Діабет цукровий. Цукровий діабет у дітей розвивається відносно гостро, набуваючи важке, прогресуючий перебіг. Це обумовлено лабільністю нейроендокринної регуляції обміну, інтенсивним зростанням організму і високим рівнем метаболічних процесів

ДІАБЕТ ЦУКРОВИЙ. Цукровий діабет у дітей розвивається відносно гостро, набуваючи важке, прогресуючий перебіг. Це обумовлено лабільністю нейроендокринної регуляції обміну, інтенсивним зростанням організму і високим рівнем метаболічних процесів. На початку захворювання у дітей раннього віку виявляються значні коливання рівня цукру в крові протягом доби. Схильність дітей до кетозу пояснює високу частоту кетонемії і швидкість розвитку діабетичної коми. Одним з важких проявів цукрового діабету в дитячому віці є синдром Моріака, який характеризується значною затримкою росту, гипогенитализмом, збільшенням розмірів печінки, кетозом, гіперліпідемією і ожирінням. При проведенні інсулінотерапії у дітей частіше, ніж у дорослих, може розвинутися гіпоглікемічна кома (нестійкість обміну, анорексія і недостатнє надходження їжі після введення інсуліну). Діабетичні ураження судин, гломерулосклероз з нирковою недостатністю (хвороба Кім-мельстіла - Вілсона), ретинопатії і катаракта відносяться до пізніх наслідків цукрового діабету і у дітей спостерігаються рідко.
Клінічна картина. Ранньою ознакою цукрового діабету у дітей є поліурія, яка у маленьких дітей розглядається як нічне нетримання сечі, і полідипсія. Білизна після висихання стає жорстким, як би підкрохмаленим. Сеча виділяється у великій кількості (3-6 л на добу), її відносна щільність висока (більше 1020), сеча містить цукор і в більшості випадків ацетон. Про розвиток коми свідчить ряд ознак: збільшується діурез, швидке падіння маси тіла, дегідратація, блювота, млявість, сонливість, запах ацетону з рота. Ознаками кетоза і наростаючого ацидозу служать збільшення глибини дихання, почастішання пульсу, зниження артеріального тиску.
За сучасною класифікацією прийнято виділяти статистичні класи ризику, коли цукор крові не виходить за межі нормальних величин, проба на толерантність до галактози теж виявляє відхилень при наявності у дітей несприятливою щодо діабету спадковість (велика маса тіла при народженні, порушення вуглеводного обміну в анамнезі) і розвитку ожиріння.
У дітей з обтяженою спадковістю фізіологічна перебудова в періоді росту і статевого дозрівання, зокрема нейроендокринні зрушення, самі по собі можуть з`явитися факторами, що сприяють прояву генетично детермінованих аномалій обміну речовин і реалізації їх в порушеннях метаболізму діабетичного типу. Ожиріння, генетично тісно пов`язане про діабет, може тривалий час передувати діабету. Певним ознакою схильності до діабетичних порушень обміну речовин поряд з відхиленнями фізичного розвитку можуть бути порушення статевого дозрівання. Маніфестному прояву діабету можуть передувати судинні порушення (зміни ретінального кровообігу, артеріального тиску).
При дослідженні толерантності до глюкози за допомогою стандартного глюкозотолерантного тесту і методом подвійного навантаження по Штаубу - Трауготт можуть виявлятися різні типи глікемічний кривої (гіперінсулінеміческій, сумнівний, гіпоінсулінеміческій, переддіабетичного і навіть при діабеті), що відображають послідовність і глибину порушень толерантності до вуглеводів серед дітей з обтяженою по діабету спадковістю.
Висока ймовірність виникнення маніфестних форм діабету серед дітей, спадково обтяжених (діабет, ожиріння), вимагає спеціального диспансерного спостереження за цією групою дітей.
Діагноз. У початковому періоді цукрового діабету рівень цукру крові натще і в сечі у дітей, як правило, підвищений, тому для діагностики проведення тесту на толерантність до глюкози (навантаження глюкозою 1,75 г / кг) можливо тільки після уточнення цих вихідних даних.
Диференціальний діагноз проводять з аліментарною гіперглікемією при прийомі великих кількостей солодощів, ниркової глюкозурією (нирковий діабет- зазвичай не поєднується з гіперглікемією), нецукровий діабет, глистной інвазією, початковим етапом тиреотоксикозу.
Лікування цукрового діабету у дітей - комплексне з обов`язковим застосуванням інсуліне- і дієтотерапії, спрямоване не тільки на лікування основного захворювання, а й на забезпечення правильного фізичного розвитку. Харчування має відповідати віковим фізіологічним нормам. Екстрактивні страви виключаються. Потреба в цукрі покривається в цей період за рахунок вуглеводів, що містяться в молоці, фруктах і овочах. Легко всмоктується кристалічний цукор, цукерки і жири слід періодично обмежувати і в періоді компенсації;
при наявності вираженого кетозу і ацетонурії слід різко обмежувати введення жирів, зберігши нормальне або навіть збільшивши надходження вуглеводів. Призначають знежирений сир, каші, м`ясні страви, приготовані на пару. У дитячому віці не застосовують пероральні антидіабетичні препарати (похідні сульфонілсечовини і бігуаніди). При цьому необхідно враховувати підвищену чутливість дитячого організму до інсуліну. Ін`єкції здійснюють з інтервалом 8 год з урахуванням глюкозуричного профілю: підвищують ту дозу, після якої відзначається найбільше виведення цукру з сечею, і відповідно знижують дози, що викликають максимальне зниження глюкозурії. Пролонговані препарати інсуліну не слід використовувати при підозрі на діабетичну кому. З метою профілактики ліподистрофії слід міняти місця ін`єкцій інсуліну. При компенсації цукрового діабету показана лікувальна гімнастика, дозволяється катання на ковзанах, ходьба на лижах під контролем лікаря і батьків. Забороняється участь в спортивних змаганнях. Лікування діабетичної і гіпоглікемічної коми (див. Кома).
Профілактика. Встановлюють диспансерне спостереження за дітьми з сімей, де є хворі на цукровий діабет. Періодично досліджують вміст цукру в крові і сечі, обмежують вживання солодощів. Під спостереження беруть і дітей, що народилися з великою масою тіла (понад 4 кг). У дітей з ознаками преддиабета з групи ризику досліджують глікемічний криві з двома навантаженнями.
Прогноз при ранньому розпізнаванні, дотриманні дієти, правильному лікуванні у дітей сприятливий, але погіршується при розвитку важких ускладнень і приєднання інфекцій.