Переломи основи черепа в результаті сильної травми

Відео: Чотири людини отримали небезпечні травми під час лобового зіткнення в Хабаровске.MestoproTV

Переломи основи черепа виникають в результаті сильної травми, причому найчастіше в результаті падіння з висоти. Механізм утворення такого перелому зазвичай є наслідком непрямої травми і утворюється в результаті продовження тріщини склепіння на підставі. Такий перелом може виникати при падінні на ноги, при цьому основу черепа пошкоджується, «насаджуючись» на хребет.

Переломи основи черепа належать до числа дуже важких ушкоджень, так як при цьому завжди страждає речовина мозку, часто утворюються розриви твердої мозкової оболонки, що вистилає основу черепа і міцно до нього фіксованою. Крім того, нерідко пошкоджуються венозні синуси, розташовані на підставі черепа, а також черепно-мозкові нерви.

Ці переломи мають ще одну особливість, значно обтяжливу їх перебіг. Справа в тому, що в ряді випадків при переломі основи черепа і розриві твердої мозкової оболонки утворюється сполучення між підоболонковому простором і порожнинами, в яких завжди присутній патогенна мікрофлора. Наприклад, при переломі, що проходить по передній черепній ямці, через тріщину гратчастої кістки, утворюється сполучення з порожниною носа- при переломі в області середньої черепної ямки тріщина може проникати в барабанну порожнину пли в пазуху клиновидної кістки.

Повідомлення підоболонковому простору з підрядними пазухами носа створює умови для проникнення мікробів і розвитку інфекції. Діагностика переломів основи черепа ґрунтується переважно на клінічних ознаках, так як на рентгенівському знімку далеко не завжди вдається виявити тріщину, якщо остання не є продовженням тріщини, що переходить із зведення на підставу.

Оглядаючи потерпілого з масивної травмою черепа, потрібно завжди пам`ятати про можливість перелому основи і звертати увагу на виявлення симптомів, характерних для цього виду ушкодження. При таких переломах може мати місце кровотеча і витікання цереброспінальної рідини з вуха, носа або рота. У дуже рідкісних випадках спостерігається навіть витікання зруйнованого речовини мозку (мозкового детриту).

В результаті проникнення виливається крові під м`які тканини черепа утворюються синці - навколо очей ( «симптом окулярів»), в підскроневої ямці, позаду вуха та соскоподібного відростка. Синці навколо очей можуть виникати і при прямому ударі, але в цьому випадку синець ( «синець») утворюється дуже швидко, в той час як при переломі основи черепа -лише через кілька годин.

При переломі основи черепа можуть виникати паралічі і нарізи черепно-мозкових нервів. Найчастіше пошкоджуються (або стискаються) лицьовій, слуховий, нюховий і окоруховий нерви. Рідше пошкоджуються зоровий і блукаючий нерви. З`являються і оболонкові симптоми (Керніга - Брудзинского). При поперековому проколі виявляється пофарбований кров`ю ліквор.

В результаті витікання цереброспінальної рідини через розрив твердої мозкової оболонки і тріщину кістки, а також внаслідок зменшення секреції судинного сплетення шлуночків і зменшення кров`яного тиску (по І. С. Бабчіну) - може виникати так званий гіпотензивний синдром, який характеризується сильними головними болями, що посилюються при підйомі голови, вираженими оболонкових симптомами і низьким лікворпим тиском (при спінальної пункції ліквор витікає дуже рідкісними краплями або взагалі не випливає).

При переломах основи черепа може зустрічатися і більш рідкісне ускладнення, так звана травматична пневмоцефалія, що утворюється в результаті нагнітання повітря в порожнину черепа через отвори, що утворилися в гратчастої платівці або в стінці лобової пазухи. В результаті насасиванія повітря підвищується внутрішньочерепний тиск і може здавлювати речовина мозку. Це ускладнення розпізнається на підставі скарг хворого на відчуття переливання, булькання і шуму плескоту в голові. При рентгенографії визначається тінь від повітряного міхура в області лобової частки.

Постраждалі повинні дуже дбайливо транспортуватися в госпіталь для поранених в голову. Затримувати таких постраждалих в медсб і ОМО можна тільки при нетранспортабельності. При надходженні в будь-який медичний заклад основна увага повинна бути приділена усунення розладів дихання і серцево-судинної системи.

З цією метою застосовують кисневі інгаляції, підшкірні ін`єкції 1% -ного лобелина, камфори, кофеїну, кордіазола, дигален і ін. При високому кров`яному тиску або при кровотечі показані препарати, що знижують кров`яний тиск, при дуже вираженому порушенні - тіопентал або гексенал внутрішньом`язово (10 % -ний 5-10 мл), при підвищенні внутрішньочерепного тиску - осмотерапія за схемою, наведеною вище, або розвантажують поперекові проколи. При гіпотензивну синдромі осмотерапія і поперекові проколи протипоказані, замість них слід призначати рясне пиття, підшкірне і внутрішньовенне введення фізіологічного розчину або розчину глюкози.

Для попередження розвитку інфекційних ускладнень призначають антибіотики - канаміцин, мономіцин, пеніцилін і стрептоміцин. Питання про оператвном втручанні вирішується фахівцями-нейрохірургами.

Постраждалі з закритою травмою мозку, що знаходяться в задовільному стані, після сортування в медсб (ОМО) можуть бути спрямовані безпосередньо в НППГ. Евакуація їх проводиться тільки після ліквідації гострих явищ, причому евакуювати по повітрю можна лише на невеликих висотах. При перевезеннях вертольотами голову потерпілого потрібно укласти на подушку, так як постійна дрібна вібрація може несприятливо впливати на речовину головного мозку.

А.Н. беркутів