Невідкладна допомога при легеневих кровотечах

кровохаркання, навіть незначне, має викликати побоювання, так як не можна бути впевненим, що воно не перейде в загрозливе для життя легенева кровотеча.

Кровохаркання і легеневі кровотечі можуть бути обумовлені різними причинами. До них відносяться: туберкульоз легенів, злоякісні новоутворення їх, запально-нагноїтельниє процеси (пневмонії, абсцеси легенів), інфаркти легень при захворюваннях серця. Кровохаркання може спостерігатися при мітральному стенозі.

Найчастішою, причиною легеневої кровотечі є туберкульоз легенів. В одних випадках кровотеча з легень є першою ознакою що раніше не діагностованого захворювання, в інших же виникає у хворого, у якого туберкульоз розпізнано раніше.

У літніх людей джерелом кровохаркання, як сказано вище, може бути злоякісне новоутворення легенів, яке починається поволі. Іноді хворі відзначають занепад сил, загальну слабкість, втрату у вазі. Ці симптоми з`являються непомітно і повільно наростають. Разом з тим кровохаркання може виявитися першою ознакою захворювання.

У одних хворих вистукуванням вдається встановити «стегнову тупість» в легкому, причому подих над нею невислуховується, так як пухлина може закрити просвіт бронха і викликати ателектаз відповідної частки легені. Збільшення шийних лімфатичних вузлів обумовлено метастазами пухлини в них. При рентгенівському просвічуванні виявляється також збільшення лімфатичних вузлів середостіння.

В інших випадках при обстеженні не відзначається ніяких симптомів, крім кровохаркання. Зрідка мокрота при раку легкого нагадує малинове желе. Ця схожість йдеться у випадках, коли до слизової мокроті домішується невелика кількість крові. У деяких випадках рак легені супроводжується значними і навіть смертельними легеневими кровотечами.

Нагноїтельниє процеси в легенях (абсцес, гангрена) мають характерні клінічні ознаки: висока температура, кашель зі смердючою гнійної мокротою визначають природу захворювання. Тому встановити нагноїтельниє процеси при легеневій кровотечі, причиною якого вони послужили, звичайно неважко. Актиномікоз виявляється при виявленні в мокротинні друз і міцелію грибка.

Причиною легеневої кровотечі може бути бронхоектатична хвороба. Тривалий перебіг захворювання з наполегливим кашлем і виділенням великої кількості гнійного мокротиння (особливо в холодні місяці), рясне відходження ( «повним ротом») вранці застояної за ніч в розширених бронхах мокротиння, короткочасні підвищення температури і ряд інших ознак дозволяють визначити природу захворювання, що викликало кровотеча. У ряді випадків бронхоектатичної хвороби не спостерігається симптомів нагноєння.

Кровохаркання і невеликі легеневі кровотечі можуть бути ознакою застою в малому колі кровообігу при мітральному пороці (стеноз мітрального отвору). Нерідко, якщо не розпізнано порок серця, кровохаркання помилково пояснюють туберкульоз легень. Легеневі кровотечі і кровохаркання можуть спостерігатися також в термінальній стадії хронічного нефриту (при азотемической уремії), при геморагічних діатезах, лейкозах, в дуже рідкісних випадках як викарное кровотеча у жінок при порушеннях менструації.

лікування

Легеневі кровотечі у всіх випадках представляють серйозну небезпеку і вимагають невідкладних заходів.

Хворому повинен бути забезпечений абсолютний спокій. Його необхідно укласти в ліжко, надавши піднесене положення і обклавши з усіх боків подушками. Не можна допускати фізичного напруження хворого. Слід навіть заборонити йому розмовляти. Треба заспокоїти його, якщо він знаходиться в збудженому стані. Це певною мірою сприяє зменшенню кровотечі.

При сильному кашлі застосовується дионин або кодеїн.

Rp. Sol. Dionini 2% 10,0
DS. За 8-10 крапель 3 рази на день
Rp. Codeini puri 0,015
Sacchari 0,3
M. D. t. d. N. 12 in tabul.
S. По 1 таблетці 3-4 рази на день

В даний час морфін при легеневих кровотечах, особливо при туберкульозі, застосовується з обережністю. Він паралізує кашльовий рефлекс і затримує кров у легенях, ніж збільшується небезпека розвитку аспіраційної пневмонії. При туберкульозі ж, крім того, затримка крові в дихальних шляхах сприяє дисемінації процесу. Призначати морфін можна при болісному тривалому кашлі. В цьому випадку рекомендується ін`єкція 0,5 мл 1% розчину морфіну або пантопона.

Як кровоспинний засіб застосовується внутрішньовенно 10% розчин хлористого кальцію (10 мл), який треба вводити з великою обережністю (при попаданні під шкіру навіть незначної кількості цього препарату наступають некрози!) І дуже повільно, оскільки швидке введення викликає у хворих неприємне відчуття спеки.

Замість хлористого кальцію можна влити внутрішньовенно 10 мл 10% розчину хлористого натрію. З метою підвищення згортання крові вводять внутрішньом`язово 50-100 мл кінської сироватки. (Щоб уникнути розвитку анафілактичного шоку ін`єкції необхідно робити за методом Безредки: ввести під шкіру або внутрішньом`язово 0,5-1,0 мл сироватки, а через годину внутрішньом`язово решта.)

Дуже цінним заходом є трансфузія цільної крові в кількості 100-200 мл, оскільки кров грає роль кровоспинний (до певної міри) і замісного засобу.

Застосовується також вітамін К у вигляді синтетичних аналогів, що перевершують за своєю дією природний вітамін. Таким препаратом є вікасол. Він випускається в таблетках, що містять 0,01 г вітаміну К, і в 0,3% розчині в ампулах, що містять по 5 мл його.

Rp. Vicasoli 0,01
D. t. d. N. 10 in tabul.
S. По 1 таблетці 2-3 рази на день
Rp. Sol. Vicasoli 0,3% 5,0
D. t. d. N. 6 in amp.
S. Вводити по 5 мл внутрішньом`язово

Для зупинки кровотечі може бути використаний метод перетягування гумовими джгутами всіх чотирьох кінцівок. Джгути накладаються так, щоб були перетягнуті вени, а артерії залишалися прохідними для крові. Джгути необхідно тримати 30-40 хвилин, після чого розпустити їх по черзі через 5-10 хвилин. Якщо одночасно розпустити всі чотири джгута, то виникає при цьому великий приплив крові в мале коло може викликати посилення кровотечі.

У більшості випадків зазначеними заходами вдається припинити легенева кровотеча. Після цього хворому треба створити умови, щоб запобігти повторному кровотеча. Хворий повинен перебувати в повному фізичному і психічному спокої. Будь-яке напруження слід виключити. Хворому не дозволяють розмовляти. Не допускається застосування проносних засобів або клізм. Їжу треба приймати в холодному вигляді, так як гаряча їжа викликає рефлекторне розширення судин легенів.

Напрямок до лікарні під час кровотечі неприпустимо. Коли він зупинився, хворого краще залишити вдома, якщо дозволяють умови, може бути організований правильний догляд і медичне спостереження. Якщо ж ці умови забезпечити неможливо, хворий повинен бути направлений в лікарню. Крім того, питання про госпіталізацію в кожному конкретному випадку вирішується в залежності від характеру захворювання, що призвів до кровохаркання або легеневого кровотечі.