Кровотечі при гострих виразках шлунка

Відео: Ревматизм, подагра, відкладення солей

На відміну від виразкової хвороби гострі виразки шлунка виникають в результаті впливу різних стресових ситуацій, застосування лікарських та інших ульцерогенних факторів. Їх відносять до симптоматичним виразок.

Деструкція слизової оболонки шлунка і ДПК досить часто виникає при таких важких стресових ситуаціях, як важкі травми, великі опіки (виразки Курлінга), ураження центральної нервової системи (виразки Кушинга), в результаті прийому деяких ліків (нестероїдні протизапальні засоби, кортикостероїди та ін.), Алкоголю , токсичних продуктів, у осіб похилого віку ( «старечі виразки»). Гострі виразки нерідко виявляються у хворих з важкими соматичними захворюваннями супроводжуються шоком, колапсом, гіповолемією, гіпоксемією, ниркової та печінкової недостатностью, порушенням згортання крові та ін.

При захворюваннях серцево-судинної ситеми вони зустрічаються в 20-25%, дихальної системи - до 30%, при цирозах печінки - в 11-19%, хронічних панкреатитах - 8-24%. При захворюваннях нирок, що супроводжуються нирковою недостатністю, виразки і ерозії спостерігаються в 53% хворих [В.Д. Братусь, 1991 П.Я. Григор`єв, А.В. Яковенко, 1998- М.I. Тутченко та ін. 2005, L.Saine, C.Brombardier., C.J.Hawkey, 2002]. Вони можуть виникати в будь-якому місці шлунково-кишкового тракту, але 2/3 з них знаходять в шлунку і ДПК.

Морфологічне відміну гострої виразки від хронічної виразкової хвороби полягає в тому, що слизова оболонка, що оточує гостру виразку, мало змінена, що не піддається вираженим, запальним зміною, а при гістологічному і гістохімічному дослідженні в підслизовому шарі виявляють лейкоцитарную інфільтрацію без порушення структурної безперервності, а також дефекти стінок дрібних і великих судин.

Ураження слизової шлунка розвиваються послідовно як би проходячи 3 наступні стадії: спочатку у вигляді крововиливів в слизову оболонку різних розмірів, потім ерозій і виразок. Вони часто бувають множинними і глибокими (до 3 мм), проникаючи через всі шари шлунка, ускладнюючи кровотечами у 9-30% хворих. Кровотечі з гострих виразок бувають наполегливими, рецидивуючими. Перебіг виразок, що кровоточать відзначається вагою і високою летальністю хворих [М.I. Тутченко та ін. 2005]. Цьому сприяє обтяжливі обставини, пов`язані з основним захворюванням.

Клініка гострих ерозій і виразок може мати різноманітні прояви і зазвичай маскується симптомами основного захворювання. Поява у таких пацієнтів болю в епігастрії, печія, нудоти і інших диспептичних симптомів вимагає проведення таких діагностичних заходів як ФЕГДС, особливо у хворих з країнами, що розвиваються гемодинамічнимипорушеннями (тахікардія, гіпотонія на тлі анемічних проявів), тому що явних ознак кровотечі (кривава блювота) може не бути, а мелена з`являється в пізні терміни після початку кровотечі.

Застосування в лікуванні інгібіторів протонної помпи, гемостатичних засобів в більшості випадків забезпечує швидку зупинку кровотечі, але нерідко зустрічаються випадки, коли навіть застосування різноманітних способів ендоскопічного гемостазу не дає ефекту. Тоді змушені вдаватися до хірургічного втручання хоча виконання його значно обмежується вагою основного захворювання. В індивідуальному порядку визначається обсяг втручання: від прошивання виразки, перев`язки судини, що кровоточить в поєднанні зі стовбурової ваготомії до резекції шлунка і гастроектоміі.

В останні роки часто ЖКК виникають в результаті широкого застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) в якості антитромботичної терапії, як базисного засоби лікування і профілактики кардіоваскулярних тромбозів. АСК крім зниження агрегації тромбоцитів пригнічує синтез простагландинів, що стимулюють синтез і секрецію слизу і бікарбонату натрію в слизовій оболонці шлунка, а також проліферацію ендотелію шлунка і кишечника.

Це призводить до появи і поглиблення симптомів гастро-езофагального рефлюксу, АСК- індукованих гастро-та дуоденопатий (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба слизової оболонки шлунка і ДПК) і їх геморагічних ускладнень, нерідко профузного характеру. Навіть низькі (75325 мг / добу) дози АСК збільшують ризик шлунково-кишкових уражень в 2-4 рази [Г.Д. Фадеенко 2009].

Уникнути або попередити небажані побічні ефекти АСК у тому числі і ЖКК можна завдяки застосуванню комбінованого препарату Кардіомагнілу. Він складається з ацетилсаліцилової кислоти і невсасивающіхся антацидів (гідроксид магнію). Препарат випускається в двох дозуваннях 75 / 15,2 і 150/30 мг. Завдяки швидкості настання гастропротекторних ефекту Кардіомагніл здатний швидко усунути симптоми АСК-індукованої гастропатії без скасування АСК, якщо їм замінити звичайну форму ацетилсаліцилової кислоти.

Таким чином кардіомагніл застосовується як для лікування так і для профілактики небажаних побічних ефектів при необхідності тривалого застосування АСК як незамінного засобу в проведенні антитромбоцитарної терапії.

Крім того, в якості профілактики рецидиву кровотечі при необхідності продовження прийому пацієнтом нестероїдних протизапальних або інших ульцерогенних засобів застосовують постійно інгібітори протонної помпи в звичайній дозуванні або цітопротектори (мізопростол), відновлюють захисні механізми слизової оболонки, а також комбіновані препарати типу Кардіомагніл.

Степанов Ю.В., Залевський В.І., Косинський А.В.