Збільшення шое. Клінічне застосування

Відео: Клінічний приклад застосування i-PRF 1

клінічне застосування

Визначення ШОЕ широко використовували в клініці для численних скринінг-тестів, для діагностики і контролю стану хворого.

Деякі лікарі, наприклад, призначають цю пробу всім хворим в надії виявити приховано протікає захворювання.

Інші визначають ШОЕ тільки у хворих з неспецифічними симптомами, розраховуючи за допомогою цього тесту диференціювати функціональні порушення від органічних.

Зазвичай клініцисти, що використовують аналіз ШОЕ, незалежно від мети дослідження вважають нормальний результат проби обнадійливим, а патологічний результат сприймають як підставу для подальшого більш детального обстеження.

На жаль, достовірність даних ШОЕ при такому підході не доведена. За даними літератури, виявляється, що у значної кількості хворих з обмеженими н потенційно виліковними злоякісними захворюваннями ШОЕ може бути менше 20 мм / год.

З іншого боку, у деяких людей з дуже високою ШОЕ (100 мм / год або більше) навіть при ретельному і тривалому обстеженні можна не виявити ознак захворювання. Проблема чутливості, специфічності і діагностичних можливостей визначення ШОЕ в конкретних клінічних ситуаціях вимагає подальшого дослідження.

Для того щоб з`ясувати діагностичні можливості аналізу ШОЕ, ряд дослідників вивчали хворих з крайніми змінами ШОЕ. Zacharski і Kyle досліджували 263 хворих з показником ШОЕ 100 мм / год і більше в клініці Мейо і у 58% з них виявили злоякісні захворювання.

Згідно з цими даними, визначення ШОЕ можна розглядати як ефективний метод виявлення хворих із злоякісними захворюваннями. Однак якщо проаналізувати всю популяцію амбулаторних і стаціонарних хворих, то виявиться, що серед осіб з дуже високою ШОЕ лише 11-23% страждають злоякісними пухлинами (табл. 146).


У більшої частини хворих із злоякісними захворюваннями та значним прискоренням ШОЕ спостерігалися метастази. У багатьох хворих підвищення ШОЕ супроводжувало інфекційний процес або системне захворювання сполучної тканини.

У невеликої частини хворих з високою ШОЕ не було виявлено патології. У більшості хворих з високою ШОЕ виявилося захворювання, цілком піддається діагностиці, хоча причинний зв`язок їх зі збільшенням ШОЕ не завжди була зрозуміла. Незважаючи на результати даної роботи, доцільність використання ШОЕ як скринінг-тесту або діагностичного методу продовжує залишатися предметом дискусій.

Нерідко ШОЕ використовували для контролю перебігу захворювання та реакції на терапію. Наприклад, у хворих з остеомієлітом проводили серійні аналізи ШОЕ для виявлення клінічної реакції на лікування. Деякі автори пропонували контролювати активність ревматоїдного артриту та інших колагенових захворювань за рівнем ШОЕ.

Зменшення ШОЕ свідчило, на їхню думку, про настання клінічного поліпшення, а підвищення - про рецидив. В якості методу контролю за перебігом захворювання ШОЕ до сих пір знаходить досить широке застосування.

анамнез

Список захворювань, що супроводжуються підвищенням ШОЕ, представлений в табл. 147. Перераховувати всі захворювання з даної таблиці при зборі анамнезу навряд чи доцільно. Тому потрібно починати з найбільш поширених станів.

інфекції	Більшість гострих бактеріальних інфекцій легеневі сечостатеві остеомієліт отит вторинний сифіліс лептоспіроз вірусні інфекції інфекційний гепатит Системні грибкові інфекції
злоякісні захворювання	Гематологічні злоякісні захворювання лейкоз лімфома мієлома ракові пухлини легкого молочної залози товстої кишки сечостатевого тракту інші
Системні захворювання сполучної тканини	Ревматоїдний артрит Системна червона вовчанка скроневий артеріїт ревматизм Інші
захворювання нирок	нефротичний синдром гострий гломерулонефрит Інші
інші стану	Запальна патологія товстого кишечника холецистит панкреатит Тіреондіт Стану після хірургічних операцій саркоїдоз

У багатьох хворих з підвищеною ШОЕ є одне або кілька захворювань чотирьох найбільш поширених категорій: інфекції, системні захворювання сполучної тканини, злоякісні пухлини та патологія нирок (див. Табл. 146). Пам`ятаючи про ці групи та про найбільш поширених захворюваннях в кожній з груп, лікар відбирає питання, які він задає хворому.