Дзвінка мова з обмеженою смугою частот

В останні роки аудіологія збагатилася низкою нових психоакустических тестів. До них можна зокрема віднести тести з розпізнавання мовних повідомлень в умовах обмеження міститься в них надлишкової інформації. В основі тестів, які визначаються нерідко як «сенсибілізований» мовна аудіометрія (Е. Восса, 1958 і ін.), Лежить застосування акустично перетвореної мови. 

Іншими словами, сутність методу сенсибілізованої мовної аудіометрії полягає в пред`явленні випробуваним мови в ускладнених, але стандартизованих акустичних умовах. Така акустично перетворена мова несе менше надлишкової інформації, що робить її розбірливість більш залежною від порушень слуху. Верифікація методу на хворих неврологічного профілю (Е. Восса et al., 1958, 1959 1966- С. Calearo et al., 1964- 1968) дозволила вважати його патогномонічним насамперед в діагностиці центральних порушень слуху (кора і стовбурова частина головного мозку) . При цьому використовуються різні перетворення (спотворення) мовного сигналу - частотне, амплітудне, тимчасове і ін.

Розгляду деяких з моноауральних методик сенсибілізованої мовної аудіометрії, стосовно до діагностики пресбіакузіческіх розладів, і присвячений даний розділ монографії.

В основі даного методу лежить використання в аудіологічних дослідженнях мовних сигналів, пропущених через спеціальні смугові електроакустичні фільтри, звідки і назви «аудіометрія фільтрованої промовою», «частотно-смуговий мовна аудіометрія», «аудіометрія промовою з обмеженою смугою частот». Існуючі методики аудиометрии фільтрованої по частоті промовою можна розділити на моно- і бінауральниє.

В даний час аудіометрія промовою з обмеженою смугою частот широко використовується в діагностиці периферичних (А. І. Лопотко, 1971- В. Henk et al., 1958) і центральних форм приглухуватості (Е. Восса, 1958- Т. Bystrzanowska, В. Dogajev , 1969- М. Korsan-Bengsten, 1973 і ін.). Характер розрізнення фільтрованої мови при пресбіакузіс вивчали лише І. Кирик і співавт. (I. Kirikae et al., 1964), які показали, що в осіб у віці 50-70 років розбірливість низькочастотної смуги мови (частота обмеження «згори» відповідала 1200 гц) при моноауральном пред`явленні була на 12-15% нижче, ніж у людей у віці 20-30 років.

Наші дослідження (А. І. Лопотко, 1971- 1976- 1979) виконувалися на установці, що включає фільтри нижніх, середніх і високих частот. В якості вихідного фонетичного матеріалу брали словесні таблиці реальної російської мови Зіндера-Грінберга. Використовували або мова, пропущену через смугові фільтри, або готові записи фільтрованих смуг мови, здійснені на студії Ленінградського радіо. При виборі фільтрованих смуг мови керувалися формою тонального рельєфу при віковій приглухуватості (А. І. Лопотко, 1973). Відомо, що обмеження спектра дзвінкою мови з боку високих частот, зазвичай супутнє вікової приглухуватості, починає позначатися на розбірливості, якщо воно доходить до 1000 Гц. Це залежить від того, що область 1000-15000 Гц є критичною для розбірливості дзвінкою мови.

Викладені міркування визначили вибір наступних фільтрованих смуг дзвінкою мови: низько-частотної (50-1000 Гц), среднечастотной (1000-2000 Гц), високочастотної (2000-8000 Гц). Смугові фільтри, за допомогою яких мова обмежували по спектру, мали крутизну спаду від зазначених частот не менше 25 дБ / окт.

Відповідно до загальних принципів мовної аудіометрії для кожного випробуваного встановлювали розбірливість для трьох названих смуг мови. При цьому визначали поріг сприйняття недиференційованої мови (HP), а також послідовно рівні 70-80, 90-100, 50 і 10% розбірливості, після чого визначали розбірливість мови при максимальному посиленні аудіометр (100 дБ). З огляду на трудомісткості методу випробуваним в процесі досвіду надавали відпочинок. Пороги сприйняття HP прирівнювали до порогів чутності шумів, пропущених через ті ж фільтри, що і мова, записаних при однаковому рівні з останньою. Паралельно з заудіометрія фільтрованої промовою у випробовуваних проводили «порогову» тональну аудіометрію і встановлення ДПС по Люшеру.

Аудіометрія проводилася на 4 групах досліджуваних у віці 18-25, 45-59, 60-74 і 75 років і старше.

Реєстрацію даних проводили графічно у вигляді кривих наростання розбірливості (артикуляційних кривих) для трьох фільтрованих смуг мови. За нульовий рівень відліку брали або величину 2•10 в -5 ступеня Па, або поріг сприйняття HP для відповідної фільтрованої смуги у людей молодого віку (18-25 років).

З метою виявлення фонеміческой регресії при старечій приглухуватості (розладів, які пов`язані з тональним рельєфом випробовуваних) в роботі проведено зіставлення експериментальної розбірливості і розрахованої по тональному рельєфу розбірливості для людей відповідної вікової групи. Зазначене зіставлення проводилося для двох вікових груп - 18-25 і старше 74 років. В основу розрахунку словесної чіткості було покладено встановлення формантной розбірливості в кожній з 20 равноразборчівих смуг мови з урахуванням її спектра фільтрованої мови, тонального рельєфу випробуваного і загасання аудіометричного тракту. Розрахунок проводили за загальноприйнятою в теорії зв`язку формулою:

Е1 = Вр + К - (b0 + bауд - bтр | bр)

де E1 - Рівень відчуття формант в кожній з 20 равноразборчівих смуг мови, на які розбивали мовної спектр (250-8000 Гц) - Вр - Середній рівень відчуття мови при інтенсивності 93 дБ- К - логарифмічна ширина критичної смуги мови-bтр - Затухання аудіометричного тракта- bр - Рівень інтенсивності мови-b0 - Поріг чутності тону від рівня 2 • 10 в -5 ступеня Па в діапазоні 250-8000 Гц-bауд - Вікове зниження слуху в діапазоні 250-8000 Гц щодо даних першої вікової групи. За рівнем відчуття формант розраховували її сумарну розбірливість, а по ній - розбірливість слів (табл. 1).

Вік, років	смуга мови
	3 - 1000 Гц
	рівні розбірливості,%					110 дБ **
	НР	10-20	50	80	90-100
18-25 45-59 60-74 gt; 75	0 13 ± 2,0 17 ± 1,9 27 ± 2,2	14 ± 1,0 22 ± 2,1 27 ± 2,2 41 ± 3,2	84 ± 1,0 28 ± 2,3 34 ± 2,3 44 ± 3,0 *	24 ± 1,5 23 ± 2,5 49 ± 2,5	29 ± 1,1 39 ± 2,0 45 ± 2,5	98 ± 0,5 79 ± 4,3 71 ± 3,0 57 ± 4,0

Примітки: HP - поріг сприйняття недиференційованої мови в дБ щодо даних першої вікової групи для відповідної смуги мови, * - рівні встановлювалися не у всіх випадках, ** - розбірливість в% при інтенсивності 110 дБ.

Як видно з таблиці, з віком спостерігається значне порушення сприйняття мови, графічно виявляється зрушенням мовних аудіограм вправо по горизонталі. Цей зсув для людей 75 років і старше по відношенню до першої вікової групи досягав на рівні HP 36 дБ для високочастотної смуги, 30 - для среднечастотной і 27 дБ - для низькочастотної смуги мови.

З віком зазначалося також порушення розрізнення мови, яке не завжди компенсувалося посиленням її інтенсивності. Це виявлялося насамперед у рідкісному встановленні високих рівнів розбірливості. Так, у людей 75 років і старше розбірливість високочастотної смуги мови не досягала рівня 90 100% в 3/4 випадків, тобто практично взагалі не встановлювалася, а на рівні 50% - майже в половині випадків. Розрізнення низькочастотної і среднечастотной смуг мови порушувалося менше. Відзначено низький розрізнення фільтрованих смуг мови при максимальному па аудіометрі посилення.

Чіткість слів в смузі 2000-8000 Гц на рівні 110 дБ склала у випробовуваних у віці 18-25 років 96%, 45-59 років - 82, 60-74 роки - 47, 75 років і старше - 25% (див. Табл. 1). Ту ж закономірність можна було відзначити і для інших смуг мови. Так, якщо в контрольній групі розбірливість для всіх смуг лежала в межах 90- 100%, то у людей старечого віку - на рівні 57 і 70% відповідно для низько- і среднечастотной смуг. У багатьох випадках розбірливість при 110 дБ нижче, ніж при більш низьких рівнях інтенсивності, тобто мав місце прояв «феномена парадоксального падіння розбірливості» (Е. М. Харшак, 1966).

Аналіз кривих розбірливості мови, побудованих аналітично, вказує на її деяка невідповідність експериментальним кривим, особливо у людей похилого і старечого віку. Ця невідповідність проявлялося на високих рівнях розбірливості. Так, за результатами мовної аудіометрії, практично не встановлюються рівні 80-100% -ної розбірливості для високочастотної смуги мови, а при інтенсивності 110 дБ розбірливість всіх трьох фільтрованих смуг мови падає. У той же час, за даними аналітичного розрахунку, ці порушення або не виявлялися взагалі, або були меншими.

Можна припустити, що порушення розбірливості фільтрованої мови при пресбіакузіс визначаються особливостями тонального рельєфу випробовуваних. Зокрема, у зв`язку зі зниженням слуху на високі частоти люди старечого віку сприймають фільтровану мова в умовах її частотного обмеження Цю форму порушень розбірливості відповідно до наявних уявленнями пов`язують з патологією периферичних структур органу слуху. Однак здатність розрізняти перекручену мову, в тому числі фільтровану, визначається ще й діяльністю центральних (коркових) відділів слухового аналізатора людини. На користь цього говорять і дані наших досліджень в порівнянні тонального і мовного слуху у людей з різними формами нейросенсорної приглухуватості, коли у деяких з них при більш виражених порушеннях тонального рельєфу відзначалися менш виражені порушення розрізнення мови і навпаки.

На користь того, що порушення тонального слуху є не єдиною причиною, яка зумовлює характер розрізнення мови, свідчить і невідповідність окремих рівнів експериментальної і розрахункової розбірливості. Відповідно до наявних концепціями це явище можна пояснити порушеннями центральних механізмів слуху. Нами відзначена і інша форма невідповідності експериментальної і розрахункової розбірливості. На рівні 90-100% артикуляційні криві, побудовані за експериментальними даними, йшли кілька крутіше розрахункових Це явище, очевидно, пояснюється деяким розходженням словесних таблиць, використовуваних в аудіологічної і інженерній практиці. На те, що зазначені розбіжності розрахункової і експериментальної розбірливості не мають відношення до фонеміческому слуху, вказує той факт, що вони вбачаються в рівній мірі для всіх фільтрованих смуг мови і у людей всіх вікових груп.

Таким чином, аудіометрія фільтрованої промовою з урахуванням тонального рельєфу випробовуваних може бути використана для виявлення центральних компонентів пресбіакузіс. Крім того, розраховані тут среднегрупповие показники можуть бути застосовані для встановлення у людей похилого і старечого віку центральних порушень слуху іншої етіології.

Лопотко А.І., Плужников М.С., Атамурадов М.А.

Стареча туговухість (пресбіакузіс)

Поділитися в соц мережах: