Хронічний алкоголізм, лікування, симптоми, ознаки

У хворих відзначається змінена реакція на алкоголь, виникає прагнення підвищувати дози, після сп`яніння розвивається синдром похмілля (див. Абстиненція). Психічні зміни при хронічному алкоголізмі різноманітні і характеризуються явищами астенії, зниженням працездатності, невпевненістю в собі, почуттям неповноцінності, підвищеною виснаженістю. Виявляються емоційні порушення - нестійкість настрою, дратівливість, гнівливість. Далі розвивається апатія, звуження кола інтересів, байдужість до власної долі і життя близьких і поряд з цим - грубість, егоїзм, схильність до аморальних вчинків, агресії. При тривалому перебігу хронічного алкоголізму розвиваються деградація особистості, емоційне огрубіння, зниження пам`яті, ейфорія, схильність до плоских жартів, некритичне ставлення до свого стану. Перебіг хронічного алкоголізму тривале, спостерігається протягом ряду років. До психічних порушень приєднуються соматичні. З неврологічних симптомів відзначаються тремор, пожвавлення сухожильних рефлексів, вегетативна дистонія.

Діагноз хронічного алкоголізму встановлюється на підставі тривалого вживання алкоголю, наявності синдрому похмілля і тенденції до опохмелению, а також ознак алкогольної деградації особистості.

Лікування хронічного алкоголізму

Лікування хронічного алкоголізму може проводитися в амбулаторних умовах в наркологічному кабінеті психоневрологічного диспансеру та в стаціонарі. Рекомендується призначення мепробамат, аміназину. Після купірування гострих явищ призначається загальнозміцнююча терапія - введення стрихніну, малих доз інсуліну (4-10 ОД), застосовуються фізіотерапевтичні методи лікування.

Для боротьби з потягом до алкоголю користуються, при відсутності протипоказань, апоморфіном або антабусом. Антабус, крім того, викликає невинослівость організму до алкоголю (антабус-алкогольну реакцію). Лікування може проводитися в амбулаторних умовах, але антабустерапія частіше проводиться в стаціонарних умовах. При лікуванні апоморфіном хворому вводиться розчин солянокислого апоморфіну. Через пару хвилин дають нюхати горілку і вселяють, що алкоголь буде викликати блювоту. При настанні нудоти (дія апоморфіну) хворому дається 30-50 г горілки. Такі сеанси проводять щодня. При лікуванні антабусом хворому призначають щодня по 0,5 антабусу. Через 5-6 днів хворому днем дають 30-40 г горілки. Виникає антабус-алкогольна реакція. Клінічні прояви цієї реакції з`являються через 5-10 хвилин після прийому алкоголю. Спостерігається гіперемія шкіри, частішає дихання, прискорюється пульс, в наступні часи до гіпереміі- приєднується ін`єктованість склер, розвивається задишка, артеріальний тиск падає, пульс - стає частішим але слабким. У важкій стадії антабус-алкогольної проби розвивається апатія, непритомний стан, збліднення шкірних покривів, порушення дихання та серцевої діяльності. Купірування проводиться вдиханням кисню, введенням кофеїну, кордіаміну, адреналіну. Антабус-алкогольні проби проводяться з перервою в 5-7 днів-після 2-3 проб у хворого виникає непереносимість алкоголю. З протирецидивної метою рекомендуються повторні сеанси лікування апоморфіном і тривалі прийоми антабусу.