Медичний огляд вживання алкоголю. Помилки при винесенні висновку

Помилки при винесенні висновку

Помилки при винесенні висновку про алкогольне сп`яніння найчастіше пов`язані з тим, що лікар, який проводить огляд, не диференціює ознаки вживання алкоголю в невеликих кількостях, що не викликають функціональних розладів, від ознак алкогольного сп`яніння, що характеризується перерахованими функціональними розладами.

Багато дослідників відзначають, що в експертній практиці клінічна картина алкогольного сп`яніння виявляється при концентрації алкоголю вище 0,8-1,0 проміле (В.Б.Богуславскій і ін., 1980 В.І.Прозоровскій, І.С.Карандаев, АФ .Рубцов, 1967- О.М.Зороастров і ін., 1969).

У методичних вказівках по діагностиці алкогольного сп`яніння, як діяли раніше (з 1953 по 1988 рр.), Так і в даний час, відзначено, що в випадках при винесенні місць позбавлення волі особам, які перебувають у непритомному стані, алкогольного сп`яніння легкого ступеня відповідає вміст у крові алкоголю від 1,0 до 2,0 проміле.

Як правило, цифри в 0,8-1,0 проміле і вище алкоголю в крові - це певний поріг: таке мінімальний вміст алкоголю в крові відповідає виявляються при огляді стану сп`яніння.

При середньому ступені алкогольного сп`яніння спостерігаються виражені зміни психічної діяльності (неадекватна поведінка, часті порушення орієнтування в ситуації, місці, часу, загальмованість, швидка зміна настрою, агресія, фрагментарність висловлювань та ін.).

Відзначаються різкий запах алкоголю з рота, рухові розлади (нестійкість при ходьбі і стоянні, виражена дизартрія, грубі розлади координації рухів), виявляється зниження черевних і сухожильних рефлексів, больової чутливості.

Для алкогольного сп`яніння важкого ступеня характерні: важкі розлади психічної діяльності (різка загальмованість, сонливість, мала доступність контакту з оточуючими, уривчасті, безглузді висловлювання) - тяжкі нервово-м`язові порушення (нездатність стояти і виконувати цілеспрямовані дії, придушення сухожильних і зниження корнеальних рефлексів).

Сп`яніння тяжкого ступеня супроводжується вираженими вегето-судинними розладами (блідість шкірних покривів і слизових оболонок, пітливість, слинотеча, хрипкий подих, пульс частий, артеріальний тиск знижений), з рота різкий запах алкоголю.

Розвивається слідом за вираженої алкогольною інтоксикацією астенічний стан, так само, як і саме сп`яніння, різко знижує працездатність, збільшує ризик здійснення аварій. Очевидно, що головний біль, нудота, вегетативна лабільність, тремор кінцівок, підвищена стомлюваність, сонливість - всі ці прояви постінтоксикаційного синдрому не можуть не впливати на працездатність людини.

Для цього синдрому характерні не тільки специфічна клінічна картина, а й ряд біохімічних зрушень, наприклад, метаболічний ацидоз, гіпоглікемія, які при детальному вивченні їх особливостей можуть стати основою лабораторних прийомів виявлення даного стану.

Виявлення таких станів є медичним показанням для відсторонення особи, яку від діяльності, пов`язаної з джерелом підвищеної небезпеки за станом здоров`я.

Показанням до відсторонення від роботи з джерелом підвищеної небезпеки служить також виявлення сімптомокомплексов гострих або загострення хронічних захворювань, перевтоми або інших виражених порушень функціонального стану, що супроводжуються зниженням працездатності і підвищенням ризику виникнення нещасних випадків.

Про порушення функціонального стану можуть свідчити:
- зміни в психічній сфері (порушення сприйняття, свідомості, орієнтування, мислення, виражені емоційно-вольові порушення, сонливість);
- вегето-судинні порушення (підвищення температура тіла, задишка, виражена тахікардія або брадикардія, поява порушень ритму серця, невластиве для оглянутого виражене підвищення або зниження артеріального тиску, виражений тремор повік, язика, кінцівок);
- нервово-м`язові розлади (порушення ходи, нестійкість в позі Ромберга, помилки при виконанні координаторні проб, загальмованість реакцій, поява ністагму, скарги на запаморочення, різкий головний біль).

У всіх цих випадках доцільно відсторонення оглянутого від роботи з джерелами підвищеної небезпеки і направлення його до лікувально-профілактичного закладу.

Стан сп`яніння не завжди пов`язано з вживанням алкоголю. У ряді випадків на огляд доставляються особи в стані сп`яніння (одурманення), викликаного наркотичними або іншими речовинами.

Слід мати на увазі і можливість поєднання прийому алкоголю з іншими психотропними засобами, наприклад, снодійними, седативними, транквілізаторами та ін. При цьому картина сп`яніння зазвичай відрізняється за своїми проявами від картини "чистого" алкогольного сп`яніння, а вираженість її не відповідає, як правило, низької концентрації алкоголю в повітрі, що видихається або біологічних рідинах.

Виявивши характерні клінічні ознаки сп`яніння, і, визначаючи далі характер сп`яніння, лікар, який проводить огляд, повинен прагнути отримати докази, що підтверджують зв`язок спостережуваного клінічного синдрому з вживанням конкретних речовин відповідних груп. У висновку обов`язково вказуються встановлений речовина і методи, якими воно визначено.

Такий висновок необхідно у випадках, коли, поряд з наявністю клінічних симптомів сп`яніння при відсутності запаху алкоголю і негативних хімічних пробах на алкоголь, результати хіміко-токсикологічного дослідження підтверджують вживання оглянутих речовини або речовин, що надають притуплювала дію.

Залежно від того, включено цю речовину в список наркотичних засобів або не включене, приймається постанова про наркотичному сп`янінні або про сп`яніння, пов`язаному з вживанням одурманюючих речовин, що викликають токсикоманії.

Велике значення при винесенні висновку про встановлення факту вживання наркотичної речовини або про стан наркотичного сп`яніння мають особливості клінічної картини сп`яніння. Знання клінічних ознак, що з`являються у зв`язку з вживанням різних психоактивних речовин (ПАР), поряд з відомостями, які надходять від осіб, що супроводжують оглянутого, допомагають цілеспрямованому виявленню одурманюючого речовини при направленні біологічних середовищ на аналіз.

Психоактивні речовини діють практично на всі органи і системи, але найбільш значущими в діагностичному плані є симптоми, що відображають вплив ПАР на центральну нервову систему (ЦНС). Вживання ПАР призводить до різних порушень свідомості, пізнавальної спроможності, сприйняття, судження, емоційного стану, поведінки, інших психофізіологічних функцій і реакцій.

Характер і ступінь інтоксикації, перш за все, залежать від типу і дози ПАР, індивідуального рівня толерантності, тому зовнішні клінічні ознаки інтоксикації зазвичай більш виражені у початківців споживачів (низька толерантність) або при передозуванні.

У високотолерантних хворих наркоманії і токсикоманії стан звичної інтоксикації не має явних зовнішніх клінічних ознак (виняток становлять споживачі ПАР, інтоксикація якими супроводжується психічними розладами, - галюциногени, кетамін, речовини з холинолитическим дією (паркопан), леткі органічні сполуки (ЛОС) і ін.) .

У таких випадках про можливе факт вживання ПАР можна запідозрити за такими непрямими ознаками: зовнішній вигляд або ультрамодний в молодіжному середовищі, або неохайний і запущенний- сліди від внутрішньовенних ін`єкцій по ходу поверхневих вен, зміна самих вен (склерозування, фарбування, сліди від гнійних процесів по ходу вен), сліди від внутрішньом`язовихін`єкцій в незвичайних місцях (плечі, передня поверхня стегон і т.д.) - ознаки хронічної інтоксикації (дефіцит ваги, блідо-сірі шкірні покриви, тьмяні і ламкі волосся, нігті у вигляді "годинних стекол", "запалі" очі, гнійничкові висипання на шкірі обличчя, спини і т.д.) - використання наркоманического сленга- різкий хімічний запах ПАР або інгредієнтів, які використовуються для його приготування.

Крім перерахованих вище неспецифічних ознак вживання ПАР, існують ознаки специфічні, характерні для станів інтоксикації речовинами з певною хімічною структурою (А.Г.Зеренін, 1990 Е.І.Цимбал, 1992 І.Н.Пятніцкая, 1994- М.Г. Цетлін, М.Л.Рохліна, Н. В., 1999 А.Г.Зеренін, Н. В. та ін., 2001).

А.Г. Зеренін, Н.В. Стрілець