Рефлекторні впливу на серце. Кардіальні рефлекси. Рефлекс бейнбріджа. Рефлекс генрі-гауера. Рефлекс данини-ашнера.

Рефлекторні впливу на серце. Виділено три категорії кардіальних рефлексів: власні, викликані роздратуванням рецепторів серцево-судинної системи- пов`язані, зумовлені активністю будь-яких інших рефлексогенних зон- неспецифічні, які відтворюються у відповідь на неспецифічні впливу (в умовах фізіологічного експерименту, а також в патології).

Найбільше фізіологічне значення мають власні рефлекси серцево-судинної системи, які виникають найчастіше при подразненні барорецепторів магістральних артерій в результаті зміни системного тиску. Так, при підвищенні тиску в аорті і каротидном синусе відбувається рефлекторне уражень частоти серцебиття.

особливу групу власних кардіальних рефлексів представляють ті з них, які виникають у відповідь на подразнення артеріальних хемо-рецепторів зміною напруги кисню в крові. В умовах гіпоксемії розвивається рефлекторна тахікардія, а при диханні чистим киснем - брадикардія. Ці реакції відрізняються винятково високою чутливістю: у людини збільшення частоти серцебиття спостерігається вже при зниженні напруги кисню всього на 3%, коли ніяких ознак гіпоксії в організмі виявити ще неможливо.

Власні рефлекси серця проявляються і в відповідь на механічне подразнення серцевих камер, в стінках яких знаходиться велика кількість барорецепторів. До їх числа відносять рефлекс Бейнбріджа, виявляється у вигляді тахікардії у відповідь на швидке внутрішньовенне введення певного об`єму крові. Вважається, що ця реакція серця є рефлекторною відповіддю на подразнення барорецепторів порожнистих вен і передсердя, оскільки вона усувається при денервації серця. Негативні хронотропні і інотропним реакції серця рефлекторної природи виникають у відповідь на подразнення механорецепторів як правих, так і лівих відділів серця. Значення інтракардіальних рефлексів полягає в тому, що збільшення вихідної довжини волокон міокарда призводить до посилення скорочень не тільки розтягуваного відділу серця (відповідно до закону Франка-Старлінг), але і до посилення скорочень інших відділів серця, що не піддаються розтягуванню.

Рефлекси з серця змінюють функцію інших вісцеральних систем. До їх числа відносять, наприклад, кардіоренальний рефлекс Генрі-Гауера, який являє собою збільшення діурезу у відповідь на розтягнення стінки лівого передсердя.

Власні кардіальні рефлекси складають основу нейрогенної регуляції діяльності серця, хоча реалізація його насосної функції можлива без участі нервової системи.

Парні кардіальні рефлекси являють собою ефекти подразнення рефлексогенних зон, які не беруть безпосередньої участі в регуляції кровообігу. До числа таких рефлексів відносять рефлекс Гольця, який проявляється у формі брадикардії (до повної зупинки серця) у відповідь на подразнення механорецепторів очеревини або органів черевної порожнини. Можливість прояви такої реакції враховується при проведенні оперативних втручань на черевній порожнині, при нокауті у боксерів і т. Д. При подразненні деяких екстерорецепторов (різке охолодження шкіри області живота) може мати місце рефлекторна зупинка серця. Саме таку природу мають нещасні випадки при пірнанні в холодну воду. Зв`язаних соматовісцеральной кардіальним рефлексом є рефлекс Данини-Ашнера, який проявляється у вигляді брадикардії при натисканні на очні яблука. Таким чином, пов`язані рефлекси серця, яка є складовою частиною загальної схеми нейрогенної регуляції, можуть впливати на його діяльність.

замикання більшості кардіорефлекторних дуг відбувається на рівні довгастого мозку, де знаходяться: 1) ядро солитарного тракту, до якого підходять аферентні шляхи рефлексогенних зон серцево-судинної системи-2) ядра блукаючого нерва і 3) вставні нейрони бульбарно-го кардіоваскулярного центру. У той же час реалізація рефлекторних впливів на серце в природних умовах завжди відбувається за участю верхніх відділів центральної нервової системи (рис. 9.18). Існують різні за знаком інотропним і хронотропні впливу на серце з боку мезенцефальних адренергічних ядер (блакитне пляма, чорна субстанція), гіпоталамуса (паравентрикулярное і супраоптіческіе ядра, маміллярних тіла) і лімбічної системи. Мають місце і кортикальні впливу на серцеву діяльність, серед яких особливе значення надають умовним рефлексам - таким, наприклад, як позитивний хроно-тропний ефект при передстартовому стані. Достовірних даних про можливість довільного управління людиною серцевою діяльністю ніхто не почув.