Раціональна променева діагностика внутрішніх порушень скронево-нижньощелепного суглоба
У повсякденній клінічній практиці стоматологи при наданні допомоги щодня стикаються з тими чи іншими проблемами пацієнтів, пов`язаних з патологією скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС). Дана ситуація зумовлена не тільки широкою поширеністю захворювань СНЩС, але і необхідністю комплексного підходу при відновленні функції зубо-щелепної системи. Анатомо-топографічні особливості будови, нерозривний зв`язок з іншими складовими жувального апарату, вплив соматичного статусу багато в чому зумовлюють різноманітність патологічних процесів, що розвиваються в СНЩС. Для планування лікування, особливо при зубному протезуванні, важливо встановити характер змін в СНЩС і провести їх корекцію. З цією метою використовують дані клінічного обстеження і мають високу інформативну цінність показники променевої діагностики.
При вивченні даних, отриманих в ході обстеження пацієнтів з використанням клінічних, променевих і електрофізіологічних методів діагностики, була проаналізована структура захворювань СНЩС за 10-річний період. Основою для розподілу пацієнтів за групами стала розроблена проф. А.А. Ільїним в 1996 р класифікація захворювань СНЩС. Патологія СНЩС був а діагностована у 4527 людина з 4956 які звернулися. Найчисленнішу групу склали пацієнти з внутрішніми порушеннями СНЩС - 3285 осіб (72,56%), представлені 9 клінічними формами: хронічний вивих головок нижньої щелепи (НЧ) - 1584 (48,21%), підвивих суглобового диска - 153 (4,65 %), хронічний вивих головок НЧ з підвивихи суглобового диска - 72 (2,19%), хронічний вивих СНЩС - 351 (10,65%), звичний вивих СНЩС - 90 (2,83%), рецидивний вивих СНЩС - 162 ( 4,93%), хронічний вивих суглобового диска - 720 (21,9%), хронічний вивих суглобового диска, остеоартроз (вторинний) - 135 (4,1%), задній вивих суглобового диска - 18 (0,54%).
Внутрішні порушення пов`язані з анатомо-функціональними змінами в СНЩС, при цьому чинники, що викликали ці зміни, можуть бути різними. Серед найбільш часто зустрічаються можливих причин слід відзначити порушення оклюзії, функції жувальних м`язів, слабкість Капсулярна-зв`язкового апарату, обумовлена дисплазією сполучної тканини.
Клінічні методи обстеження дозволяють визначити форми внутрішніх порушень СНЩС, оцінити стан жувальних м`язів, обсяг і характер рухів в СНЩС, виявити суглобові шуми, наявність синовіту, передбачувані етіологічні чинники. Для широкого використання в клінічній практиці доцільно застосування променевої діагностики, алгоритм якої формується на підставі скарг пацієнта і даних клінічного огляду.
При хронічному вивиху головок НЧ і хронічному вивиху СНЩС суглоба вправлення вивиху головки або суглобового диска відбувається в одному положенні в момент переміщення головки НЧ в область заднього ската суглобового горбка. Використання функціональної лінійної рентгенотомографія або функціональної панорамної зонографіі дозволяє підтвердити гипермобильность головки НЧ. Для уточнення характеру можливого ураження кісткових структур при наявності клінічних ознак синовіту показано проведення традиційного рентгенологічного дослідження або комп`ютерної томографії. Візуалізувати рідина в порожнині суглоба можливо за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ). При звичному вивиху СНЩС, коли на тлі неправильних рухів НЧ і клацань періодично виникає необхідність вправляння при вивиху, доцільно проводити МРТ.
Підвивих суглобового диска і хронічний вивих головок НЧ з підвивихи суглобового диска характеризуються вправлением суглобового диска при рухах НЧ в межах суглобової ямки. Променеве дослідження включає рентгенологічне дослідження або комп`ютерну томографію, при необхідності доповнюючи його МРТ.
При рецидивуючому вивиху суглобового диска СНЩС збільшується зміщення суглобового диска, який на деякий час займає переднє положення по відношенню до голівки НЧ при відкриванні рота, так як періодично задні внутрішньосуставні зв`язки втрачають здатність повернути його назад. Виникає періодичне блокування рухів НЧ тривалістю від декількох хвилин до декількох годин. Шляхом переміщення щелепи в різних напрямках самим хворим або мимоволі відбувається вправлення диска, клінічно визначаються попередні внутрішні порушення: хронічний вивих СНЩС або хронічний вивих головки НЧ з підвивихи суглобового диска. Для виявлення зміщення суглобового диска, порушення цілісності елементів зв`язкового-капсулярного апарату, деструктивних змін в кісткових елементах суглоба проводиться лінійна томографія, панорамна зонографія і МРТ.
Коли зв`язки біламінарной зони повністю втрачають здатність регулювати становище суглобового диска, верхня головка латерального крилоподібного м`яза утримує диск в постійному передньо-медіальному або іншому патологічному положенні. Розвивається найбільш важке з усіх внутрішніх порушень - хронічний вивих суглобового диска. Для визначення характеру ураження мягкотканних елементів СНЩС необхідно застосування артротомографіі або МРТ, які дозволяють виявити переднє невправляемих зміщення суглобового диска, що супроводжується зазвичай його деформацією у вигляді стиснення або перегину, можливі явища синовіту у вигляді скупчення рідини і порушення цілісності зв`язок біламінарной зони. Для уточнення характеру ураження кісткових структур використовується рентгенологічне дослідження або комп`ютерна томографія.
Інформація, отримана при аналізі даних клінічного обстеження пацієнтів, вимагає для кожного окремого виду внутрішніх порушень призначення певних методів променевого дослідження. Комплексний підхід в діагностиці внутрішніх порушень дозволяє вибрати оптимальний для кожного пацієнта обсяг лікувальних заходів.
А.А. Ільїн, А.В. Адоньева, А.П. Дергільов
ГОУ ВПО «Новосибірський державний медичний університет»
При вивченні даних, отриманих в ході обстеження пацієнтів з використанням клінічних, променевих і електрофізіологічних методів діагностики, була проаналізована структура захворювань СНЩС за 10-річний період. Основою для розподілу пацієнтів за групами стала розроблена проф. А.А. Ільїним в 1996 р класифікація захворювань СНЩС. Патологія СНЩС був а діагностована у 4527 людина з 4956 які звернулися. Найчисленнішу групу склали пацієнти з внутрішніми порушеннями СНЩС - 3285 осіб (72,56%), представлені 9 клінічними формами: хронічний вивих головок нижньої щелепи (НЧ) - 1584 (48,21%), підвивих суглобового диска - 153 (4,65 %), хронічний вивих головок НЧ з підвивихи суглобового диска - 72 (2,19%), хронічний вивих СНЩС - 351 (10,65%), звичний вивих СНЩС - 90 (2,83%), рецидивний вивих СНЩС - 162 ( 4,93%), хронічний вивих суглобового диска - 720 (21,9%), хронічний вивих суглобового диска, остеоартроз (вторинний) - 135 (4,1%), задній вивих суглобового диска - 18 (0,54%).
Внутрішні порушення пов`язані з анатомо-функціональними змінами в СНЩС, при цьому чинники, що викликали ці зміни, можуть бути різними. Серед найбільш часто зустрічаються можливих причин слід відзначити порушення оклюзії, функції жувальних м`язів, слабкість Капсулярна-зв`язкового апарату, обумовлена дисплазією сполучної тканини.
Клінічні методи обстеження дозволяють визначити форми внутрішніх порушень СНЩС, оцінити стан жувальних м`язів, обсяг і характер рухів в СНЩС, виявити суглобові шуми, наявність синовіту, передбачувані етіологічні чинники. Для широкого використання в клінічній практиці доцільно застосування променевої діагностики, алгоритм якої формується на підставі скарг пацієнта і даних клінічного огляду.
При хронічному вивиху головок НЧ і хронічному вивиху СНЩС суглоба вправлення вивиху головки або суглобового диска відбувається в одному положенні в момент переміщення головки НЧ в область заднього ската суглобового горбка. Використання функціональної лінійної рентгенотомографія або функціональної панорамної зонографіі дозволяє підтвердити гипермобильность головки НЧ. Для уточнення характеру можливого ураження кісткових структур при наявності клінічних ознак синовіту показано проведення традиційного рентгенологічного дослідження або комп`ютерної томографії. Візуалізувати рідина в порожнині суглоба можливо за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ). При звичному вивиху СНЩС, коли на тлі неправильних рухів НЧ і клацань періодично виникає необхідність вправляння при вивиху, доцільно проводити МРТ.
Підвивих суглобового диска і хронічний вивих головок НЧ з підвивихи суглобового диска характеризуються вправлением суглобового диска при рухах НЧ в межах суглобової ямки. Променеве дослідження включає рентгенологічне дослідження або комп`ютерну томографію, при необхідності доповнюючи його МРТ.
При рецидивуючому вивиху суглобового диска СНЩС збільшується зміщення суглобового диска, який на деякий час займає переднє положення по відношенню до голівки НЧ при відкриванні рота, так як періодично задні внутрішньосуставні зв`язки втрачають здатність повернути його назад. Виникає періодичне блокування рухів НЧ тривалістю від декількох хвилин до декількох годин. Шляхом переміщення щелепи в різних напрямках самим хворим або мимоволі відбувається вправлення диска, клінічно визначаються попередні внутрішні порушення: хронічний вивих СНЩС або хронічний вивих головки НЧ з підвивихи суглобового диска. Для виявлення зміщення суглобового диска, порушення цілісності елементів зв`язкового-капсулярного апарату, деструктивних змін в кісткових елементах суглоба проводиться лінійна томографія, панорамна зонографія і МРТ.
Коли зв`язки біламінарной зони повністю втрачають здатність регулювати становище суглобового диска, верхня головка латерального крилоподібного м`яза утримує диск в постійному передньо-медіальному або іншому патологічному положенні. Розвивається найбільш важке з усіх внутрішніх порушень - хронічний вивих суглобового диска. Для визначення характеру ураження мягкотканних елементів СНЩС необхідно застосування артротомографіі або МРТ, які дозволяють виявити переднє невправляемих зміщення суглобового диска, що супроводжується зазвичай його деформацією у вигляді стиснення або перегину, можливі явища синовіту у вигляді скупчення рідини і порушення цілісності зв`язок біламінарной зони. Для уточнення характеру ураження кісткових структур використовується рентгенологічне дослідження або комп`ютерна томографія.
Інформація, отримана при аналізі даних клінічного обстеження пацієнтів, вимагає для кожного окремого виду внутрішніх порушень призначення певних методів променевого дослідження. Комплексний підхід в діагностиці внутрішніх порушень дозволяє вибрати оптимальний для кожного пацієнта обсяг лікувальних заходів.
А.А. Ільїн, А.В. Адоньева, А.П. Дергільов
ГОУ ВПО «Новосибірський державний медичний університет»
Поділитися в соц мережах: