Характер кристалізації слини при запальних захворюваннях слинних залоз

Як відомо, біологічні рідини є базисної матрицею живої матерії. У фізіологічних, екстремальних і патологічних станах відбуваються постійні зміни молекулярного складу біологічної рідини і характеру взаємодії різних її компонентів. Це в повній мірі відноситься і до слині. У літературі є велика кількість робіт, присвячених дослідженню зміни мікрокрісталлізаціі слини при ураженнях твердих тканин зуба (П.А. Леус, 1977- Є.В. Боровський, П.А. Леус, 1979- Г.Д. Овруцький, В.К. Леонтьєв, 1986 Ю.М. Максимовський, 1981- Т.Л. Редінова, 1989- Г.М. Барер і співавт., 1998 Т.М. Еловікова, 1999 Г.М. Барер і співавт., 2002 та ін.). Встановлено, що існують певні діагностичні критерії кристаллообразования при різних захворюваннях організму. Тим часом, в літературі є лише поодинокі роботи, присвячені вивченню цього ефекту при ураженнях слинних залоз (Е.М. Майстренко, 2003).

Мета роботи дослідити характер кристалізації прострумової слини у пацієнтів з гострими, актуальними хронічними і хронічними сіаладеніта в залежності від тяжкості процесу, тривалості захворювання і динаміку її зміни в процесі лікування.

Під наглядом перебувало 34 пацієнта, з них чоловіків 6, жінок 28. За характером процесу: гострих сіаладентов 19, хронічних 15. По поразці залоз: привушних 30, піднижньощелепних 4.

У всіх хворих проводили забір нестимульований прострумової слини за допомогою еластичного катетера, краплю слини поміщали на предметне скло препарат висушували методом «вивітрених нальотів солей». Потім здійснювали мікроскопічне вивчення типу мікрокрісталлізаціі. Забір слини проводили в день звернення, а потім на 3-тю, 7-е, 10-е добу хвороби.

При оцінці препаратів виявлено, що у хворих з гострими запальними захворюваннями слинних залоз в переважній більшості випадків домінує III тип кристалізації. Картина кристалізації слини в цьому випадку характеризувалася хаотично розташованими ізометричними структурами неправильної форми по 290 всій поверхні краплі і особливо це виражено при гострому гнійному сіаладеніт у 17 пацієнтів (47,8%). Лише у 2 хворих (7,5%) спостерігався II тип кристалізації. При цьому крісталлопрізматіческіе структури, зберігаючи форму меншого розміру, розташовувалися поодиноко в центрі краплі, по периферії ж визначалися у великій кількості кристали неправильної форми. При хронічному сіаладеніт виявлено III тип кристалізації у 8 хворих (23,4%) і II тип кристалізації у 6 осіб (17,9%). Другий тип кристалізації найбільш характерний для хворих з гострим серозним і хронічний інтерстиціальний сіаладеніта.

При аналізі характеру кристалізації смоли у хворих з запальними захворюваннями слинних залоз відзначена її залежність від тяжкості і тривалості захворювання. При легкому перебігу захворювання, яке досить швидко купірувати в процесі лікування, спостерігався II тип кристалізації. При важкому процесі з порушенням загального стану або при затяжному хронічному процесі з тривалим перебігом виявлено III тип кристалізації.

Таким чином, оцінка кристалізації слини дозволяє визначати динаміку запального процесу слинних залоз, а також ефективність проведеного лікування.

Л.А. Шумихина