Вплив багатоканальної електростимуляції м`язів на рухові якості. Вплив месм на швидкісно-силові і спортивно-технічні показники спортсменів

Вплив МЕСМ на швидкісно-силові і спортивно-технічні показники спортсменів

У таких видах гімнастичного багатоборства, як вільні вправи і опорний стрибок, спортивно-технічний результат в значній мірі залежить від рівня розвитку швидкісно-силових якостей спортсмена.

Важливим показником рівня їх прояву служить результат стрибка у висоту з місця.

Для розвитку стрибучості, в основному застосовуються комплекси фізичних вправ швидкісно-силового характеру (біг, різні стрибки, вправи з обтяженнями і т.п.).

Перевага методу фізичних вправ полягає в доступності його застосувань. Недоліками є: низький коефіцієнт корисної дії стосовно дорослим спортсменам, неможливість виборчого впливу на окремі м`язові групи і великі витрати часу в умовах всезростаючої інтенсивності тренувального процесу.

У наших дослідженнях визначалася ефективність застосування МЕСМ до і після фізичного навантаження для розвитку швидкісно-силових якостей гімнастів в стрибкових вправах і досліджувалася їх динаміка.
У дослідженнях взяли участь 24 студента курсів інституту фізичної культури у віці 18-20 років, кваліфікація - не нижче I розряду зі спортивної гімнастики.

Рівень прояву швидкісно-силових якостей гімнаста визначали за показниками стрибка у висоту з місця. Реєструвалися такі показники: латентний час простої рухової реакції на світловий подразник (ЛВ), час поступається режиму роботи м`язів (фаза присідання - т1), час перемикання з поступається на переборює режим роботи м`язів (т2), час долає режиму роботи м`язів (Т3), висота стрибка без помаху рук (Н) і з помахом рук (Нр), відносна потужність (NОТ).

Рівень спортивно-технічної майстерності гімнаста при виконанні опорного стрибка переворотом поштовхом про далеку частину коня визначався в балах суддівської бригади. Для реєстрації кінематичних характеристик фаз відштовхування і польоту проводилася кінозйомка з частотою 48 кадрів в сек. За кінограм визначалися: швидкість розбігу в момент напригіваніем на місток (V), час опорної фази на містку (тн), час польоту після поштовху ногами (Тн), час опорної фази на снаряді (тр) і час польоту після поштовху руками (Тр) .

Вихідні, проміжні і підсумкові показники стрибка вгору з помахом і без помаху рук реєструвалися до кримінальної відповідальності шість. У залік йшов кращий результат по висоті стрибка в кожному контрольному вправі. Показники стрибучості до і після кожного сеансу МЕСМ вимірювалися трикратно. Отримані дані оброблялися методом математичної статистики.

При поділі учасників експерименту на групи враховувалися показники латентного часу, рівня стрибучості і техніка опорного стрибка (суддівська оцінка).

Результати випробовуваних в контрольних вправах за спеціально розробленою шкалою переводилися в інтегральний показник і підсумовувалися. За отриманими даними учасники експерименту були розділені на дві експериментальні і одну контрольну групи. За вихідними показниками швидкісно-силових якостей і стрибучості відмінності між групами статично недостовірні (Рgt; 0.05) і, таким чином, відповідали вимогам проведення педагогічного експерименту.

В процесі експерименту 1-я група (7 осіб) застосовували МЕСМ вранці, до початку навчальних занять і фізичної навантаження- 2-я група (5 осіб) - після навчальних занять і тренування. Учасники 1-й і 2-й експериментальних груп не застосовували спеціальних вправ для розвитку швидкісно-силових якостей.

Контрольна група (12 осіб) розвивала швидкісно-силові якості за загальноприйнятою методикою. Так, поряд з освоєнням техніки опорних стрибків, виконувалися серії вправ, що включають многоскоки, стрибки в глибину на жорстку, еластичну і м`яку поверхню з наступним отпригіваніем, стрибки зі скакалкою, з обтяженням і без обтяжень.

Перед початком кожного тренування у всіх випробовуваних визначалася маса тіла (Р) і рівень стрибучості (Н і Нр).
Результати впливу МЕСМ і фізичних вправ на розвиток стрибучості і ряду інших показників за період 18 тренувальних занять по кожній групі наведені в таблиці 5.4.


Ці дані свідчать про достовірне поліпшення в експериментальних групах (в порівнянні з початковими показниками) латентного часу рухової реакції на 37-39 мс, скорочення часу підготовчих і основних дій в стрибку (т1, т2, т3) на 16-26 мс, збільшенні висоти стрибка на 5.8-6.3 см і відносної потужності на 1.1-1.4 кгм / с. У контрольній групі достовірних поліпшень цих показників не спостерігається (Рgt; 0.05).

Так як ні МЕСМ, ні фізичні вправи не зробили істотного впливу на масу тіла гімнастів, то можна вважати, що підвищення рівня стрибучості в експериментальних групах на 13-17% пов`язана з поліпшенням результатів показників, що характеризують швидкісно-силові якості: ЛВ на 15-16 %, т1, т2, т3 відповідно на 14.0-20.0% в порівнянні з вихідним рівнем.

Більш значний теоретичний і практичний інтерес представляють ці дані, якщо їх розглянути в динаміці змін протягом усього експерименту.


Рівень стрибучості (Н, Нр), як показник швидкісно-силової підготовленості спортсменів в стрибкових вправах, в результаті застосування МЕСМ підвищується відносно рівномірно протягом усього експерименту (рис.5.4.). Статично значуще поліпшення цього показника настало після 9 сеансів ЕС. Тому для розвитку стрибучості гімнастів методом МЕСМ можливе застосування його як до тренування, так і після неї з рівноцінним кінцевим результатом.


Час роботи м`язів в поступається режимі (т1), як в першій, так і в другій експериментальних групах суттєво скоротилося лише після 18 сеансів ЕС (Рlt; 0,05).

Показники швидкості `перемикання` від поступався до перетинає режиму роботи м`язів (т2) поліпшується щодо плавно, без видимих відмінних рис в обох експериментальних групах і статистично достовірне зміна цього показника настає лише після 18 сеансів ЕС. Тому режими стимуляції до фізичного навантаження і після неї для поліпшення цього показника слід визнати однаково ефективними.

Тривалість фази відштовхування в результаті застосування МЕСМ більш ефективно скорочується в першій групі випробовуваних, у другій групі цей процес протікає відносно рівномірно протягом усього експерименту. Статистично значуще поліпшення цього показника настало до кінця експерименту (Рlt; 0,01). Тому для отримання термінового ефекту в розвитку цього показника більш раціонально застосовувати МЕСМ до спортивного тренування.

Зміна результатів однієї з форм прояву швидкості - латентного часу рухової реакції на світловий подразник і відносної потужності (NОТ) при застосуванні МЕСМ в експериментальних групах спортсменів має відмінні риси, що добре видно на рис.5.7.


Так у випробовуваних першої групи показники ЛВ і NОТ змінюються більш інтенсивно, ніж у випробовуваних другої групи. Статистично достовірне зменшення ЛВ простий рухової реакції і NОТ досягається після 9 сеансів (Рlt; 0,01). У випробовуваних другої ці показники в першій половині експерименту змінюються незначно, в другій половині експерименту відрізняється більш інтенсивне його зміна, а істотне (Рlt; 0,01) скорочення латентного часу і збільшення відносної потужності відбувається до кінця експерименту (рис. 5.5). Отже, більш швидке збільшення ЛВ і підвищення відносної потужності досягається при ЕСМ гімнастів до фізичного навантаження, після 18 сеансів ефективність цих режимів приблизно однозначна.

Однак, з огляду на, що головним показником швидкісно-силової підготовленості спортсменів в стрибкових вправах є висота стрибка (Н і Нр), ми можемо зробити висновок, що для розвитку стрибучості гімнастів методом МЕСМ можливе застосування його як до початку спортивного тренування, так і після неї з рівноцінним кінцевим результатом.

Необхідно відзначити, що в процесі проведення експерименту підтвердилася виявлена раніше закономірність відповідності очікуваного результату певного рівня прояви швидкісно-силових показників гімнастів.

Отримані експериментальним шляхом дані збігаються з розрахунковими або є близькими до них, не перевищуючи меж статистичної значущості. Наприклад, у першій групі вихідний середній рівень стрибучості спортсменів в стрибку без помаху руками склав 36,2 см.

Теоретично, на підставі регресивного аналізу гімнасти при такій висоті стрибка повинні володіти латентним часом, рівним 248 мс і відносної потужністю 5,33 кгм / с. Фактично показники випробовуваних становлять 246 мс і 5,28 кгм / с. В кінці експерименту в середньому висота стрибка склала 42,5 см. При такому рівні стрибучості, теоретично ЛВ і NОТ повинні бути відповідно 205 мс і 6,42 кгм / с, тобто дорівнюють або близькі до розрахункових.

Як відомо темпи приросту стрибучості знижуються з підвищенням спортивної кваліфікації і віку гімнастів. Крім того, багаторазове виконання одного і того ж вправи призводить до утворення динамічного стереотипу індивідуальних швидкісних «стель» рухової навички.

Тому традиційна методика розвитку фізичних якостей у спортсменів вищих спортивних розрядів виявилася не досить ефективною і обумовлює застосування методу МЕСМ, як додатковий засіб для спортсменів, які досягли певних результатів. Крім того, слід врахувати, що нетривалий період застосування методу фізичних вправ (18 тренувань) не дав можливості досягти статистично достовірних змін рівня прояви швидкісно-силових показників у гімнастів контрольної групи.

Дані багатьох досліджень свідчать про пряму залежність зростання спортивно-технічних результатів гімнастів в опорних стрибках від рівня їх стрибучості. Удосконалення техніки опорних стрибків здійснювалося в процесі досить тривалого часу. При цьому немає достатньої впевненості, що спортивно-технічний рівень гімнаста в опорних стрибках підвищився в результаті зростання їх швидкісно-силових показників, а не якихось інших чинників, наприклад, застосування більш раціональної методики тренування, зміна режиму життєдіяльності тощо

Тому певний інтерес представляє можливість більш швидкого підвищення рівня стрибучості і інших швидкісно-силових показників гімнастів і їх вплив на спортивно-технічні результати в опорних стрибках при застосуванні методу МЕСМ.

Для оцінки нами обрано стрибок переворотом поштовхом про далеку частину коня, як «базовий стрибок», на основі якого виконуються складніші опорні стрибки, як наприклад: переворотом з поворотом на 360 і більше градусів, переворотом з подальшим сальто вперед і т.п. Якість виконання опорних стрибків визначалося в балах суддями високої кваліфікації, а тимчасові характеристики фаз відштовхування - за допомогою кінометода.

На початку досліджень експериментальні і контрольні групи випробовуваних мали рівним рівнем швидкісно-силових показників і спортивно-технічної майстерності при виконанні стрибка переворотом про далеку частину коня (Рgt; 0,05). Оцінка якості виконання опорних стрибків і тимчасових характеристик фази відштовхування і політ вироблялося на початку і кінці експерименту.

Як показують представлені в таблиці 5.4. дані, спортивно-технічні результати гімнастів експериментальних груп в опорних стрибках (оцінка в балах) зросли на 0,41-0,45 бала в порівнянні з вихідним рівнем (Рlt; 0,05).

У контрольній групі достовірних змін цих показників не настав. Підвищення спортивно-технічної майстерності гімнастів експериментальних груп супроводжується істотним поліпшенням тимчасових показників у фазах відштовхування в польоті (Рlt; 0,05). Так, в першій групі час відштовхування від містка (тн) скоротилося на 37 мс, тривалість фази польоту після відштовхування від містка (Тн) збільшилася на 75, тривалість відштовхування руками (тр) скоротилося на 38 мс.

Важливий показник ефективності техніки руху в опорних стрибках - тривалість фази польоту після поштовху руками (Тр) збільшилася на 138 мс у порівнянні з вихідними показниками. У другій експериментальній групі також відбулося істотне поліпшення тимчасових характеристик в фазах відштовхування і польоту відповідно: тн на 37, Т н на 71, тр на 38 і Тр на 132 мс (Рlt; 0,05). У контрольній групі статистично достовірного поліпшення тимчасових характеристик в фазах відштовхування і польоту не спостерігається (Рgt; 0,05).

Таким чином зростання спортивно-технічної майстерності гімнастів в опорному стрибку на 4.0-5.0% стався в результаті скорочення часу відштовхування від містка і снаряда (на 20.0-22.0%) і збільшення тривалості фаз польоту (на 34.0-37.0%) у порівнянні з вихідним рівнем . В експериментальних групах в кінці експерименту спостерігається тенденція до підвищення гімнастами їх швидкості розбігу, проте приріст цього показника статистично несуттєвий.


В результаті застосування методу МЕСМ у гімнастів експериментальних груп суттєво покращився рівень стрибучості і інших швидкісно-силових показників, скоротилася тривалість фаз відштовхування від містка і снаряда, збільшилася тривалість фаз польоту, підвищилася оцінка за виконання опорних стрибків.

Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
1. МЕСМ є ефективним засобом розвитку швидкісно-силових показників. За 18 сеансів відбулося суттєве поліпшення всіх показників.

2. Більш швидка зміна швидкісних показників відбувається при застосуванні МЕСМ до фізичного навантаження, а силових - після навантаження.

3. Застосування МЕСМ до 18 сеансів робить позитивний вплив на організаційну структуру складних рухів.

В. Ю. Давиденко