істотно підвищуються захисні сили організму, його стійкість до дії різних подразників і несприятливих факторів середовища, психоемоційних перевантажень, зменшуються вираженість метаболічних порушень ризику і ризик «зношування» серця, ймовірність розвитку атеросклерозу, ІХС, ожиріння, цукрового діабету, дегенеративних захворювань суглобів і багатьох інших недуг, поліпшуються показники ліпідного обміну, підвищуються фібринолітична активність крові і рівень ліпідів високої щільності (Удалов Ю.Ф., 1987 Макарова Г.А., 1988- Hofmann W. 1989- і ін.).

Через кілька місяців регулярних занять спостерігається чіткий позитивний ефект:
• зменшуються або зникають скарги на здоров`я;
• поліпшується сон;
• підвищується працездатність;
• зменшується жирова частина маси тіла;
• сповільнюється пульс;
• знижується артеріальний тиск;
• прискорюються відновні процеси.

У країнах і регіонах, де заняття фізкультурою стали популярні, в останні 10 років намітилася чітка тенденція до зниження смертності від серцево-судинних захворювань (Стань Р.Г., 1994- і ін.). Істотно, що фізично активні люди більш стійкі не тільки до хвороб кровообігу, але також до простудних та інфекційних захворювань, кисневої недостатності, перегрівання і переохолодження, дії токсичних речовин і професійних шкідливих умов.

Під впливом активного рухового режиму поряд зі зменшенням захворюваності та тривалості втрати працездатності чітко поліпшуються загальний стан і самопочуття людини, підвищуються його працездатність і здатність протистояти втомі, що має великий соціально-економічний ефект.

Належний оздоровчий ефект забезпечується лише різнобічної оздоровчої тренуванням. Якщо для профілактики серцево-судинних захворювань особливе значення мають циклічні вправи, розвиваючі переважно витривалість, що супроводжуються достатніми енергетичними та гемодинамічними зрушеннями в організмі (Мотилянская Р.Е., 1987), то для попередження хвороб суглобів, м`язів, сумочно-зв`язкового апарату, хребта, нервової системи і ін. необхідні загально-розвиваючі вправи.

Ефект занять найбільш значний, якщо вони проводяться регулярно протягом усього життя. Особливе значення в цьому плані мають періоди зростання і формування організму і його старіння. Саме в ранніх періодах життя закладається основа здоров`я і довголіття. Від режиму рухової діяльності багато в чому залежать розвиток і формування організму, рівень його функціональних резервів і стійкості (Журавльова О.І., Граевская Н.Д., 1993).

Регулярні заняття фізичними вправами в дитячому та підлітковому віці важливі для:
• забезпечення гармонійного фізичного розвитку;
• пропорційного формування скелета, мускулатури і внутрішніх органів;
• попередження порушень постави, сколіозів, плоскостопості;
• дисгармонії між швидким збільшенням розмірів тіла і зрілістю внутрішніх органів, що нерідко спостерігається у підлітків-акселератів.

Дуже важливі підвищення стійкості і врівноваженості нервових процесів і психіки, зняття властивої віку підвищеної збудливості, подолання труднощів періоду статевого дозрівання. У регулярно займаються спортом дітей і підлітків не тільки вище всі параметри фізичного розвитку і більше їх щорічний приріст, а й значно вище функціональні можливості нервової системи, дихально-циркуляторного апарату і опірність організму до стомлення (Граевская Н.Д., 1975).

В.А. Єпіфанов, Т.Г. Кузбашева