Спільноти взаємодопомоги наркологічних хворих. Групова терапія

Групова терапія в рамках системи АА

Групова терапія в рамках цієї системи є одним з кращих засобів вирішення алкогольних і інших особистісних проблем на перших етапах становлення тверезості.

Група допомагає формувати адекватне самосвідомість, зруйнувати механізми самообману, створити нову самоідентифікацію пацієнта і підкріплювати мотивацію його тверезості.

Узагальнюючи цю частину, можна з великою впевненістю говорити про досить повній відповідності програми «12 Кроків» Анонімних Алкоголіків канонам класичної групової психотерапії.

Це дає можливість визнати здатність цієї програми зайняти гідне місце серед загальновизнаних психотерапевтичних методик. Безсумнівно, що АА є не тільки громадською організацією, а й діє як психотерапевтичне співтовариство.

Такі групи самодопомоги, як Анонімні Наркомани, АлАнон, НарАнон тощо., Функціонують за тією ж програмою «12 Кроків» і за тими ж правилами «12 традицій», Що і Анонімні Алкоголіки. Єдиною відмінністю є заміна в текстах, наприклад, АН і НарАнон, слова «алкоголь» на слово «наркотик».

Програма «12 Кроків» використовується також і в групах самодопомоги людей з різними нехімічними видами залежності: Анонімні Ненажери, Анонімні сексоголіки, Анонімні емоційний, Анонімні Гравці, Анонімні Курці, Анонімні Марнотрати і т.п.

У 1949 р методологія АА була вперше покладена в основу стаціонарної моделі організації лікувального процесу з хворими на алкоголізм, названої (за місцем знаходження клініки Хазелден) Міннесотського. В подальшому ця модель в різних модифікаціях набула поширення в США, а потім і в усьому світі.

Принципи цієї програми, ефективність якої підтверджена спеціальними дослідженнями (S.AIford et al., 1991 G.Keso, M.Salaspuro, 1994, і ін.), Сьогодні використовуються в 80% лікувально-реабілітаційних центрів для хворих із залежністю в США, в 50% таких центрів в Західній Європі, а також в ряді країн Східної Європи, зокрема в Польщі (Бюлетень Всесвітнього Сервісу АА, 1996 Б.Вороновіч, 1991, 1999).

З початку 90-х років і в Росії з`явилися наркологічні установи, які застосовують елементи «12 Кроків», перш за все в амбулаторній роботі, діяльності денних стаціонарів (Е.А.Проценко, 1993- Т.Л.Жітнікова, 1998, і ін.) .

Незважаючи на досить велику кількість груп Анонімних Алкоголіків (згідно з відомостями Російського Ради Обслуговування АА групи спільноти є більш ніж в 150 населених пунктах Російської Федерації), говорітьоб активному розвитку в Росії лікувальних програм, які будували б психотерапевтичний і психокоректувальний процес на основі філософії Анонімних Алкоголіків, які не доводиться.

На даний момент в Москві діють лише дві стаціонарні програми, які використовують у своїй роботі принципи Міннесотського моделі, - приватний Російсько-Американський центр "одужання" і програма "Рішення" психотерапевтичного відділення по лікуванню хворих на алкоголізм в наркологічній лікарні № 19.

Крім того, існують 2 амбулаторні програми, які використовують в своїй лікувальній діяльності методологію "12 Кроків" - програми "Зебра" і "Старий Світ". Можна виділити також ряд амбулаторно-консультативних підрозділів в Московській області (м Дубна, м Талди, Дмитров, сел. Запрудня, м Сергієв Посад і м Клин), де здійснюється робота з хворими на алкоголізм і наркоманію та їхніми родичами на основі програми "12 Кроків" Анонімних Алкоголіків.

Є відомості про роботу в Московській області приватних (комерційних) стаціонарних програм на основі «12 Кроків» для лікування хворих на наркоманію: ЦентриЯ. Маршака, «Республіка», «Полинар», «Відродження». Є інформація про використання програми «12 Кроків» в лікувальних стаціонарних і амбулаторних програмах в ряді російських міст: Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Ростові, Новосибірську, Нижньому Новгороді, Омську, Рязані, Самарі, Читі.

Групи АА сьогодні широко поширені у всьому світі - в країнах Америки, Європи, Африки, в Австралії.

Ефективність програми Анонімних Алкоголіків була досліджена Американською асоціацією психіатрів (1992) і виглядає так (для регулярно відвідують зібрання АА):

• 30-40% - не мають «зривів» в процесі відновлення з моменту приходу в програму АА;
• 30-40% - мають в процесі відновлення 2-4 «зриву», після чого приходять до абсолютної тверезості (як правило, «зриви» бувають в перші 3 роки з початку відновлення за програмою);
• 20-30% - продовжують періодично зриватися на тлі відвідування зборів АА.

Самі Анонімні Алкоголіки вважають, що з усіх коли-небудь відвідали зборів спільноти лише 5% залишаються в програмі "12 Кроків" і знаходять у ній стабільну тверезість.

Дані, що надаються спільнотою АА, як правило, стосуються тих хворих, які не проходили лікування в спеціальних лікувальних програмах, що дозволяють своїм пацієнтам після виписки більш адекватно сприймати саму програму Анонімних Алкоголіків і більш повноцінно використовувати ресурси, що надаються спільнотою для підтримки тверезого способу життя і відновлення у всіх сферах життєдіяльності.

Два недавніх дослідження (Gilbert, 1988- McLatchie, Lomp, 1988) ролі послелечебного підтримки хворих із залежністю від психоактивних речовин показали її велику важливість для становлення тверезого способу життя і особистісного відновлення у пацієнтів, ніж ефективність застосованого методу лікування. Gilbert (1991) спостерігаючи протягом року хворих, після лікування відвідують збори АА, виявив кореляцію збереження тверезості учасниками групи не співвідносні з частотою відвідин зборів, а співвідносні дотримання ними рекомендацій АА по використанню ресурсів спільноти для підтримки тверезості і застосування філософії АА в повсякденному житті.

Навпаки, Cross і інші (1990) знайшли, що відвідування груп АА було єдиним суттєвим фактором забезпечення тривалості тверезого способу життя для осіб, які відвідували АА протягом 10 років і більше. Крім того, вони встановили, що спонсорство над іншим членом АА, високо корелюючи з утриманням від споживання алкоголю: 91% з тих, хто здійснював спонсорство, повідомив про стабільної та стійкої ремісії.

Ці результати говорять про те, що прийняття філософії програми "12 Кроків" може мати велике значення для процесу подолання алкоголізму і що ця програма гарантує досить хороші результати.

Інші види груп взаємодопомоги

Клуби абстинентами. Ці групи взаємодопомоги виникли в Польщі в кінці 40-х років під впливом інформації про співтоваристві Анонімних Алкоголіків. Політична обстановка в країні на той момент не дозволяла легально використовувати програму АА в повному обсязі, проте в роботі клубів переважно реалізовувалася ідеологія і методологія особистісного відновлення, характерна для 12-крокових груп.

Після зміни політичної ситуації в Польщі в середині 80-х років ряд клубів змінили свою назву на Анонімні Алкоголіки, а деякі продовжують називатися як і раніше.

Групи «Раціональне одужання» - ще одна організація, яка функціонує за системою «12 Кроків». Відмінністю є відмова oт використання в програмі подолання хвороби Кроків, заснованих на уявленнях про «Вищої силі». Кількість цих груп зараз невелика, а ефективність їх практично не вивчена.

Сімейні клуби. Цей рух зародився в Югославії в середині 70-х років. Засновником його є хорват Володимир Удолін. Найбільшу поширеність рух отримав в Італії, куди емігрував його засновник. В кінці 90-х років тільки в Італії налічувалося близько 3 тисяч подібних клубів.

Основним фактором у боротьбі із залежністю від психоактивних речовин у окремого хворого за методологією «Сімейних клубів» є відновлення і гармонізація відносин в рамках його сім`ї. Головний елемент роботи спільнот зборів, на яких мають бути присутні всі члени сім`ї хворого із залежністю і, природно, він сам.

Зборів проходять за певними правилами, достатньо схожим з нормами проведення занять в психотерапевтичних групах. Веде заняття спеціально навчений «керівник», який теж є членом клубу. Оптимальним для ефективного реабілітаційного процесу вважається наявність в групі 8-ми сімей або 16-ти чоловік.

Відвідувати збори можуть всі члени сім`ї, в тому числі і літні батьки, і навіть діти. Між зборами контроль за сім`ями - учасниками клубу здійснює обраний усіма його членами «президент». Для забезпечення повноцінного функціонування клубу обирається скарбник, який відповідає за фінансові витрати на проведення зборів.

Одним з основних терапевтичних прийомів є звіт на зборах будь-якої сім`ї про зміну ситуації в ній або рішенні її членами тієї чи іншої проблеми, про наявність якої вони заявляли на попередніх зборах: «реєстр» проблем фіксує в «літописі» клубу спеціально обраний секретар.

В італійських клубах прийнято, що хворі приймають перед зборами тетурам. Теми для обговорення на зборах обираються учасниками групи, однак, в більшості клубів існують обмеження: не обговорювати політику, релігію і алкоголізацію. На 2000 рік в Москві існувало всього 5 «Сімейних клубів». Ефективність їх, за твердженням Італійської організації, становить 40-60% річної ремісії.

Клуби тверезості. У різних страхах і різних регіонах Росії періодично виникають відрізняються за чисельністю та організаційних форм так зв. «Клуби тверезості». Вони призначаються, в основному, для спільного проведення їх учасниками вільного часу, улаштування безалкогольних свят, наприклад, зустрічей Нового року, занять різними видами арт-терапії, «б`юті-терапії» (естетотерапіі, терапії красою) і т.п.

Досвідчені учасники таких клубів нерідко беруть на себе функції опіки новачків, допомоги їм у запобіганні зривів. Тривалість існування таких клубів залежить зазвичай від особистісних якостей їхніх лідерів, від підтримки їх діяльності фахівцями, нерідко - від зовнішньої матеріальної підтримки Іноді такі клуби трансформуються в справжні терапевтичні спільноти, в яких дотримуються всі норми їх існування.

М.Г. Цетлін, В.В. Батищев, О.В. Зиков