Вибір донора при підготовці хворих до трансплантації нирки

Існують такі основні джерела отримання нирок для трансплантації: живі донори, трупи, людиноподібні мавпи. До групи живих донорів входять родинні донори, включаючи близнюків, і неспоріднені добровольці. Від неспоріднених живих донорів нирки беруть досить рідко в зв`язку з відсутністю генетичної спорідненості з реципієнтом. Результати пересадки таких нирок, за даними Міжнародного реєстраційного центру, аналогічні результатам пересадки нирки від трупа. З цієї причини неспоріднені добровольці в якості донорів нирок в даний час практично не залучаються. Живими донорами можуть бути родичі хворого (мати, батько, сестра, брат).

Взяття нирок у живих родинних донорів має ряд переваг. По-перше, можна провести проби на тканинну сумісність, що дозволяють підібрати найбільш підходящого донора. По-друге, трансплантація нирки в цих випадках протікає як планова операція. Взяття нирки у живого родинного донора не є абсолютно безпечним втручанням. Летальність при цій операції складає 0,05% [Hamburger J., 1965]. В результаті 51 операції видалення нирки у живих родинних донорів, виробленої у ВНІІКіЕХ, будь-яких серйозних ускладнень не виникло. Спостереження за донорами нирки протягом тривалого часу не виявили у них патології залишилася нирки.

При взятті нирки від живого донора треба дотримуватися певних правила:

1) донорство має бути суто добровольним-

2) донору слід пояснити реальні можливості трансплантації нирки-

3) вік донора не повинен перевищувати 60 років-

4) донори повинні бути психічно і фізично здоровими.

Обстеження донора можна умовно розділити на три етапи:

а) общеклиническое обследованіе-

б) оцінка функції трансплантата-

в) визначення ступеня тканинної сумісності.

Загальноклінічне обстеження повинно бути спрямоване на виявлення будь-яких відхилень з боку всіх органів і систем. Оцінка функціонального стану нирок потенційного донора, крім загальноприйнятих методів обстеження (діурез, концентрація азотистих шлаків крові, кліренс креатиніну, аналіз сечі і т. Д.), Повинна також включати радіологічні методи (ізотопна ренографія і сцинтиграфія). Ці методи, як показали дані світової літератури і досвід ВНІІКіЕХ, дають можливість більш тонко оцінити функцію нирок. Обов`язковою слід вважати застосування ангіографії, яка дає повне уявлення про стан магістрального кровообігу нирок донора і допомагає виявити патологію з боку ниркових судин.

Весь комплекс імунологічного обстеження, спрямованого на виявлення ступеня тканинної сумісності, необхідно проводити в такій послідовності. В першу чергу визначають сумісність по еритроцитарних антигенів системи АВ0 і резус-фактору. Виявляють в крові реципієнта наявність предсуществующих антитіл. Потім проводять перехресну пробу і заключним етапом імунологічного обстеження є визначення антигенної сумісності в системі HL-A. У всіх сучасних тіпірующіх центрах в даний час введена наступна шкала сумісності за антигенами HL-A (табл. 1).

Група	оцінка сумісності
А	ідентичність
В	Всі донорські антигени присутні у реципієнта, реципієнт має антигени, відсутні у донора
З	Донор має один антиген, відсутній у реципієнта
Про	Донор має два антигену, відсутніх у реципієнта Відео: У США провели пересадку органів між ВІЛ-позитивними
Е	Донор має три антигену, відсутніх у реципієнта
X Відео: Обрізка туї	Реципієнт має предсуществующие антитіла

Примітка. Практично допускається сумісність груп А. В, С, за життєвими показаннями - сумісність О, Е абсолютне протипоказання - група X.

Вибір донора при пересадці трупної нирки, незважаючи на великий досвід, наявний у світовій практиці трансплантації нирки, ще викликає дискусії. Нижня межа віку донора має тенденцію до зниження, що пов`язано з поліпшенням хірургічної техніки. На думку більшості авторів, вік трупного донора не повинна перевищувати 10-55 років. 

протипоказаннями до використання трупної нирки є: злоякісні пухлини у донорів, за винятком первинних пухлин головного мозку, що не дають метастазів, системні захворювання, злоякісна гіпертонія, інфекція сечового тракту, септицемія, двостороння пневмонія, гепатит та інші інфекційні захворювання, хвороби нирок в анамнезі, тривала агонія з тривалою гіпотензією. Важливим моментом в оцінці трупного донора є визначення функції нирок перед смертю. Визначення функціонального стану нирок донора ґрунтується на вимірюванні діурезу, відносної щільності сечі, вмісту сечовини і креатиніну крові.

Пересадка нирки від людиноподібної мавпи (ксенотрансплантація) в даний час практично не проводиться, так як виражена тканинна несумісність призводить до швидкої загибелі трансплантатів. Найбільший термін функціонування ксенотрансплантатов, за даними світової літератури, не перевищує 9 міс.

Для консервації вилучених у трупного донора нирок найчастіше застосовують бесперфузіонний метод з використанням розчинів, за своїм електролітного складу аналогічних позаклітинної рідини. Найчастіше для цієї мети застосовуються розчини Коллінза, склад яких кілька різний. Розчин Коллінза № 3 містить гідрохлорид прокаїну, монокаліевий фосфат, бікарбонат натрію, глюкозу, гідрофосфат магнезіі- до складу розчину Коллінза № 4 входить ще феноксибензаміном, а розчин Коллінза № 5 включає альбумін.

У Радянському Союзі широко використовується розчин, розроблений групою співробітників ВНІІКіЕХ. Він складається з глюкози, розчинних солей калію, солі гамма-оксимасляної кислоти і дистильованої води. Термін порівняно безпечної консервації при використанні зазначених розчинів досягає 24-30 год.

клінічна нефрологія

під ред. Е.М. Тареева

Поділитися в соц мережах: