Прискорена мова при моноауральном пред`явленні стимулів

Даний вид перетворення мови використовується в методиках «сенсибілізованої» мовної аудіометрії рідше, ніж «фільтрована мова». Разом з тим є відомості про ефективність методики в топічної діагностики уражень на рівні тім`яно-скроневої частки і стовбурових утворень мозку (С. Calearo et al., 1969- О. Pignataro, 1970). Можна вважати, що при старечій приглухуватості даний вид аудиометрии виявиться ефективним, оскільки з віком збільшується час, необхідний для обробки мовної інформації (L. Holmgren, 1969).

Слід зазначити, що «стиснути» мовне повідомлення в часі можна двома способами - або збільшивши швидкість відтворення по відношенню до швидкості запису, або почастішавши швидкість промовляння слів в одиницю часу. Перший метод зміни «шкали часу» позначається і на «шкалою частот» сигналу. Коли збільшується швидкість відтворення в N раз, все частотні складові мовного сигналу множаться на число N.

Наші дослідження грунтувалися на використанні другого способу (А. І. Лопотко, 1976). Оцінку розбірливості проводили за допомогою загальноприйнятого в мовної аудіометрії артикуляції методу Відповідно до останнього підраховували відсоток правильно понятих випробуваним слів із загальної кількості пред`явлених йому.

Зміни швидкості відтворення здійснювали за допомогою спеціального генератора для живлення двигуна магнітофона, що дозволяє змінювати частоту струму в діапазоні 25-120 Гц. За допомогою цього генератора (при початковій швидкості запису 19,7 см / с) швидкість відтворення збільшилася в 3,3 рази.

Як мовного тесту використовували магнітну запис стандартних таблиць фонетично збалансованих слів, наговореної дзвінкою мовою диктором-чоловіком з інтервалом між словами 4-5 с (табл. 1).

Примітка: Вихідні швидкість запису і відтворення становили 19,7 см / с, а число виголошених за хвилину слів - 15.

Дослідження починали з попередньої тональної і мовної аудіометрії. Наступним етапом визначали розрізнення мови при інтенсивності на 25 дБ вище тієї, при якій встановлювався рівень 70-80% розбірливості. Прийнявши цей рівень за вихідний, оцінювали зрушення розбірливості при послідовному збільшенні швидкості відтворення мови до 3,3 рази. Дослідження проведені на людях молодого, літнього і старечого віку від 18 до 92 років. Результати представлені на рис. 1, з якого видно, що вихідний рівень розбірливості мови при інтенсивності на 25 дБ вище порога 70-80% розбірливості становив у віці 18-25 років - 99,7%, 60-74 - 96,8%, а у людей 75 років і старше - 90%.

Спотворення мови за шкалою часу за рахунок підвищення швидкості відтворення по відношенню до швидкості запису викликало закономірне погіршення розбірливості у людей всіх вікових груп. Однак у людей похилого та особливо старечого віку ці порушення були виражені більше. Так, у людей у віці 18-25 років при вихідному рівні розбірливості 99,7% збільшення швидкості відтворення в 1,5 рази викликало порушення розбірливості на 2,3% - в 2,4 рази - на 36,3- в 3,3 рази - на 65,9%. У людей похилого віку при такому ж збільшенні швидкості відтворення розбірливість відповідно падала на 21,6- 67,9 і 90,9% (при вихідному рівні 96,8%), а у людей старечого віку - на 33,4- 74,6 і 90% (при вихідному рівні 90%).

Справжня методика, як це зазначалося вище, зумовлює, з одного боку, підвищення кількості відтворених слів в одиницю часу (в 2,6 рази), а з іншого - зміщення мовного спектра в бік високих частот. У зв`язку з цим можна вважати, що виражене в старечому віці в порівнянні з молодим порушення розбірливості прискореної мови визначається двома факторами - віковим зниженням швидкості переробки звукової інформації (I. Olsen, 1965) і переважним зниженням слуху на високі частоти.

На користь цього припущення говорить той факт, що особи, які страждають різними формами приглухуватості, але мають схожі тональні рельєфи, сприймають прискорену мова неоднозначно. При професійної «шумовий» приглухуватості розбірливість прискореної мови, виявляється при інших рівних умовах краще, ніж при пресбіакузіс. Викладене дозволяє вважати дану методику корисною у виявленні слухових порушень не тільки «периферичного», а й «центрального» генезу у людей старечого віку.

Лопотко А.І., Плужников М.С., Атамурадов М.А.

Стареча туговухість (пресбіакузіс)

Поділитися в соц мережах: