Хронічна недостатність надниркових залоз. Диференціальний діагноз

Диференціальний діагноз слід проводити між первинною і вторинною надниркової недостатністю, із захворюваннями, що протікають з гіперпігментацією, гіпотонією і шлунково-кишковими розладами.

Вторинна недостатність надниркових залоз гіпофізарного походження характеризується блідістю шкірних покривів, ознаками недостатності інших ендокринних залоз через зниження секреції тропних гормонів гіпофіза. Найчастіше спостерігаються гіпотиреоз, гіпогонадизм і недостатній зростання. При вторинної надниркової недостатності на відміну від первинної виявляються знижений рівень АКТГ і потенційні резерви кори надниркових залоз при тривалій їх стимуляції.

Значно складніше провести диференційний діагноз між полігландулярна недостатністю аутоімунного походження і гіпофізарної недостатністю. У цих випадках в діагностиці аутоімунного процесу важливо визначення в крові хворих органних специфічних аутоантитіл.

Гіперпігментація шкірних покривів зустрічається у хворих з пелагрою, дерматомиозитом, склеродермією, при метастазах меланоми, цирозах печінки, гепатохроматозе, при лікуванні препаратами, що містять миш`як, срібло, золото, вісмут.

Алергія і результати дослідження функції кори надниркових залоз дозволяють виключити всі ці захворювання. Необхідно пам`ятати про спадкової, національної пігментації та індивідуальної чутливості до сонячних променів. Диференціальна діагностика з гіпотонічній хворобою нескладна і проводиться за допомогою лабораторних тестів.

Анорексія і шлунково-кишкові розлади зустрічаються у хворих із захворюваннями шлунка, при вагітності, нефриті, нервової анорексії, неврастенії. У цієї групи хворих відсутня гіперпігментація. Дослідження функціонального стану кори надниркових залоз допомагають виключити у них хвороба Аддісона.

При частих гіпоглікемії диференційний діагноз слід проводити з функціональним і органічним гіперінсулінізмом.

Лікування захворювання направлено, з одного боку, на ліквідацію процесу, що викликав ураження наднирників і, з іншого - на заміщення нестачі гормонів.

При підозрі на туберкульозний процес в надниркових залозах необхідно призначення протитуберкульозних препаратів курсами під наглядом фтизіатра. Хворим з аутоімунним ураженням наднирників проводиться терапія левомізолом і тимозином, спрямована на нормалізацію дефіциту Т-супресорів. В даний час вона не отримала широкого розповсюдження.

Рекомендована дієта при Гіпокортицизм повинна містити збільшену кількість калорій, білків, вітамінів, кухонної солі до 3-10 г / сут.

Замісна терапія синтетичними гормонами, що володіють глюкокортікоїдним, мінералокортикоїдною і анаболічним дією, життєво необхідна для хворих з хронічною надниркової недостатністю і не може скасовуватися ні за яких умов. Компенсація надниркової недостатності залежить не тільки від кількості введеного препарату, а й від різних умов, пов`язаних з функціональним станом організму. Синтетичні аналоги гормонів поводяться в організмі не зовсім так, як природні.

Наприклад, відомо, що специфічний білок транскортином пов`язує близько 92% кортизолу і лише 70% синтетичних його аналогів. Вважається, що всмоктування гормонів в шлунково-кишковому тракті майже повне, але при різних порушеннях функції шлунка і кишечника ці умови можуть порушуватися. Для перорального призначення застосовуються синтетичні аналоги глюкокортикоидного дії: гідрокортизон, кортизон-ацетат, преднізолон, преднізон, метіпред. Гідрокортизон є єдиним глюкокортикоїдом, який володіє якостями природного гормону. В даний час він зареєстрований в Росії під назвою Кортеф, застосовується в таблетках по 5, 10 і 20 мг.

Н.Т. Старкова