Раннє з`ясування хворих на туберкульоз легень. Перебіг туберкульозу під виглядом інших хвороб
Туберкульоз може протікати під виглядом різних інших хвороб нервової або ендокринної систем, органів черевної порожнини, інфекційних захворювань. Перешкодами в розпізнаванні туберкульозу серед звертаються в поліклініки є так звані маски туберкульозу - тривалий грип, повторні пневмонії, хронічний бронхіт, хвороби суглобів, очей та ін. Ось чому кожному хворому при зверненні в поліклініку з приводу не рідше одного разу на рік проводиться профілактична флюорографія грудної клітини.
Несвоєчасне виявлення туберкульозу в 25% випадків пов`язано з пізнім зверненням до лікаря. Тим часом раннє звернення має важливе значення, особливо для людей, які більше за інших ризикують захворіти на туберкульоз. До них відносяться:
Медичне спостереження і поглиблене, в тому числі рентгенологічне, обстеження таких дітей здійснюється один раз в три місяці, а дорослих - раз на півроку. У потрібних випадках терміни спостереження подовжуються до п`яти років.
Рентгеноположітельние, тобто носії неактивних туберкульозних вогнищ, вважаються практично здоровими і в лікуванні не потребують. Серед населення СРСР у віці 15 років вони становлять приблизно 4%, а в 30-50 років і старше - 15%. Ризик захворювання у них в 20-30 разів вище, ніж у решти населення. Причини цього різноманітні.
Одна з них пов`язана з лікуванням хворих такими гормональними препаратами, як преднізолон, гідрокортизон і ін. Зазвичай вони призначаються в певних дозах (курсами) і приносять велику користь при екземі, ревматизмі, алергії, бронхіальній астмі і навіть активному туберкульозі.
У той же час у носіїв неактивних вогнищ прийом цих препаратів може викликати спалах туберкульозу. Це пояснюється здатністю кортикостероїдів розсмоктувати сполучну тканину навколо старих вогнищ, в яких блоковані МБТ. Звільняючись від рубцового бар`єру, МБТ отримують можливість активізувати свою діяльність. Тому гормональна терапія рентгеноположітельним хворим проводиться лише за умови одночасного курсу хіміопрофілактики туберкулостатиками.
В даний час накопичується все більше даних про те, що люди, що знаходяться в контакті з бактеріовиділювачів ризикують захворіти набагато частіше, ніж решта населення. Причому чим тісніше контакт, тим більше така небезпека. Особливе значення має прихована бацилярних у окремих членів колективів здорового населення, так як в такому випадку значно ускладнюється вирішення завдання щодо профілактики поширення туберкульозу.
Наукові співробітники Московського НДІ туберкульозу Міністерства охорони здоров`я РРФСР взялися за вирішення зазначеного завдання, про що було повідомлено в журналі «Проблеми туберкульозу», № 11 за 1984 рік. Мається на увазі стаття Н. І. Любкіна «Результати обстеження деяких груп населення з метою виявлення туберкульозу». Н. І. Любкіна повідомила наступне.
Були обстежені два колективи: театру і працівників залізничного вокзалу, в тому числі ресторану при вокзалі. У членів колективів за допомогою ингалируемой суміші, що складається з 15% -ного розчину хлористого натрію і 1% -го розчину NаНСОз, досліджувалася бактеріальна флора повітря, що знаходився у верхніх дихальних шляхах. Для кожного обстежуваного з метою інгаляції застосовували окремий фарфоровий мундштук і мірний стаканчик.
З проведених потім посівів отримали зростання семи культур мікобактерій, з яких три культури було вирішено перевірити на вірулентність. Для цього їх ввели в організм морських свинок. Через три місяці після зараження одна з свинок загинула. У неї виявили щільні збільшені пахові лімфатичні вузли з наявністю свища і збільшену селезінку, що дозволило зробити висновок про високої вірулентності культури. Решта дві свинки були через чотири місяці забиті. На розтині у них виявили патологічно змінені органи, уражені мікобактеріями туберкульозу. Дані дві культури віднесли до маловірулентние.
Шляхом епідеміологічного аналізу, проведеного співробітниками інституту, вдалося прийти до висновку, що серед всіх обстежених людей 41,7% мали (в театрі) або могли мати (на вокзалі і в ресторані вокзалу) безпосередній, постійний контакт з бацилярними хворими.
При контрольному обстеженні у бактеріовиділювачів, від якого виділили вірулентну культуру мікобактерій, був виявлений обмежений інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені з розпадом. Це була жінка 53 років, самотня, яка працювала вахтером в театрі. З перенесених захворювань відзначала грип та ангіну. Хвору, туберкульоз у якій проявлявся тільки у вигляді сухого кашлю, направили до районного протитуберкульозний диспансер для лікування і подальшого спостереження.
Отже, прийшла до висновку Н. І. Любкіна, застосування дратівливих інгаляцій на додаток до флюорографічного обстеження, при якому не зареєстровано змін в легенях, може сприяти виявленню захворювання на ранній стадії до появи клініко-рентгенологічних змін у людей, віднесених до групи ризику.
Аналіз випадків рецидиву туберкульозу, проведений Центральним НДІ туберкульозу Міністерства охорони здоров`я СРСР в декількох московських протитуберкульозних диспансерах в 1978-1981 роках, показав, що серед них переважають пізні рецидиви, що розвиваються у людей, знятих з обліку. Встановлено, що реактивація туберкульозу в 87% випадків виникла через 6-30 років після зняття з обліку, при цьому 78,2 хворих протягом багатьох років не піддавалися обстеженню в диспансері.
Зазначені дані свідчать про те, що навіть вилікуваним і знятим з обліку диспансеру хворим періодично необхідно відвідувати лікаря для перевірки стану здоров`я, щоб не пропустити розвиток рецидиву.
Отримавши згадані відомості, вчені Центрального НДІ туберкульозу провели порівняльне вивчення віково-статевої структури і соціального складу хворих з рецидивом туберкульозу. Виявилося, що серед них значно переважали чоловіки, які становлять 70%. Особливо висока питома вага чоловіків серед людей 50-59 років - 82,2%.
Отже, які перехворіли в минулому чоловіки, переважно похилого віку, незважаючи на переважання серед населення цього віку жінок, більш ризикують дістати рецидив хвороби. У той же час серед жінок з рецидивом захворювання у віці 50-59 років було тільки 19,4%, тоді як в старечому віці - 46,1%. Отже, серед чоловіків, які перехворіли на туберкульоз органів дихання, рецидиви можна очікувати в основному в 50-59 років, а серед жінок - старше 60 років.
Серед хворих з діагностованим рецидивом туберкульозу органів дихання зловживали алкоголем 40,9%, серед клінічно вилікуваних - 24,5%. Особливо вираженою була різниця між зловживають алкоголем і не вдаватися до нього серед чоловіків.
Результати проведеного дослідження дозволили виділити групи підвищеного ризику розвитку туберкульозу. До них відносяться чоловіки похилого віку, обтяжені супутніми захворюваннями, жінки похилого віку, особи, які зловживають алкоголем.
Узагальнивши отримані дані, вчені Центрального НДІ туберкульозу прийшли до висновку, що особи, в минулому перенесли активний туберкульоз, з груп підвищеного ризику рецидиву захворювання повинні перебувати під постійним контролем протитуберкульозного диспансеру. Вони мають потребу в систематичному комплексному контрольному обстеженні для своєчасного розпізнавання реактивації туберкульозу.
І ще один висновок: в порядку підготовки до диспансеризації всього населення доцільно активно виявляти та притягати для обстеження в протитуберкульозних диспансерах всіх, хто раніше лікувався з приводу туберкульозу. Природно, це повинні твердо засвоїти перехворіли і не нехтувати лікарським обстеженням.
Вилікувався від туберкульозу рекомендується залишатися під наглядом фтизіатра і перевіряти стан легких один-два рази на рік. Рецидиви можуть виникнути через багато років. Наведемо приклад.
У фтизіатричну клініку на лікування поступив хворий К. 54 років. Близько 20 років тому він лікувався з приводу туберкульозу легень, після чого у верхній частці правої легені залишилися незначні фіброзні зміни, щільні і звапніння вогнища без проявів активності.
У момент надходження хворого К. турбували болі в надчеревній ділянці після їжі, нудота, печія, поганий апетит, схуднення. Під час кашлю у нього несподівано почалося легенева кровотеча. На рентгенограмі легенів на місці старих вогнищ лікарі клініки виявили каверну. Обстеження дозволило встановити, що в даному випадку рецидив туберкульозу був викликаний на виразкову хворобу шлунка.
Не нецікаво повідомлення вчених Данії та інших країн, які встановили, що ступінь ризику захворювання на туберкульоз знаходиться в певній залежності від сімейного стану людей. На туберкульоз частіше хворіють чоловіки, причому одружені - рідше, ніж вдівці, а розведені - в чотири рази частіше одружених. Очевидно, на захворюваності на туберкульоз позначається невлаштованість побуту, серед самотніх і розірвав шлюб багато алкоголіків, які ведуть неорганізований спосіб життя, нерегулярно харчуються, неохайні в побуті, погано відпочивають.
Г.Б. Міріна
Несвоєчасне виявлення туберкульозу в 25% випадків пов`язано з пізнім зверненням до лікаря. Тим часом раннє звернення має важливе значення, особливо для людей, які більше за інших ризикують захворіти на туберкульоз. До них відносяться:
- постійно стикаються з бактеріовидільником;
- діти і підлітки з «віражем» туберкулінової реакції;
- мають старі вогнища в легенях (рентгеноположітельние);
- люди похилого та старечого віку-незавершена лікування туберкулеза- вагітні;
- хворі зпневмоконіози, діабет, виразкову хворобу шлунка;
- які страждають психічними хворобами, алкоголізмом;
- які тривалий час отримують кортикостероїдні гормони.
Медичне спостереження і поглиблене, в тому числі рентгенологічне, обстеження таких дітей здійснюється один раз в три місяці, а дорослих - раз на півроку. У потрібних випадках терміни спостереження подовжуються до п`яти років.
Рентгеноположітельние, тобто носії неактивних туберкульозних вогнищ, вважаються практично здоровими і в лікуванні не потребують. Серед населення СРСР у віці 15 років вони становлять приблизно 4%, а в 30-50 років і старше - 15%. Ризик захворювання у них в 20-30 разів вище, ніж у решти населення. Причини цього різноманітні.
Одна з них пов`язана з лікуванням хворих такими гормональними препаратами, як преднізолон, гідрокортизон і ін. Зазвичай вони призначаються в певних дозах (курсами) і приносять велику користь при екземі, ревматизмі, алергії, бронхіальній астмі і навіть активному туберкульозі.
У той же час у носіїв неактивних вогнищ прийом цих препаратів може викликати спалах туберкульозу. Це пояснюється здатністю кортикостероїдів розсмоктувати сполучну тканину навколо старих вогнищ, в яких блоковані МБТ. Звільняючись від рубцового бар`єру, МБТ отримують можливість активізувати свою діяльність. Тому гормональна терапія рентгеноположітельним хворим проводиться лише за умови одночасного курсу хіміопрофілактики туберкулостатиками.
В даний час накопичується все більше даних про те, що люди, що знаходяться в контакті з бактеріовиділювачів ризикують захворіти набагато частіше, ніж решта населення. Причому чим тісніше контакт, тим більше така небезпека. Особливе значення має прихована бацилярних у окремих членів колективів здорового населення, так як в такому випадку значно ускладнюється вирішення завдання щодо профілактики поширення туберкульозу.
Наукові співробітники Московського НДІ туберкульозу Міністерства охорони здоров`я РРФСР взялися за вирішення зазначеного завдання, про що було повідомлено в журналі «Проблеми туберкульозу», № 11 за 1984 рік. Мається на увазі стаття Н. І. Любкіна «Результати обстеження деяких груп населення з метою виявлення туберкульозу». Н. І. Любкіна повідомила наступне.
Були обстежені два колективи: театру і працівників залізничного вокзалу, в тому числі ресторану при вокзалі. У членів колективів за допомогою ингалируемой суміші, що складається з 15% -ного розчину хлористого натрію і 1% -го розчину NаНСОз, досліджувалася бактеріальна флора повітря, що знаходився у верхніх дихальних шляхах. Для кожного обстежуваного з метою інгаляції застосовували окремий фарфоровий мундштук і мірний стаканчик.
З проведених потім посівів отримали зростання семи культур мікобактерій, з яких три культури було вирішено перевірити на вірулентність. Для цього їх ввели в організм морських свинок. Через три місяці після зараження одна з свинок загинула. У неї виявили щільні збільшені пахові лімфатичні вузли з наявністю свища і збільшену селезінку, що дозволило зробити висновок про високої вірулентності культури. Решта дві свинки були через чотири місяці забиті. На розтині у них виявили патологічно змінені органи, уражені мікобактеріями туберкульозу. Дані дві культури віднесли до маловірулентние.
Шляхом епідеміологічного аналізу, проведеного співробітниками інституту, вдалося прийти до висновку, що серед всіх обстежених людей 41,7% мали (в театрі) або могли мати (на вокзалі і в ресторані вокзалу) безпосередній, постійний контакт з бацилярними хворими.
При контрольному обстеженні у бактеріовиділювачів, від якого виділили вірулентну культуру мікобактерій, був виявлений обмежений інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені з розпадом. Це була жінка 53 років, самотня, яка працювала вахтером в театрі. З перенесених захворювань відзначала грип та ангіну. Хвору, туберкульоз у якій проявлявся тільки у вигляді сухого кашлю, направили до районного протитуберкульозний диспансер для лікування і подальшого спостереження.
Отже, прийшла до висновку Н. І. Любкіна, застосування дратівливих інгаляцій на додаток до флюорографічного обстеження, при якому не зареєстровано змін в легенях, може сприяти виявленню захворювання на ранній стадії до появи клініко-рентгенологічних змін у людей, віднесених до групи ризику.
Аналіз випадків рецидиву туберкульозу, проведений Центральним НДІ туберкульозу Міністерства охорони здоров`я СРСР в декількох московських протитуберкульозних диспансерах в 1978-1981 роках, показав, що серед них переважають пізні рецидиви, що розвиваються у людей, знятих з обліку. Встановлено, що реактивація туберкульозу в 87% випадків виникла через 6-30 років після зняття з обліку, при цьому 78,2 хворих протягом багатьох років не піддавалися обстеженню в диспансері.
Зазначені дані свідчать про те, що навіть вилікуваним і знятим з обліку диспансеру хворим періодично необхідно відвідувати лікаря для перевірки стану здоров`я, щоб не пропустити розвиток рецидиву.
Отримавши згадані відомості, вчені Центрального НДІ туберкульозу провели порівняльне вивчення віково-статевої структури і соціального складу хворих з рецидивом туберкульозу. Виявилося, що серед них значно переважали чоловіки, які становлять 70%. Особливо висока питома вага чоловіків серед людей 50-59 років - 82,2%.
Отже, які перехворіли в минулому чоловіки, переважно похилого віку, незважаючи на переважання серед населення цього віку жінок, більш ризикують дістати рецидив хвороби. У той же час серед жінок з рецидивом захворювання у віці 50-59 років було тільки 19,4%, тоді як в старечому віці - 46,1%. Отже, серед чоловіків, які перехворіли на туберкульоз органів дихання, рецидиви можна очікувати в основному в 50-59 років, а серед жінок - старше 60 років.
Серед хворих з діагностованим рецидивом туберкульозу органів дихання зловживали алкоголем 40,9%, серед клінічно вилікуваних - 24,5%. Особливо вираженою була різниця між зловживають алкоголем і не вдаватися до нього серед чоловіків.
Результати проведеного дослідження дозволили виділити групи підвищеного ризику розвитку туберкульозу. До них відносяться чоловіки похилого віку, обтяжені супутніми захворюваннями, жінки похилого віку, особи, які зловживають алкоголем.
Узагальнивши отримані дані, вчені Центрального НДІ туберкульозу прийшли до висновку, що особи, в минулому перенесли активний туберкульоз, з груп підвищеного ризику рецидиву захворювання повинні перебувати під постійним контролем протитуберкульозного диспансеру. Вони мають потребу в систематичному комплексному контрольному обстеженні для своєчасного розпізнавання реактивації туберкульозу.
І ще один висновок: в порядку підготовки до диспансеризації всього населення доцільно активно виявляти та притягати для обстеження в протитуберкульозних диспансерах всіх, хто раніше лікувався з приводу туберкульозу. Природно, це повинні твердо засвоїти перехворіли і не нехтувати лікарським обстеженням.
Вилікувався від туберкульозу рекомендується залишатися під наглядом фтизіатра і перевіряти стан легких один-два рази на рік. Рецидиви можуть виникнути через багато років. Наведемо приклад.
У фтизіатричну клініку на лікування поступив хворий К. 54 років. Близько 20 років тому він лікувався з приводу туберкульозу легень, після чого у верхній частці правої легені залишилися незначні фіброзні зміни, щільні і звапніння вогнища без проявів активності.
У момент надходження хворого К. турбували болі в надчеревній ділянці після їжі, нудота, печія, поганий апетит, схуднення. Під час кашлю у нього несподівано почалося легенева кровотеча. На рентгенограмі легенів на місці старих вогнищ лікарі клініки виявили каверну. Обстеження дозволило встановити, що в даному випадку рецидив туберкульозу був викликаний на виразкову хворобу шлунка.
Не нецікаво повідомлення вчених Данії та інших країн, які встановили, що ступінь ризику захворювання на туберкульоз знаходиться в певній залежності від сімейного стану людей. На туберкульоз частіше хворіють чоловіки, причому одружені - рідше, ніж вдівці, а розведені - в чотири рази частіше одружених. Очевидно, на захворюваності на туберкульоз позначається невлаштованість побуту, серед самотніх і розірвав шлюб багато алкоголіків, які ведуть неорганізований спосіб життя, нерегулярно харчуються, неохайні в побуті, погано відпочивають.
Г.Б. Міріна
Поділитися в соц мережах:
Перша допомога при туберкульозі