Епідеміологія стоматологічних захворювань

Відео: Міжнародна конференція «Діагностичні аспекти хвороби Альцгеймера»

Особливості проведення епідеміологічних досліджень в стоматології. - Епідеміологічні методи. - Основи організації епідеміологічного стоматологічного дослідження. - Карта стоматологічного обстеження ВООЗ (1997).

Особливості проведення епідеміологічних досліджень в стоматології

Епідеміологія - наука, що вивчає частоту різних захворювань в популяції, їх розподіл в популяції в зв`язку з різними факторами (біологічними, економічними, соціальними), а також можливості контролю захворюваності, пов`язані з виявленими закономірностями. Предметами уваги епідеміології є як інфекційні, так і неінфекційні захворювання.

Епідеміологічне дослідження дає матеріал, необхідний для вирішення багатьох наукових і практичних проблем охорони здоров`я, в тому числі:
• для вивчення етіології і патогенезу захворювання;
• для планування всіх видів медичної допомоги (профілактичної, терапевтичної, хірургічної, ортопедичної) відповідно до виявлених потребами населення;
• для оцінки ефективності працюючих медичних програм і їх корекції.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ банк епідеміологічних даних слід оновлювати кожні 5 років.

Епідеміологічне дослідження організовує лікар-фахівець з досліджуваної патології. Погляд лікаря-епідеміолога на досліджувані об`єкти в значній мірі відрізняється від звичного клінічного мислення лікаря-клініциста.

Так, об`єктом дослідження в епідеміології є не хвора людина, організм і особистість якого потребують докладного вивчення та допомоги, а індивідуум як член групи, стан органів та систем якого розглядається лише як варіант відхилення від середньої величини. Помітні відмінності в якості клінічної та епідеміологічної діагностики: відрізняється вибір методів дослідження (якщо клініцист прагне використовувати всі можливі методи і засоби діагностики, то епідеміолог зобов`язаний працювати тільки стандартними, найчастіше - мінімальними, загальнодоступними методами), не збігаються оцінки пограничних станів (клініцист вважатиме людини швидше хворим, ніж здоровим, епідеміолог же повинен оцінити сумнівні випадки за мінімальним рахунком, тому діагнози епідеміолога і клініциста часто не збігаються).

Спеціалізація «Епідеміологія стоматологічних захворювань» є великою рідкістю, тому до досліджень залучають стоматологів-клініцистів, попередньо ознайомлені з особливостями епідеміологічної роботи.

Головним технічним вимогам, які ставляться до епідеміологу (команді), є забезпечення високої відтворюваності результатів, тобто збігу результатів багаторазових досліджень одного і того ж об`єкта.

Розрізняють внутрішню відтворюваність (рівень збігу результатів, отриманих при повторному вивченні одного об`єкта одним дослідником) і зовнішню відтворюваність (рівень збігу результатів дослідження одного об`єкта різними дослідниками-членами команди). У стоматологічній епідеміології застосовують два методу оцінки відтворюваності: а) простий підрахунок відсотка збігів (хорошим результатом вважають рівень збігу 85-95%) і б) щодо складний спосіб оцінки рівнів реального і випадкового збігу результатів (метод Каппа).

Метод Каппа в епідеміологічному дослідженні каріозної хвороби зубів

Приклад: 20 зубів вивчені двічі. У першому випадку діагностовано карієс 55, 75, 84 і 85 зубов- в другому - 55, 84, 85 зубів:

На початку виділяють збігаються діагнози: а - частка зубів, які в обох випадках визнані здоровими (16/20 = 0,80) - d - частка зубів, які в обох випадках визнані каріозними (3/20 = 0,15). Потім виділяють розбіжності: b - частка зубів, які в першому випадку визнані здоровими, а в другому - каріозними (0) - с - частка зубів, які в першому випадку визнані каріозними, а в другому - здоровими (1/20 = 0,05 ). Розраховують частку спостережуваного (реального) угоди Ро = a + d = 0,85 + 0,15 = 0,95. Далі розраховують частку випадкового збігу Ре включає в себе розрахунки як для здорових зубів ((а + с) х (а + b)), так і для каріозних зубів ((b + d) (c + d)). В цілому Рев нашому прикладі дорівнює 0,71:

Підсумковий показник відтворюваності х розраховують за формулою (в нашому прикладі х = 0,82):

Отримані результати оцінюють наступним чином:
X = 0 - повне неспівпадання;
X = 0,4-0,6 - середній збіг;
% - 0,6-0,8 - прийнятне збіг;
X gt; 0,8 - гарний збіг;
X = 1,0 - повний збіг.

Низька відтворюваність може бути пов`язана з різними факторами:
• з об`єктивними труднощами (різні методи тлумачення стандартних методів дослідження, критеріїв діагностики);
• з суб`єктивними проблемами (втома, проблеми зору і т.д.).

Вирішити об`єктивні проблеми допомагає калібрування і стандартизація - навчання основним методам і тренування їх відтворення під керівництвом досвідченого дослідника з метою досягнення однакового тлумачення, розуміння і застосування кожного робочого методу. Ця робота здійснюється у формі індивідуальної тренування (один лікар оглядає групу з 10-20 осіб двічі з інтервалом від 30 хв до 2 діб.) І для підготовки до роботи бригади (послідовний огляд декількох пацієнтів здійснюється усіма членами бригади).

Зазвичай на навчання членів бригади методам дослідження йде один робочий день, наступні 2-3 дні присвячують калібрування. Якщо після багаторазових тренувань величина х не перевищує 0,6, то слід відмовитися від співпраці з клініцистом, які не здатні до епідеміологічної - стандартної, точної - роботі. Рівень якості обстеження перевіряють не тільки на старті, але і в процесі епідеміологічного дослідження: досліднику повторно надсилають групу вже оглянутих людей (без інформації про повтор) - незалежний епідеміолог вибирає 25-30 чоловік з числа вже обстежених, заново оглядає їх і на цій підставі оцінює відповідність роботи бригади стандарту.

Епідеміологічні методи

Найбільш важливий показник в епідеміології захворювання - його поширеність, яка визначається як частка осіб у популяції, що мають дану патологію. Для багатьох захворювань поширеність становить 1 випадок на 10 000, 1000, 100 чоловік. У такій ситуації для епідеміологічного дослідження потрібно оглянути 1% населення регіону.

Основні стоматологічні захворювання (карієс зубів, запалення періодонта) мають деякі особливості, що визначають вимоги до стоматологічного епідеміологічному дослідженню:
• висока поширеність захворювань дозволяє судити про всю популяції на підставі відносно невеликих обсягів дослідження;
• залежність від географічних і соціально-економічних чинників диктує необхідність проведення дослідження не в окремих регіонах, але у всіх, що мають різні характеристики;
• залежність від віку і статі виникає нагальна потреба вивчення груп різного віку з урахуванням статі;
• безліч варіантів ступеня тяжкості патології визначають необхідність складного обліку патології.

Серед різних методів епідеміологічних досліджень вибирають ті, які відповідають наступним вимогам: точність, висока відтворюваність, мінімальні обсяги досліджень, необхідних для забезпечення достовірних результатів, мінімальні витрати часу, мінімальні витрати коштів.

Оптимальним методом епідеміологічного стоматологічного дослідження визнаний розвідувальний (пошуковий) метод, що забезпечує оптимальну інформацію при мінімальних витратах. Основу методу складає стратифікована (кластерний) вибірка - група з 25- 50 `людина одного віку і статі, які постійно проживають в тому чи іншому географічному і соціально-економічному районі країни.

Кількість груп визначається адміністративним поділом країни (група зі столиці, групи з кількох великих міст, групи з кількох малих міст і сільських районів), різноманітністю географічних зон і наявністю в країні різних етнічних груп, що мають різний ризик виникнення патології. Зазвичай для стоматологічного обстеження країни формують групи в 10-15 її точках.

Вікові групи вибирають за двома ознаками: а) істотність віку для стоматологічного статусу і б) доступність вікової групи для проведення досліджень. ВООЗ рекомендує проводити дослідження в 8 вікових групах (див. Табл. 8.4):


• група 5-6-річних дітей: в більшості країн цей вік дає першу можливість побачити дітей, зібраних разом, тобто в школі-група служить для оцінки стану тимчасових зубів (відсутні тимчасові різці не враховують у зв`язку з неможливістю встановити справжні причини їх відсутності - травма? фізіологічна зміна? карієс?);

• група 12-річних дітей: після закінчення 12 років діти йдуть з початкової школи, тому в багатьох країнах цей вік дає останній шанс знайти надійну виборку- цей вік визнаний індексним, йому присвоєна глобальна значимість;

• група 15-річних підлітків: дослідження цієї групи дає значиму інформацію про стан постійних зубів (після їх прорізування пройшло 3-9 років), про перші ознаки патології періодонта- група важко організовується в багатьох країнах, тому ВООЗ рекомендує дослідження хоча б однієї групи 15- літніх дітей в столиці країни і однією - в сільській місцевості;

• 4 групи дорослих людей (20-24 років, 35-44 років, 45-54 років та старше 65 років) обстежують для планування лікувальної допомоги, тоді як в профілактичних проектах спираються тільки на 2 з них (35-44 і старше 65 років) . Ці групи збирають на стадіонах, ринках і тому подібних громадських місцях.

Пошуковий метод може бути здійснений в одному з двох варіантів: експериментальному і національному. В експериментальному варіанті досліджують тільки найважливіші підгрупи населення одного (двох) індексних вікових груп (у тому числі група 12-річних дітей). Це дослідження надає мінімум даних, необхідних для планування стоматологічної допомоги. Пізніше ці дані повинні бути доповнені за допомогою національного пошукового дослідження, що охоплює не менше трьох вікових груп кожного регіону країни. Національний пошуковий метод є основним для планування, моніторингу та оцінки надання стоматологічної допомоги.

Т.В.Попруженко, Т.Н.Терехова