Міогімнастику в профілактиці патології прикусу: цілі, механізми впливу, методи, організація занять

Цілі і механізми впливу міогімнастику. - Міогімнастику при патології функцій ЧЛО і шкідливі звички. - Організація занять міогімнастику.

Цілі і механізми впливу міогімнастику

Міогімнастику полягає в систематичних нормованих вправах для патологічно функціонуючих груп м`язів щелепно-лицьової області (жувальних, мімічних, м`язів дна порожнини рота) з метою нормалізації їх тонусу і функцій. В результаті такої спеціальної тренування формується правильний динамічний м`язовий стереотип, для закріплення якого відповідні комплекси вправ необхідно виконувати протягом року.

Міогімнастику як профілактична (і лікувальна) міра найбільш часто застосовується в роботі з дітьми у віці від 4 до 7 років. Ефект міогімнастику залежить, з одного боку, від ступеня вираженості морфологічних і функціональних порушень, а з іншого боку - від старанності пацієнта і його сім`ї у виконанні цих довгострокових профілактичних програм.

Гімнастика жувальних і мімічних м`язів є частиною лікувальної фізкультури і підпорядковується її правилами:
• м`язи слід напружувати повільно і плавно;
• інтенсивність вправ і їх розмах повинні бути достатніми, але не чрезмернимі- за кожним напругою м`язів має слідувати розслаблення;
• кожну вправу слід проводити по кілька разів - до появи відчуття легкої втоми м`язів;
• вправи слід виконувати регулярно, систематично;
• тривалість вправ і їх кількість повинні з плином часу зростатиме.

У лікувальній фізкультурі застосовують два основних види вправ: а) статичні (під час виконання вправи м`язи знаходяться в стані підвищеного тонусу без чергування періодів скорочення і розслаблення) - б) динамічні (під час виконання вправи напруження м`язів чергується з їх розслабленням).

Тривалість вправ залежить від нормальних фізіологічних можливостей тієї чи іншої групи м`язів (див. Табл. 7.3) і від ступеня зниження витривалості м`язів при порушенні функцій, виявлених у пацієнта (див. Табл. 7.4). Темп виконання вправ варіює від повільного до швидкого: в швидкому темпі вправа виконується на один рахунок, в середньому - на два, в повільному - на 4 рахунки. Число повторень вправ поступово зростає від 5 до 10-20.

Міогімнастику при патології функцій ЧЛО і шкідливі звички

Міогімнастику при порушенні функції дихання

Міогімнастику проводиться після усунення патології носових ходів і носоглотки. Вправи для нормалізації дихання складаються з трьох комплексів.

1. Встановлення повного грудного та черевного дихання. Під час виконання вправ голову слід тримати прямо, плечі трохи відвести назад і опустити (лопатки повинні прилягати до спини), розгорнути груди, підтягнути живіт, колінні суглоби випрямити.

Для самоконтролю над типом дихання дитина кладе одну руку на груди, а іншу на живіт і послідовно виконує ряд вправ, повторюючи кожне з них 5-6 разів:
• глибоке змішане дихання (грудне + брюшное);
• грудне дихання;
• черевний подих;
• повний подовжений видих (виконується під час ходьби: вдих на 3 кроки, видих на 4 кроки, поступово число кроків збільшують до 5-6).

2. Встановлення носового дихання. Вправи для тренування м`язів щелепно-лицьової області проводять в двох положеннях тіла - сидячи і стоячи:
• з вихідного положення (руки вгору, ноги в сторони) під час нахилу виконують вдих і видих через ніс, руки при цьому опускають через сторони вниз;
• після видиху рот закривають, ніс затискають і вважають до десяти, після чого повільно вдихають і видихають через ніс (рот щільно закритий);
• вдих і видих виконують по черзі через ліву і праву ніздрі.

3. Нормалізація змикання губ:
• при зімкнутих губах надувають щоки, потім притискають до щік кулаки і повільно видавлюють повітря через стиснуті губи;
• губи змикаються, по черзі нагнітають повітря під верхню і нижню губу;
• губи змикаються і переміщують їх вправо і вліво;
• губи витягають в трубочку ( «хоботок»), вважають до чотирьох, потім розтягують губи в широку посмішку;
• широку посмішку фіксують мізинцями, притискаючи їх до кутів розтягнутих губ, і намагаються стягнути губи в трубочку;
• дмуть на шматочок вати або пір`їнка, що лежать на столі або підвішені на нитці, змагаючись в дальності переміщення предмета;

• між губами прокладають смужку паперу, губи змикаються і таким чином утримують смужку паперу протягом 10-15 хв;
• дитина губами утримує шнурок з нанизаними на нього пластинками;
• в переддень порожнини рота дитини (під верхню і нижню губу) кладуть ватні валики і просять його вимовити звуки, що вимагають змикання губ ([п], [б], [м]);
• два гудзики діаметром 25-30 мм з`єднують шнурком і фіксують на відстані 25-30 мм один від одного-один гудзик дитина захоплює губами, іншу бере в руку і натягує шнурок, намагаючись утримати першу гудзик губами;

• вправу з активатором Дасса: дитина намагається стулити губи, наближаючи один до одного дві пластикові майданчики, з`єднані дротяної пружиною;
• вправу з платівкою Шонхера: вестибулярну пластинку вкладають в переддень порожнини рота, залишаючи зовні прикріплене до неї кільце, губи смикают- потім намагаються витягнути платівку за кільце, протидіючи цьому губами;
• вправу з еквілібратором: дитина намагається утримати губами в горизонтальному положенні набірний мундштук з перемінним числом пластикових ланок (норма для дорослої людини - утримання трьох ланок протягом 10 хв);
• вправу з платівкою: дитина затискає губами і утримує в горизонтальному положенні пластинку товщиною 1-2 мм, на яку накладають невеликий вантаж (наприклад, картки лото);

• вправу з лопатевим апаратом: дитина дме на вертушку (можливо змагання за швидкістю обертання вертушки);
• вправу з силіконовим апаратом, що має вестибулярную пластинку і еластичний межгубной «клин»: для нормалізації тонусу губ чергують розслаблене розташування губ поверх клина і сильне стиснення клина губами, утримують пластинку напередодні зімкнутими губами при спробі витягнути апарат, утримуючи його в області «клину», в напрямку вгору і вниз під кутом 45 °.

Міогімнастику для нормалізації функції ковтання

До виконання міогімнастику приступають після усунення патології вуздечки язика, усунення шкідливих звичок смоктання мови, пальців і т.п. Вправи призначені для нормалізації тонусу переднього, середнього і заднього відділів мови і формування стереотипу правильного ковтання.

1. Вправи для м`язів переднього відділу мови:
• пропонують дитині зобразити мовою руху маятника годин, ритмічно переміщаючи кінчик язика по небу;
• просять дитини «перерахувати» мовою зуби, по черзі торкаючись до вестибулярної поверхні кожного з них;
• дитини навчають «цокати» мовою-можливо змагання - «чия конячка дзвінкіше, швидше і далі (до 50-60 звуків) скаче»;

• пропонують дитині відтворити звуки відбійного молотка або кулемета, чітко (окремо) і швидко повторюючи звук [д];
• на кінчик язика дитини накладають гумове колечко, просять підняти кінчик язика догори і притиснути його (і колечко) до переднього ділянці твердого піднебіння в області піднебінних складок, стиснути зуби, зімкнути губи і зберігати це положення мови протягом 1, 2, 5, а потім і 10 хв;
• просять дитини встановити кінчик язика (і колечко) на небі біля різців, стиснути зуби, зімкнути губи і, зберігаючи це положення, проковтнути слину.

2. Вправа для м`язів середнього ділянки мови: на мову накладають два гумових кільця (одне на кінчик, інше - на середину), просять дитини притиснути їх до неба, стиснути зуби, зімкнути губи і, не змінюючи положення мови, тричі проковтнути слину.

3. Вправи для м`язів задньої ділянки мови:
• позіхання;
• дитини просять набрати в рот води, закинути голову і полоскати горло водою, вимовляючи при цьому «а-а-а» (вправа сприяє масажу і розслаблення м`язів);
• на мову накладають три гумових колечка (на кінчик, на середину і на задню третину мови), просять дитини притиснути колечка до неба і тричі поглинути слину, не напружуючи при цьому лицьові м`язи;
• використовують стандартні вестибулярні пластинки (рис. 7.8), що поєднують в собі елементи і функції пластинки Шонхера з пристосуваннями, що обмежують висування мови вперед (упор для мови), що стимулюють підйом кінчика язика до неба (бусинка).


Мал. 7.8. Вестибулярні пластинки для нормалізації тонусу м`язів губ і язика.

Міогімнастику для нормалізації функції жування

Міогімнастику призначають після усунення внемишечних причин порушення жування. Вправи призначені для тренування жувальної мускулатури - м`язів, які піднімають і висувають нижню щелепу:
• дитини просять стискати і розтискати щелепи;
• дитині пропонують прикусити задніми зубами дерев`яну паличку і утримувати її до відчуття втоми м`язів, потім пропонують переміщати паличку по зубним рядам, розтуляючи і стискаючи щелепи;
• просять дитини повільно висувати нижню щелепу до тих пір, поки нижні різці не опиняться наперед від верхніх- в такому положенні нижню щелепу утримують протягом 10 с, потім повільно повертають у вихідне положення.

Міогімнастику для нормалізації мови

Після усунення органічних причин патології мови міогімнастіческіе вправи для нормалізації мови зазвичай організовує логопед. Зазвичай використовують вправи, тонізуючі м`язи мови (див. Раніше).

Міогімнастику за допомогою трейнеров

Для нормалізації тонусу м`язів щелепно-лицевої ділянки у дітей зі змішаним прикусом використовують стандартні універсальні еластичні двучелюстних функціональні апарати - Преортодонтіческій трейнери (рис. 7.9). Поглиблення для зубів дозволяють встановити нижню щелепу в правильному співвідношенні з верхньої, «язичок» вказує кінчика язика правильне положення і активно тренує його, обмежувачі попереджають бічний зсув мови, м`які шипи на зовнішній поверхні губних бамперів знижують тонус гіперактивних губ. Апарат носять щонайменше один година вдень і під час нічного сну, протягом 6-8 міс.


Мал. 7.9. Преортодонтіческій трейнер для нормалізації функцій щелепно-лицевої ділянки та усунення оральних звичок (Myofuctional research СО).

Організація і структура заняття міогімнастику

Рішення про доцільність проведення міогімнастику, вибір конкретних вправ і режиму їх виконання є обов`язком стоматолога. Міогімнастику може бути організована на індивідуальному і груповому рівні.

Заняття на індивідуальному рівні можуть проводитися як в стоматологічному кабінеті лікарем, асистентом і гігієністом, так і в домашніх умовах, за участю і під контролем попередньо навчених батьків дитини.

Групова форма проведення занять по міогімнастику є основною для дітей дошкільного віку. На підставі даних стоматологічного обстеження формують групи дітей (не більше 10-12 осіб) за ознакою виявленої функціональної патології: а) група дітей з порушенням дихання, б) група дітей з порушенням ковтання і жування, в) група дітей з вадами мовлення. Для проведення занять на груповому рівні привертають інструкторів лікувальної фізкультури, логопедів, медпрацівників стоматологічних поліклінік і дитячих дошкільних установ, вчителів молодшої школи.

Зміст і структура кожного заняття і курсу міогімнастику в цілому повинні відповідати основним правилам навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку:
• наочність (демонстрація вправ «на собі»);
• доступність (вибір вправ адекватної віку дитини складності, роз`яснення в ігровій формі);
• поступовість (послідовне збільшення складності вправ і інтенсивності навантаження);
• систематичність (щоденне виконання повного комплексу вправ протягом рекомендованого курсу, що триває зазвичай не менше 3 міс).

Музичний супровід занять підвищує ефект фізичних вправ і віддаляє наступ втоми.
Заняття складається з трьох частин: I - вступна, II - основна, III - заключна.

Вступна частина призначена для того, щоб підготувати дитину до подальшого виконання лікувально-гімнастичних вправ: мобілізувати дітей, організувати їх увагу. Вступна частина містить ігрові вправи ( «зайчики стрибають», «птахи махають крилами») і вправи для тренування повного грудного та черевного дихання (див. Вище).

В основній частині виконують вправи для тренування тієї чи іншої групи м`язів щелепно-лицьової області. Інтенсивні, складні вправи повинні чергуватися з простими ігровими завданнями.

Заключна частина заняття призначена для забезпечення поступового переходу від гімнастики до інших занять дітей. У цій частині виконують дихальні і ігрові вправи.

Т.В.Попруженко, Т.Н.Терехова