Надання першої допомоги і порядок спостереження дітей при дифтерії

Відео: Дніпропетровський Штаб національного захисту шукає медиків, готових навчати волонтерів

Незважаючи на всі зусилля лікарів зі специфічної профілактики цієї інфекції, в Росії до цих пір не вдалося позбутися від цієї грізної хвороби. Вона як і раніше реєструється, хоча частіше буває у дорослих (до 85%) і у нещеплених дітей. Протікає типово, в основному у формі дифтерії зіву (ротоглотки).

Збудник хвороби - токсігенний штам Clostridium diftheria (біовари гравіс, інтермедіус, Мітіс).

Джерело інфекції - хвора людина або бактеріоносій. Шлях передачі - повітряно-крапельний, можливий контактний.

Дифтерія зіва клінічно проявляється синдромами: інфекційної інтоксикації (лихоманка, млявість, погіршення апетиту та ін.), Фибринозной ангіни (щільні плівки на мигдаликах, реакція регіонарних лімфузлов). При локалізованої формі дифтерії зіву виявляється лихоманка до 38 ° С, нальоти у вигляді острівців або плівок, обмежених розмірами піднебінних мигдалин.

Для поширеної форми характерний «вихід» плівок за межі мигдаликів - на дужки, язичок. При цих формах дифтерії висока температура тіла спостерігається з першої доби хвороби, інтоксикація наростає швидко, паралельно з поширенням нальотів, які супроводжуються вираженим набряком мигдаликів, зіву (субтоксіческая форма) і підшкірної клітковини шиї від кута нижньої щелепи до 2-ї шийної складки (токсична форма 1 ступеня), до ключиць (2 ступеня) і нижче (3 ступеня).

Наліт досягає свого максимального розвитку на 2-3 добу від початку хвороби, характеризується щільністю, кровоточивістю підлеглих тканин при насильницькому зняття. Наліт розтирала між шпателями, що не розчиняється і тоне у воді. При диханні хворих можна вловити нудотний солодкуватий запах.

Паратонзилярні лімфовузли збільшені відповідно тяжкості хвороби і величиною нальоту в зіві (від 0,5 до 3-6 см).
В аналізі крові - ознаки інтоксикації: лейкоцитоз, нейтрофільоз, помірне збільшення ШОЕ. При мікроскопії пофарбованого мазка із зіву виявляються мікроби у вигляді товстих паличок.

При підозрі на дифтерію хворий повинен бути негайно госпіталізований транспортом міської або районної СЕС. У будинку проводиться заключна дезінфекція та одноразове обстеження контактних на ВL (правила забору матеріалу см. «Бакта. Ангіни»). При виявленні ангіни і бактеріовиділення токсигенного штаму дифтерійної палички дитина підлягає обов`язковій госпіталізації з діагнозом: «Дифтерія ротоглотки».

Спостереження на ділянці

Виписка хворого на дифтерію повинна проводитися після повного клінічного одужання і 2-кратного бактеріологічного обстеження на наявність збудника дифтерії з негативним результатом. Обстеження здійснюють з інтервалом 1-2 дня і не раніше 3-х днів після відміни антибіотиків. У разі позитивного результату призначається курс антибіотиків.

Повторне обстеження здійснюється так само. Після виписки зі стаціонару реконвалесценти відразу допускаються в дитячі колективи. Якщо ж після 2 курсів антибактеріальної терапії хворий продовжує виділяти збудників дифтерії, то він також, допускається в колектив, проте всі діти в ньому повинні бути екстрено вакциновані проти дифтерії (сан.-епід. Правила СП 3.1.2.1108-02).

Діти, які перенесли токсичні форми дифтерії, мали нервові, ниркові і серцево-судинні ускладнення, повинні спостерігатися протягом 1 року. Огляд невропатолога, нефролога і кардіолога проводиться, по можливості, кожні 3 місяці.

Заходи в осередку інфекції

Заходи в осередку інфекції (сан.-епід. Правила СП 3.1.2.1108-02). За особами, спілкувалися з хворими на дифтерію або виделітелямі токсигенной палички, проводиться медичне спостереження (огляд з термометрією) протягом 7 днів з моменту ізоляції джерела інфекції. Особи з вогнища дифтерії повинні бути одноразово обстежені бактеріологічно (перші 48 годин після встановлення діагнозу) і оглянуті протягом перших 3-х днів ЛОР-лікарем.

За рекомендацією епідеміолога і за згодою батьків можна провести серологічне дослідження (не пізніше 48 годин з моменту виявлення хворого).

В осередку дифтерії екстреної вакцинації підлягають:
- Нещеплені проти дифтерії особи;
- Дорослі особи, у яких після останньої вакцинації пройшло більше 10 років;
- Особи, у яких при серологічному обстеженні не виявлені захисні титри антитіл (1:20 і більше).

В.П. Молочний, М.Ф. Рзянкина, Н.Г. жила