Мезофарингоскопія. Техніка епіфарінгоскопіі

При огляді зіву і ротоглотки необхідно шпателем притиснути донизу спинку мови, яка при цьому зазвичай буває кілька вигнута догори, піднята і закриває в значній мірі об`єкт майбутнього огляду. В процесі отдавліваніі мови необхідно дотримуватися наступних правил.

1. Досліджуваний не повинен висовувати язик з порожнини рота.
2. Шпатель слід накладати не далі ніж на передні дві третини язика.
3. отдавлівать мову слід: а) не тільки донизу, але одночасно і кпереді- б) форсовано, а повільно і плавно- в) пе соваючись інструментом по поверхні язика, а твердо, впевнено притискаючи останній шпателем (невпевнені руху гірше переносяться досліджуваним) - г) при спокійному рівномірному диханні досліджуваного.

Отдавлівать мову доводиться іноді з великим зусиллям, особливо коли він неподатлів. Недотримання зазначених правил може викликати рефлекторне скорочення м`язів глотки (блювотні руху) і таким чином перешкодити процесу огляду.

щоб рука лікаря не закривала йому поля зору, необхідно її разом із зовнішнім (проксимальним) кінцем шпателя відвести кілька вліво, ближче до лівого кута рота. Необхідність в такому прийомі відпадає при користуванні коленообразно зігнутим шпателем, - тоді рука лікаря не закриває йому поля зору.

Пріправільном накладення прямого, неізогнутого шпателя зовнішній кінець його не тільки буде обернений вліво, але і значно піднятий догори по відношенню до площини віджатого мови. При мезофарингоскопії огляду підлягають: слизова, піднебінні дужки, мигдалики (їх величина, кількість крипт, ширина останніх), язичок (uvula), задня стінка глотки (на предмет наявності на ній зерноподобних утворень лимфаденоидной тканини - гранул або ціліндроподобіих утворень позаду дужок-бічних валиків).

Нормальною вважається така величина мигдалини, коли вона не закриває задній дужки. При необхідності на верхній полюс мигдалини натискають другим шпателем, узятим в праву руку-таким способом можна видавити з крипт вміст у вигляді гною або жовтувато-білих кашкоподібного грудочок (пробки).

Для огляду тієї поверхні мигдалини, яка прикрита передній дужкою, останню відтягують тупим гачком допереду і назовні, а голову хворого повертають одночасно в протилежну сторону.

При деяких умовах - при сильному натисканні шпателем або при зниженій чутливості слизової - в момент мезофарингоскопії вдається оглянути частково і нижній відділ глотки, четверту мигдалину, мовний поверхню надгортанника.

Задня риноскопія або епіфарінгоскопіі

для задньої риноскопии, крім джерела світла і лобного рефлектора, потрібно шпатель і плоске дзеркало на довгій ручці.
переважно користуватися коленообразно зігнутим шпателем. Дзеркало зазвичай застосовують невеликого діаметра (від 8 до 10 мм). При достатньому досвіді лікаря, при дисциплінованості і спокійній поведінці досліджуваного в момент огляду можна користуватися дзеркалом і великих розмірів.

Відео: Задня риноскопія, endovet.tv

Так як обидві руки лікаря зайняті інструментами, голова досліджуваного утримується в належному стані або їм самим, або помічником лікаря. Шпатель лікар тримає в лівій руці і спинку мови притискає донизу і наперед таким же чином, як це описано при огляді зіву і ротоглотки.

Лікар бере дзеркало в праву руку, попередньо підігрів його на спиртівці або опустивши в гарячу воду, щоб воно не запітніло при введенні в глотку, і обережно, не зачіпаючи кореня язика і дужок (слизова задньої стінки глотки і язичка менш чутливі), вводить за піднебінну фіранку.
Для виробництва задньої риноскопии, крім усього іншого, необхідно, щоб м`яке піднебіння вільно звисало і не притискалася до задньої стінки глотки.

Для досягнення такого положення піднебінної фіранки досліджуваного пропонують в момент огляду (т. е. при відкритому роті) дихати через ніс. Виконати це вдається не всім і не відразу, тому що з віком у всякого здорової людини розвивається условнорефлекторная зв`язок між носовим диханням і станом закритого рота.

Однак в більшості випадків після деякої тренування досліджуваного в цьому відношенні вдається домогтися необхідного положення. У окремих суб`єктів при різко підвищеної чутливості слизової рота і глотки доводиться вдаватися до анестезії шляхом змазування 2-3% розчином дикаїну. В одиничних випадках після анестезії доводиться відтягнути м`яке піднебіння спеціальним гачком.

Відтягнути м`яке піднебіння наперед можна і наступним простим способом. Через кожну половину порожнини носа за допомогою пінцета або носових щипців в глотку вводять гумовий катетер або марлеву турунду. Введений в глотку кінець виводять через рот назовні і обидва кінці катетера або турунди пов`язують (В. Ф. Ундріц).