Постнатальні впливу на онкогенез. Постнатальні причини пухлин у дітей

В останні роки широке поширення набуло вчення про онкогенних віруси. Епідеміологічні дослідження останніх років показують, що, ймовірно, найбільше значення в онкогенезе людини відіграють віруси. Особливо чітко значення вірусів виявляється при вивченні епідеміології лімфоми Беркітта, саркоми Капоші, лімфогранулематозу та лейкозу у дітей.

при злоякісної лімфоми Беркітта швидкість поширення хвороби, надзвичайна частота в деяких областях Екваторіальної Африки, сезонність хвороби при певних кліматичних умовах вказують на виборче розмноження тут якогось вірусу. Ті ж риси притаманні саркомі Капоші.

Вважається що вірус Епштейна - Барра відіграє роль збудника злоякісної лімфоми, що підтверджується серологічним дослідженням дитячого населення і здатністю цього вірусу при культивуванні давати пухлинну трансформацію тканин. Однак остаточно вірусна етіологія злоякісної лімфоми Беркітта поки не встановлена.

Слід мати на увазі, що, крім того, виявлено епідеміологічна зв`язок злоякісної лімфоми з малярією. Так, найбільша частота лімфоми спостерігається в місцевостях Уганди, де поширена малярія. Наявність малярії сприяє збільшенню кількості випадків злоякісної лімфоми. Цей зв`язок з малярією ускладнює оцінку епідеміологічних даних щодо вірусної природи лімфоми Беркітта.

Епідеміологічні дослідження (Переважне ураження дітей препубертатного та пубертатного періоду, велика частота захворюваності у дівчаток, переважне поширення в країнах Європи і Америки) змушують деяких, дослідників розглядати лімфогранулематоз як вірусне захворювання.

За даними деяких авторів, лімфогранулематоз має характер повільно протікає, але постійної епідемії. Поширення хвороби здійснюється головним чином здоровими особами, які є носіями інфекційного агента. Реалізується онкогенез при наявності певної дефектності імунної системи, особливо клітинного її ланки.

деякі дослідження вказують на значення вікового факторів, що визначають стан лімфоїдного апарату глотки (так званого кільця Вальдейера), про зв`язок лімфогранулематозу з часто проводяться в Європі та Америці операціями тоізілл- і апендектомії. Дані останнього часу вказують на значення в етіології лімфогранулематозу вірусу Епштейна - Барра.

Дуже цікаві епідеміологічні дані отримані при вивченні характеру лейкозів у дітей. Так, виявилося, що в Анкарі (Туреччина) майже 40% лейкозів у дітей мають Моноцитарний або мієломоноцитарний характер часто з пухлинними вузлуватими розростаннями (хлорома), тоді як в більшості країн світу і в СРСР ця форма лейкозу у дітей зустрічається не частіше, ніж в 5% випадків.

Зазначені дані дозволяють припустити інфекційну (вірусну) природу цієї форми лейкозу, з виборчим ураженням дітей в Туреччині за аналогією із злоякісною лімфою в Екваторіальній Африці. Інтерес представляють спостереження про підвищення рівня IgM у матерів, діти яких хворі на лейкоз, що побічно свідчить про вірусну природу лейкозу.

Поряд з даними епідеміології численні дослідження в області вірусної природи онкогенеза поки не вирішили цього питання позитивно. Однак вірусна природа багатьох пухлин тварин, хороші результати імунотерапії, зокрема лейкозів і лімфогранулематозу, змушують припускати, що проблема вірусної етіології пухлин людини близька до свого вирішення.