Особливості рідинно-електролітного балансу при наданні невідкладної медичної допомоги

1. Ніколи повністю не довіряти лабораторними даними. Найбільш важкі ситуації в процесі лікування водно-електролітних і кислотно-лужних порушень виникають при проведенні агресивних терапевтичних методів, заснованих на помилкових лабораторних даних. Лабораторні помилки не виключаються, особливо вночі і в кінці тижня. Помилки при цьому стосуються не тільки забору матеріалу для дослідження і його маркування (позначення), але і виконання самих лабораторних тестів, а також інформування лікаря про результати досліджень.

Якщо результати лабораторних аналізів ніяк не узгоджуються зі станом хворого або іншими паралельними даними, то треба повторно оцінити стан хворого і перевірити вже зареєстровані дані його спостереження. Якщо і після цього лабораторні дані продовжують викликати подив лікаря, то лабораторне дослідження необхідно просто повторити. Якщо раніше відзначається невідповідність, треба провести аналогічне дослідження, взявши матеріал для аналізу у здорової людини.

2. Порушення водно-електролітного і кислотно-лужного балансу повинні коректуватися приблизно з тією ж швидкістю, з якою вони розвивалися. Біологічні системи реагують швидше на швидкість зміни концентрації, ніж на концентрацію як таку. Хворий, у якого виникають такі порушення, схильний до поступової адаптації до них, так що бачимо стан стає для нього все більш і більш "нормальним".

Спроби швидкої корекції довгоіснуючих електролітнихпорушень до загальноприйнятих нормативів швидше заподіють хворому шкоду, ніж принесуть користь. Прикладом цього може служити хворий, тривалий час (протягом багатьох років) знаходився на дієті з низьким вмістом кухонної солі і отримував великі дози діуретиків, якому треба було термінове хірургічне втручання.

Введення фізіологічного розчину з метою швидкого повернення сироваткової концентрації натрію до рівня в 135-142 мЕкв / л до хірургічного втручання, швидше за все, викликало б у цього хворого важку серцеву недостатність. З іншого боку, якщо у хворого має місце зупинка серця, то важкий метаболічний ацидоз, який може розвинутися протягом декількох хвилин, можна скорегувати, принаймні частково, за допомогою швидкого вливання бікарбонату натрію.

Як правило, якщо хворий гемодинамічно стабільний, то немає необхідності в терміновому проведенні швидкої корекції аномального лабораторного результату. Навіть при досить швидкому розвитку порушень слід коригувати лише половину розрахованого дефіциту в даний момент, а потім повторно оцінити стан хворого.

3. Першочерговим завданням лікування є підтримання внутрішньосудинного об`єму і тканинної перфузії. При корекції різних водно-електролітних і кислотно-лужних порушень пріоритет зазвичай віддається корекції об`єму рідини і недостатньою перфузіі- потім коригуються (в порядку їх значимості) такі порушення: рН калій, кальцій і магній- концентрація натрію і хлору.

Якщо об`єм циркулюючої крові і тканинна перфузія відновлені до норми, багато електролітні і кислотно-лужні порушення нормалізуються самі по собі, спонтанно. Зміни рН крові впливають на рівень калію, кальцію і магнію. Ні в якому разі не слід проводити корекцію одного елемента, не враховуючи його впливу на інші елементи. Наприклад, ацидоз зазвичай супроводжується гіперкаліємією і підвищенням рівня іонізованих кальцію і магнію. І навпаки, алкалоз часто поєднується з низьким рівнем калію, а також іонізованих кальцію і магнію.

Якщо у хворого з важким ацидозом визначається низький вміст калію в сироватці крові, лікар повинен запідозрити лабораторну помилку або наявність різко вираженого дефіциту калію. При дуже низькій концентрації всіх трьох елементів (калію, кальцію і магнію) симптоматика у хворого виражена менше, ніж у випадку зниження рівня будь-якого одного з цих елементів. Правильна корекція електролітних порушень вимагає також знання атомної ваги тих елементів, які найчастіше бувають залучені в водно-електролітні порушення (табл. 1).

Р. Ф. Вільсон

Поділитися в соц мережах: