Оздоровча фізична культура в профілакторіях і в санаторно-курортних установах

Відео: конструкція 2

Оздоровча фізична культура (ОФК) допомагає організму відновлювати функції життєзабезпечення, які різко знижуються під час хвороби і особливо після хірургічного втручання. Пацієнтів, які перенесли серйозні захворювання, після стаціонару, як правило, направляють на доліковування в профілакторії та санаторії, де їм необхідні не тільки засоби ЛФК, але і ОФК, яка відрізняється як дозуванням фізичного навантаження, так і побудовою, послідовністю і різноманітністю фізичних вправ.

Завданнями ОФК є поступове підвищення функціональних можливостей організму і відновлення моторно-вісцеральних рефлексів. Це досягається, по-перше, правильною побудовою оздоровчих занять-по-друге, повною відповідністю пропонованих навантажень функціональним можливостям організму-в-третіх, правильним розподілом оздоровчих фізичних вправ, спрямованих верб відновлення саморегулюючих систем організму, які порушуються в результаті стресів, енергетичної розбалансування, фізичних травм, інфекцій і т.д.

Рух є потужним біологічним засобом, неправильне застосування якого може саме по собі спровокувати фізичний стрес, викликавши негативні наслідки, тому застосовувати цей засіб треба за правилами трьох «П»: правильно, поступово, постійно.

Правильно - означає навчити правильно виконувати фізичні вправи-правильно підбирати їх дозіровку- правильно будувати оздоровчо-тренувальні заняття: вводити організм в роботу за рахунок підготовки системи дихання за допомогою дихальних вправ і підготовки периферичного ланки кровообігу за рахунок вправ на дрібні групи м`язів і суглоби. Потім необхідно давати адекватну і оптимальну фізичну і емоційну навантаження і обов`язково виводити в кінці заняття організм з робочого стану-слід навчити пацієнта правильному диханню під час виконання фізичних навантажень і в період восстановленія- адекватно підбирати засоби фізичної культури для розвитку і підтримки фізичних якостей корекції наявних фізичних і функціональних порушень і т.д.

Поступово - означає «від простого до складного» і «від меншого до більшого»: поступово ускладнювати фізичні вправи-поступово збільшувати обсяг, а потім тільки інтенсивність фізичних нагрузок- поступово вводити організм в режим, що супроводжується перемиканням на новий рівень біохімічних реакцій- поступово привчати до потреби в щоденних фізичних навантаженнях, будь то фізична робота або фізичні вправи-поступово формувати фізичну культуру особистості-збільшувати фізичне навантаження і змінювати оздоровчу програму слід також поступово.
Постійно - означає, що слід постійно розвивати фізичні і функціональні можливості організму, постійно підтримуючи все те, що він придбав в результаті тренувальних занять. Правильне дихання також слід використовувати постійно.

Кількість пропонованої фізичного навантаження залежить в основному від функціональних можливостей систем енергозабезпечення організму, а при виборі якості фізичного навантаження, тобто засобів і форм фізичної культури, необхідно враховувати реактивність займаються.

При виборі режиму навантаження слід також враховувати стать займаються. Жіночий організм має біологічної особливістю, складної за своєю нейрогуморальної регуляції - менструальної функцією, циклічність якої істотно впливає на весь організм, зокрема на його працездатність. Овуляторная і предменструальная фази характеризуються зниженою працездатністю, погіршенням самопочуття. Отже, в ці дні необхідно давати меншу фізичне навантаження. Постовуляторная і постменструальная фази біологічного циклу характеризуються підвищеною працездатністю, що допускає збільшення навантаження (Похоленчук Ю.Т., Свечникова Н.В., 1987).

У дні менструації спостерігається зниження взаємозв`язків зорової області кори великого мозку з моторними областями, що свідчить про погіршення в цей період зорового контролю за виконуваними діями. Погіршується специфічна розумова працездатність, пов`язана зі стійкістю уваги і його обсягу. Погіршується психологічний стан, що призводить до зниження контролю за своїми емоціями (Dolgener Е, 1978- і ін.). Отже, облік фаз оваріально-менструального циклу дає можливість правильно розподілити фізичні навантаження при розвитку фізичних якостей.

Будь-яке тренування має свою «ціну». У зв`язку з цим важливе значення має використання адекватних схем дозування фізичних навантажень. Передозування вправ і перевищення оптимальної їх тривалості може привести до «зношування» структур і зниження резистентності організму. В основі тренувального процесу повинні лежати раціональні схеми побудови оздоровчих програм.

Принципово важливі три положення: 1) інтенсивність і тривалість впливу тренувальних вправ не повинні викликати процесів, що ведуть до тривалого дефіциту енергії та порушення синтезу білків і нуклеїнових кислот в системах, що забезпечують тренувальний процес, а також ведуть до порушення регуляції цих систем-2) тренувальний процес, спрямований на підвищення потужності і надійності функціонування кислородтранспортной системи, не повинен порушувати діяльність інших систем організму, що беруть участь в підтримці гомеостаза- 3) тренувальний процес повинен носити стабільний характер, де початкова стадія характеризується активізацією фізіологічних систем, напругою регуляторних механізмів, яке змінюється стадією сталого функціонування систем і підвищенням резистентності організму до тренуються і іншим факторам (Данько Ю.М., 1974 Меерсон Ф.З .. 1975- Сиротінін Н.Н .. 1966- і ін.).

Зазначені вище положення підкреслюють необхідність розробки індивідуалізованих програм, що виключають передозування навантажень, «ціною» якої може стати зниження резистентності організму не тільки до фізичних вправ, але і до патогенних впливів (Меерсон Ф.З., 1988).

Досконалу адаптацію до впливу зовнішніх факторів забезпечує нормальна реактивність організму. Ступінь її виразності істотно залежить від стану регуляторних систем, що беруть участь в неспецифічному відповіді на дії подразника (Меньшиков В.В., 1979).

Для визначення якості і кількості пропонованих фізичних вправ необхідно ретельно дослідити фізичний і функціональний стан організму пацієнта, а також визначити його реактивність за допомогою тестів і необхідних клініко-функціональних досліджень. Тільки на основі вивчення та аналізу реактивності організму можна отримати точне уявлення про адаптаційні можливості різних систем в цілому (Сиротінін М.М., 1966).

Особам з гиперергическими реакціями слід призначати в основному циклічні види фізичних вправ в повільному і середньому темпі- особам з гиперергическими реакціями необхідні рухливі і спортивні ігри, ритмічна гімнастика, емоційно насичені фізичні вправи-особи з нормоергіческімі реакціями повинні використовувати змішані комплекси фізичних вправ в середньому темпі.

Це дає підставу, по крайней мере, для двох висновків. По-перше, людям з різною реактивністю організму необхідно призначати фізичні вправи не тільки різного об`єму, але і характеру. По-друге, призначення комплексу фізичних вправ, обсяг і спеціалізація яких враховують особливості реактивності вегетативної нервової системи, а також систем, що забезпечують транспорт кисню і субстратів метаболізму до тканин, дозволяє нормалізувати або зменшувати ступінь відхилення від норми реактивності організму в цілому.

Дуже велику роль грає мотивація. «Мотивація - це своєрідний енергетичний заряд, який визначає активність діяльності людини», з кожним усвідомлена причина активності людини, спрямована на досягнення мети »(Ільїн Є.П., 1980).

Мотиви рішення задач повинні випливати з тих форм і засобів, які будуть застосовуватися.

Усвідомлюючи мотиви діяльності, пацієнти з увагою слухають інструктора, охоче повторюють за ним показані фізичні вправи і виконують їх в оптимальному для себе режимі, з більшою відповідальністю ставляться до самостійних занять у позанавчальний час.

И.М.Сеченов в «Рефлекси головного мозку» писав, що будь-яка діяльність людини починається з чуттєвого збудження, за ним слід психічний акт, який призводить до м`язового скорочення і руху. Аналогічна ситуація складається при заняттях фізичними вправами. Пацієнт отримує інформацію про необхідність правильного рухового режиму, осмислює все, в залежності від якості сприйняття почутого, виробляє руховий акт з більшим чи меншим ефектом.

Для досягнення більш ефективного результату необхідно підвищувати функціональні можливості організму не тільки за допомогою фізичних вправ, а й впливом на психічні процеси, зокрема шляхом формування мотивації фізичної діяльності.

При деяких захворюваннях, особливо після тривалого постільного режиму, пацієнтам доводиться знову опановувати руховими навичками, що ускладнюється при нестачі розвитку фізичних якостей, так як дуже часто бувають необхідні і гнучкість, і швидкість, і інші фізичні якості при відновленні рухових дій.

Удосконалення фізичних якостей - це, по суті, процес управління розвитком людини, спрямований на всебічне оздоровлення організму.

При розвитку різних фізичних якостей найбільше проявляється дія біологічних факторів, так як при виконанні фізичних вправ активізується функціонування внутрішніх органів і систем організму за рахунок біохімічної і морфологічної перебудови, а також розвитку і зміцнення опорно-рухового апарату. Розвиток такої якості, як спритність, має на увазі здатність людини швидко освоювати нові рухи, тобто здобувати рухові вміння і навички, тому навчання руховим навичкам повинно йти паралельно з розвитком різних фізичних якостей.

Формування рухових навичок, в свою чергу, багато в чому залежить від освіти умовно-рефлекторних відносин в ЦНС. Розвиток фізичних якостей у пацієнтів повинно здійснюватися в строгому порядку і з урахуванням можливих протипоказань так само, як і навчання руховим навичкам. Фізичні якості розвиваються як в чистому вигляді, так і в змішаному, тобто одна вправа може розвивати відразу кілька фізичних якостей.

Розвиток фізичних якостей сприяє підвищенню загальної працездатності пацієнтів і розширює діапазон їх рухових умінь і навичок. Гармонійний розвиток необхідних фізичних якостей і рухових навичок призводить до фізичного вдосконалення організму і, отже, до підвищення фізичної і розумової працездатності.

Фізичні якості розвивають і удосконалюють різними засобами оздоровчої фізичної культури, однак до вибору цих коштів потрібно підходити, виходячи з психофункціональних стану організму і фізичної підготовленості пацієнтів. Надмірні фізичні навантаження можуть привести до зриву вегетативного регулювання, що викличе значне зниження функціональних можливостей імунної та ендокринної систем (Суздальніцкій Р.С., 1989- Шехтер І.M. з співавт., 1973).

Низькі фізичні навантаження навіть в нетренованих організмі не викликають змін функції кори надниркових залоз (Похоленчук Ю.Т., 1971) і недостатні для вегетативного забезпечення діяльності (Вейн А.М., 1981), а значить, не забезпечують зростання функціональних резервів і можливостей організму. Звідси випливає висновок, що методика фізичного вдосконалення пацієнтів повинна бути оптимальною.

В.А. Єпіфанов, Т.Г. Кузбашева