Непреобразованная мова людей старших вікових груп: дзвінка мова

Дослідженню слуху звуками мови відводиться в клініко-аудіологічної практиці значне місце. Проте можливості даного дослідження, особливо стосовно старечої приглухуватості, розкриті далеко не повністю. Це стосується як встановлення вікових норм для мовного слуху, так і уточнення деяких аспектів патогенезу і топіки пресбіакузіческіх зрушень. Уже в роботах по дослідженню старечої приглухуватості за допомогою методу живої мови було відзначено значне порушення сприйняття останньої, особливо Шепітної (І. М. Соболь, А. Г. Лісс, 1962- С. К. Агзамов, 1966- А. Г. Ганієв, 1969). У старості більш виражено порушується розбірливість приголосних звуків. Ю. С. Кривицька, Ш., А. Максумова (1968) відзначають, що у літніх людей розбірливість цифр і слів страждає менше, ніж розбірливість фраз.

Значні порушення мовного слуху при старечій приглухуватості були підтверджені аудіометричного дослідженнями (А. І. Лопотко, 1971- 1975, 1979- С. І. Алексєєв, І. М. Гончарова, 1972- G. Pestalozza, 1. Shore, 1955 P. Mounier-Kuhn et al., 1965 W. Hallerman, P. Piath, 1971). За даними P. М. Фельдмана і С. H. Реджера (R. М. Feldman, S. N. Reger, 1967), такі порушення починали проявлятися в літньому і особливо старечому віці. Відзначено, що зниження розбірливості мови не завжди компенсується посиленням її інтенсивності. Порушення розбірливості мови в старечому віці дають різні пояснення. З одного боку, його пов`язують з віковими змінами периферичних, а з іншого - центральних структур слухової системи.

Порушення мовного слуху периферичного генезу обумовлюється підвищенням тональних порогів (тональним дефіцитом), а також проявом нерівномірного наростання гучності для різних частот мовного діапазону. Порушення ж розбірливості, які не залежать від втрати слуху на мовні частоти, які визначаються синдромом фонеміческой регресії, пов`язують з ураженням центральних відділів слухового аналізатора. Основним аргументом на користь існування зазначеного синдрому є дисоціація тонального і мовного слуху при старечій приглухуватості (А. Д. Ганієв, 1969- С. І. Алексєєв, І. М. Гончарова, 1972- R. Carhart, 1951 і ін.) Дані по порівнянні порогів тонального і мовного слуху значно варіюють у різних авторів.

Аналіз цих досліджень дозволив припустити, що причина цього лежить, з одного боку, в неоднорідності використовуваного фонетичного матеріалу, а з іншого - різному підході до критерію втрати слуху для тонів. Це спонукало і спонукає багатьох дослідників неодноразово повертатися до вивчення питання про тонально-мовної дисоціації при пресбіакузіс (С. І. Алексєєв, І. М. Гончаров, 1972- G. Pestalozza, I. Shore, 1955 Е. Konig, 1957- J . Sataloff, N. Menduke, 1957).

Генез зазначеного порушення Д. Калві і А. Фінзах (J Calvi, A. Finzi, 1957), а також Е. Бокка (Е. Восса, 1958) пов`язують з дисфункцією насамперед центральних структур слухового аналізатора, з ослабленням в старечому віці їх інтегральної діяльності, В. Д. Михайлова-Лукашева (1968) зниження мовного слуху пояснює нездатністю старих людей диференціювати звуки і шум, а також порушенням рухливості і взаємини основних нервових процесів - збудження і гальмування.

Г. X. МЕТ (G. Н. Gaeth, 1948) синдром фонеміческой регресії пов`язує зі зменшенням в старості інтелектуального рівня і здатності висотного розрізнення звуків. Надалі синдром був кількісно досліджений Г. Песталозза і І. Шором (G. Pestalozza, I. Shore, 1955). Порівнюючи характер розбірливості при пресбіакузіс з розбірливість при нейросенсорних формах приглухуватості у молодих людей зі схожим тональним рельєфом, автори відзначили більш виражене порушення мовного слуху у першої групи обстежуваних.

В даний час дискутується питання, якою мірою розбірливість мови залежить від Фунг, нерідко супутнього звуковоспринимающей приглухуватості. Одні автори відзначають можливість досягнення максимальної розбірливості при наявності згаданого феномена (J. A. Reyntjes, 1951). Інші вважають, що при Фунг розбірливість значно падає (Н. Huizing, J. A. Reyntjes, 1952- J. Hirsch et al., 1954). Ми вважаємо, що порушення розбірливості визначається не стільки Фунг взагалі, скільки нерівномірним наростанням гучності для різних частот мовного діапазону зокрема (А. І. Лопотко, 1967, 1975).

Ці дискусійні уявлення знайшли відображення і при аналізі старечої приглухуватості. Д. Ваал (J. Waal, 1962) описав круті артикуляційні криві з досягненням максимального рівня розбірливості в багатьох випадках пресбіакузіс при відсутності Фунг. У той же час Г. Песталозза і І. Шор (G. Pestalozza, I. Shore, 1955) при аналогічних умовах відзначили низьку розбірливість. Відносно генезу і топіки вікових порушень мовного слуху висловлюються й інші точки зору. Е. Коніг (Е. Konig, 1966, 1969) передбачає, що причиною цих порушень можуть з`явитися інволюційні зміни на всіх рівнях слухового неврального шляху - від равлики до кори головного мозку.

І. Мелроз і співавт. (1. Melroze et al., 1963), а також М. Бергман (М. Bergman, 1971) вважають, що синдром фонеміческой регресії - не обов`язковий супутник старості. X. Н. Евертсом н Б. Нільсон (Н. N. Ewertsen, В. Nielsen, 1971) не знайшли суттєвої різниці в характері мовного слуху у осіб 20, 50 і 70 років. І. Кирик і співавт. (I. Kirikae et al., 1964), що не виявили також суттєвих вікових відмінностей і в характері розрізнення мови. Ще більш категоричними були В. Халлерман і П. Плат (W Hallerman- P. Plath, 1971), які постулювали, що значне порушення розрізнення мови, некомпенсируемое посиленням її інтенсивності, несумісне з синдромом фізіологічного пресбіакузіс.

Відносно вікових слухових норм для мови багато ще невизначеного.

З урахуванням викладеного А. І. Лопотко (1971, 1979), були виконані спеціальні аудіологічні дослідження. При цьому особлива увага була приділена порівнянні вікових змін слуху для тональних і мовних сигналів. Дослідження здійснювали з урахуванням загальновідомих принципів мовної аудіометрії на приладі АР-03. У роботі використовували російські фонетично збалансовані таблиці слів, адаптовані для клінічної аудіометрії (Г. І. Грінберг і співавт., 1957), наговорені дзвінкою мовою. При цьому встановлювали пороги сприйняття недиференційованої мови (HP), рівні 10-20, 50, 70-80 і 90-100% розбірливості, а також розбірливість (%) при максимальному на аудіометрі посиленні (110 дБ). Паралельно з мовної заудіометрія проводили тональну за загальноприйнятою методикою в діапазоні 125-8000 Гц і оцінку функції гучності. Досліджено 330 отологічні здорових людей у віці від 18 до 93 років. Середньогрупові дані розраховували з встановленням величин довірчих інтервалів.

Про характер фонеміческіх розладів фонеміческой регресії (G. Н. Gaeth, 1948) судили за діапазоном розбірливості (перепаду інтенсивності від порога сприйняття недиференційованої мови до рівня 90-100% розбірливості, якщо такий досягався), за рівнем максимальної розбірливості, почасти по розбірливості мови при максимальному на аудіометрі посилення, а також в порівнянні реальної та розрахункової розбірливості, якій відводили особливе місце. В основі її лежало зіставлення даних тональної і мовної аудіометрії. Однак це зіставлення проводили не за методиками, поширеним в аудиометрии, а за схемою, прийнятої в теорії зв`язку.

Справа в тому, що в даний час використовуються дві групи методик, за якими мовної слух розраховують по тональному. Перша група методик, зазвичай використовуваних в аудиометрии, добре прогнозує загальний ступінь приглухуватості - втрату сприйняття звуків мови (С. Г. Крістостурьян, 1960 Е. М. Харшак, 1964, 1966- J. Hirsh et al.T 1952). Друга група методик, рідко використовувана в аудиометрии, дозволяє прогнозувати реальну розбірливість на високих її рівнях (Б. В. Богданов, 1955 Н. Б. Покровський, 1962).

Прогнозування загальної ступеня приглухуватості до мови, широко практикується в аудіологічної практиці, може бути здійснено безпосередньо по тональної аудіограмі (О. С. Коломійченка, Н. С. Шейман, 1962- А. І. Лопотко, 1966- J. Harris et al., 1956 і ін). Основою ж аналітичного розрахунку складової, словесної і фразової розбірливості може служити тільки розбірливість формант, під якими розуміється область концентрації енергії в спектрі звуків мови (М. А. Сапожков, 1963).

З огляду на викладене, рівень відчуття формант (Е `) визначався нами в кожній з 20 равноразборчівих смуг мови, на які розбивався мовної спектр:

Е `= Вр + К (b0 + b),

де Вр - середній рівень відчуття мови-К - логарифмічна ширина критичної смуги мови-b - загасання аудіометричного тракту в цілому-b0 - Поріг чутності тону від рівня 2•10 в -5 ступеня Па в межах 250-8000 Гц.

Знаючи рівень відчуття формант, розраховувалася сумарна розбірливість формант (А) у всьому мовному діапазоні. Нарешті, по розбірливості формант встановлювали розбірливість для словесної дзвінкою мови (W,%).

Основою для наших розрахунків словесної чіткості служили усереднені тональні аудіограми в діапазоні 250-8000 Гц повітряної провідності (А. І. Лопотко, 1973), встановлені для 6 вікових груп (16-19 років, 20-29, 30-39, 40-59 , 60-69, 70 років і старше). У розрахунках враховували нерівномірність частотної характеристики аудіометричного тракту.

Результати досліджень показали наступне. З віком відзначається пропорційне падіння слуху для дзвінкою мови. Разом з тим слід зазначити, що для вікових груп 40-49 та 50-59 років, а також 70-79 і 80 років і старше нами не встановлено достовірних відмінностей. У зв`язку з цим ми вважаємо за доцільне об`єднати ці групи в дві - 40-59 і 70 років і старше.

Порушення мовного слуху по аудіометричним даними виражалося в погіршенні сприйняття мови, графічно виявлялося зрушенням кривих наростання розбірливості вправо по горизонталі. У меншій мірі порушувалося розрізнення мови (розбірливість, некомпенсірующаяся посиленням інтенсивності). Порушення сприйняття недиференційованої мови (HP) і порога 10% -ної розбірливості йшло пропорційно порушення слуху до тонам в діапазоні 1000-2000 Гц за умови встановлення порогів для обох видів сигналів в дБ щодо даних першої вікової групи.

Невеликі порушення сприйняття починали проявлятися в 30-40 років. Однак досить помітними вони були у людей старше 60 років (рис. 1). Зрушення кривих розбірливості у людей старше 70 років по відношенню до кривих у людей 16-19 років становив на рівні HP 24,6 дБ. Порушення розрізнення мови у людей старечого віку, що відбиває явище фонеміческой регресії, проявлялося у вигляді незначного збільшення діапазону розбірливості (ДР). Якщо у людей першої вікової групи ДР становив 27,9 дБ, то старше 69 років -32,2 дБ. Слід зазначити, що у людей старечого віку ДР розраховували лише для випадків, де встановлювався рівень 90-100% розбірливості.

Більш наочним показником фонеміческой регресії у людей похилого віку стало приватне невстановлених високих рівнів розбірливості. У людей старших вікових груп нерідко відзначався феномен «парадоксальноного падіння розбірливості» мови при максимальному для аудіометр посиленні (110 дБ). Це призводило до того, що середній рівень розбірливості при зазначеному посилення становив у людей 60-69 років 83%, а старше 70 років - 64%.

З віком збільшуються не тільки середні значення мовних порогів, але і їх розкид.

Таким чином, наведені дані свідчать про віковий прогресуючому погіршенні мовного слуху, що проявляється насамперед у порушенні сприйняття мови. Цей вид порушень компенсувався посиленням інтенсивності мовного сигналу і графічно проявлявся зрушенням артикуляційної кривої вправо по горизонталі. Фонеміческіе слухові розлади, всупереч очікуванням, наростали з віком незначно. Цей вид порушень проявлявся в невстановлення високих рівнів розбірливості, в деякому збільшенні її динамічного діапазону, помірному невідповідність експериментальної і розрахункової розбірливості (див. Рис. 1). Зокрема, виміряна розбірливість на рівні 70-80% у людей 60-69 років встановлювалася при інтенсивності на 3-5 дБ вище, ніж розрахункова.

Крім того, у людей похилого та особливо старече віку рідко визначалися високі (85-100%) рівні розбірливості. За розрахунковими ж даними, ці рівні, хоча і асимптотично, але встановлювалися.

Лопотко А.І., Плужников М.С., Атамурадов М.А.

Стареча туговухість (пресбіакузіс)

Поділитися в соц мережах: