Рентгенологічні дослідження остеохондрозу шийного відділу хребта

З метою вивчення ефективності різних методів візуалізації в діагностиці остеохондрозу шийного відділу хребта нами проведено аналіз результатів дослідження у 500 хворих у віці від 20 до 78 років, середній вік яких становив 42,4 ± 0,6 років.

рентгенологічні дослідження

У загальноклінічної практиці рентгенодиагностике остеохондрозу грунтується на вивченні рентгенограм (РГМ), виконаних в двох взаємно перпендикулярних проекціях, а також в двох косих (під кутом 45 градусів) проекціях.

рентгенологічні симптоми	n = 500
	n	% (P ± p)
Статичні зміни (випрямлення лордозу, локальний кіфоз, гіперлордос)	394	78,8 ± l, 8
Склероз замикальних пластин	352	70,4 ± 2,0
субхондральний склероз	336	67,2 ± 2,1
Скошенность кутів тіл хребців	250	50,0 ± 2,2
Зниження висоти диска	314	68,8 ± 2,1
Крайові розростання (остеофіти)	323	64,6 ± 2,1
Клиновидна деформація тіл хребців	123	24,6 ± l, 9
Деформація крючковідних відростків	114	22,8 ± 1,8 Відео: Остеохондроз шийного відділу хребта

Стандартна спондилографія проводилася у всіх хворих в прямій і бічній проекціях в фіксованому положенні шийного відділу хребта. Характер і частота рентгенологічних ознак остеохондрозу у обстежених хворих представлені в таблиці 3.1 і рис. 3.1-3.7.

Відео: 3 вправи для шийного відділу хребта при загостренняостеохондрозу

Відео: Остеохондроз грудного відділу хребта Зняття болю

Аналіз таблиці 3.1 показує що, найбільш характерними рентгенологічними ознаками остеохондрозу на стандартних спонділограммах були зміни фізіологічного лордозу (78,8%), склероз замикальних пластинок (70,4%), зниження висоти диска (68,8%), субхондральний склероз (67, 2%) і наявність остеофітів (64,6%).

Найбільш ранньою ознакою ураження диски I є випрямлення шийного лордозу хребта. Це свідчить про зменшення рухливості сегментів хребта внаслідок дегенеративно-дистрофічних змін в міжхребцевому диску.

У 96 (78,8 ± 3,7%) наших спостереженнях симптом зміни фізіологічному лордозу шийного відділу хребта був одним з перших рентгенологічних ознак остеохондрозу. Він характеризувався згладжуванням або випрямленням фізіологічного лордозу, а в деяких випадках і локальним кіфозом з підвивихи хребця.

При аналізі рентгенограм ШОП нами зверталася увага і на стан міжхребцевих отворів. Вони утворені нижньої вирізкою в формі дуги вишележащего хребця і верхньою вирізкою кореня дужки нижчого хребця, а також капсулою міжхребцевого суглоба, заднім краєм тіла хребця і диском (рис. 3.8-3.9).



На передньо-задніх (фронтальних) рентгенограмах хребта зона розташування міжхребцевих отворів визначається безпосередньо латерально oт хребетного каналу. Так як задньої кордоном кожного отвору є передні краю суглобових відростків, зазначена зона отворів знаходиться між суміжними ніжками дуг сусідніх хребців. У середньому і нижньому рівні ШОП внутрішньою стінкою МПО є суглоби Лужков.

На бічних знімках рентгенівські зображення міжхребцевих отворів підсумовуються з обох сторін і визначаються на тлі хребетного каналу у вигляді чітко окресленого просвітлення. Передню кордон МПО на бічній РГМ утворюють нижній відділ задньої поверхні тіла хребця і задня поверхня диски відповідного хребця.

Верхня межа МПО освічена нижньої вирізкою вищерозміщеної ніжки дуги, нижня межа - верхній вирізкою нижележащей ніжки дуги. Задню кордон МПО можна визначити по переднім краях суглобових відростків.

Найбільш точна характеристика міжхребцевих отворів має місце при рентгенографії шийного відділу хребта в косій проекції, при якій чітко визначається причина звуження МПО.

За результатами нашого аналізу, рентгенологічне дослідження (РІ) є провідним у виявленні характеру та протяжності дегенеративно-дистрофічного процесу.

Однак, у зв`язку з розвитком і впровадженням нових технологій в лікуванні остеохондрозу хребта, більш жорсткими вимогами до топічної діагностики лікарів вертеброневрології інформативність стандартної оглядової РГФ виявилася недостатньою.

На зміну їй прийшов метод функціональної рентгеноспонділографіі (ФРСГ). Для того, щоб об`єктивно оцінити результати ФРСГ, нами застосовані рентгенопланіметрія і діагностичні коефіцієнти (індекси) (А.Н.Міхайлов, 2000, 2002).

Комплексна оцінка РГФ хребта і ФРСГ дозволила чітко диференціювати два типи змін, а саме: рентгено-функціональний і рентгено-структурний, що дуже важливо для визначення тактики лікування та, особливо, мануальної терапії.

При остеохондрозі шийного відділу хребта з больовим і м`язово-тонічними синдромами на спонділограммах зміни виявлялися у 451 (90,2 ± 1,3%) хворих в сегментах С4-С5, порушення фізіологічного шийного лордозу - у 438 (87,6 ± 1,5 %) і зменшення амплітуди і гармонізації руху - у 467 (93,4 ± 1,1%). При 1 типі зміни визначалися переважного в сегменті С4-С5 і були функціональними, а при II типі в сегментах С5-С6.

Причому, кутова і лінійна рухливість сегментів відзначалася рідше і в 65,5 ± 4,3% випадків мали місце рентгеноморфологических зміни.

При вивченні характеру рухових порушень в ПДВ виявилося, що у пацієнтів з рентгено-функціональними ознаками остеохондрозу шийного відділу хребта мали місце однаково часто як гіпомобільність, так і гіпермобільність. З них остання зустрічалася дещо частіше.

У хворих з ренгтено-структурними змінами переважала гіпомобільність хребетно-рухових сегментів, а гипермобильность мала компенсаторний характер і спостерігалася тільки в суміжних з гипомобильности ПДС.


Таким чином, при рентгенографії хребта у хворих з НПОП виявляються такі рентгенологічні симптоми: статичні зміни, зменшення висоти МПД і його ущільнення, контурування замикаючих пластин, реактивні екзостоз передньої і задньої поздовжніх зв`язок, унковертебральний артроз, спондилоартроз, деформація і склероз хребців, звуження МПО.

При проведенні функціональної спондилографии на початкових етапах розвитку остеохондрозу диска може з`являтися нестабільність ПДС, що виражається в підвищеній смещаемости при анте- і ретрофлексии хребців. У міру наростання дегеративні змін диска і супутніх їм репоратівних процесів рухливість ПДС зменшується до мінімум.

Досить частим супутником дегенеративного зміни диска є міжхребцевий артроз. Зниження амортизаційних властивостей диска, а також зниження вертикального розміру його сприяє перевантаженню міжхребцевих суглобів, в тому числі і унковертебральних.

В результаті цього верхній хребець зміщається назад ( «з`їжджає»), викликаючи деформацію як хребетного каналу, так і каналу хребетної артерії, викликаючи значну його дислокацію. На РГМ міжхребцевий артроз проявляється потовщенням контуру тіней суглобових поверхонь, їх нерівномірністю.

Унковертебральний артроз супроводжує дегенеративні зміни диска. Зниження висоти диска, викликає перевантаження унковертебральний суглоба з відповідними компенсаторними змінами суглобових поверхонь, включаючи освіту екзостозів, які викликають роздратування хребетної артерії, звужуючи однойменний канал.

Одночасно задні екзостоз цієї локалізації можуть викликати часткову компресію корінця міжхребцевому отворі.

І.С. Абельская, О.А. Михайлов, В. Б. змичок