Непреобразованная мова при діотіческом поданні стимулів

В основі методу лежить уявлення про взаємозв`язок функцій різних рецепторних систем, а також функцій різних ланок однієї і тієї ж системи (І. В. Бєлов, 1963- К. Л, Хілов, Н. А. Преображенський, 1965). Свої дослідження ми проводили на аудіометрі АР-03, застосовуючи в якості речових стимулів фонетично збалансовані таблиці слів дзвінкою мови. По ходу досліджень сигнали пред`являли монотіческі і діотіческі. Нагадаємо, що при монотіческом поданні сигнал подається тільки на одне вухо- при діотіческом - один і той же стимул на обидва уха- при дихотического - на обидва вуха подаються різні стимули (J. С. Licklider et al., 1951). Оцінку мовного слуху починали з встановлення рівня 50% -ної розбірливості на одне, а потім на інше вухо при монотіческом пред`явленні стимулів. При збереженні цих же умов визначали бінауральну розбірливість при діотіческом поданні стимулів.

При відборі піддослідних ми керувалися припущенням, що для «чистої» форми пресбіакузіс патогномонічним ознакою є симетричні для обох вух тональні рельєфи. У зв`язку з цим осіб з асиметричною тональної аудіограми з подальших досліджень виключали. При оцінці бинаурального слуху у осіб старечого віку в якості контрольної групи брали молодих людей, що страждали різними формами нейросенсорної приглухуватості (постінфекційні і медикаментозні неврити слухових нервів), у яких, за даними попередніх вимірювань, тональний рельєф був схожий і мав спадний до високих частот характер.

Аналіз отриманих даних дозволив зробити висновок про відсутність специфічних особливостей в характері бинаурального взаємодії у людей старечого віку. Для обох груп досліджуваних, які страждають нейросенсорної приглухуватістю, при відсутності асиметрії слуху між правим і лівим вухом відзначений невеликий приріст бінауральної розбірливості над моноауральной. Різним тут був лише більш виражений розкид даних в групі осіб зі старечою приглухуватістю. Так, для людей молодого віку, які страждають звуковоспринимающей приглухуватістю, цей приріст склав 20 ± 0,9%, а для отологічні здорових осіб старечого віку - 19 ± 1,5%.

Таким чином, результати наших досліджень не виявили будь-яких особливостей в характері бінауральної розбірливості при пресбіакузіс в порівнянні з іншими формами нейросенсорної приглухуватості при її симетрії на обидва вуха. В цьому відношенні наші дані дещо розходяться з даними В. А. Сяргави і співавт. (1973), які відзначили, що приріст бинаурального слуху при пресбіакузіс вище, ніж при інших формах нейросенсорної приглухуватості. Оцінити дані цих авторів важко, оскільки вони не повідомляють, наскільки асиметричний був тональний рельєф у їх випробовуваних. Можна припускати, що цей тип бинаурального взаємодії органів слуху, який визначають як «гальмівний», спостерігається в основному при асиметричному слуху (І. М. Бєлов, 1963- С. Н. Хечінашвілі, 1963).

Лопотко А.І., Плужников М.С., Атамурадов М.А.

Стареча туговухість (пресбіакузіс)

Поділитися в соц мережах: