Основні напрямки вдосконалення хірургічних інструментів

Відео: da Vinci хірургія в КДЦ Здоров`я

Хірургічні інструменти - Це знаряддя (instrumentum), що знаходяться в руках лікаря і призначені для безпосереднього впливу на тканини хворого з метою видалення патологічного вогнища і відновлення функції органу. Велика частина хірургічних інструментів, що нагадують по конструкції, функції та технології виготовлення сучасні пристрої, відома з XVI-XVIII ст. У Росії за указом Петра I перша майстерня з виготовлення хірургічних інструментів з`явилася в 1721 р в Петербурзі на Аптекарському острові.

Удосконалення хірургічних інструментів безпосередньо пов`язано з розвитком медицини і техніки. Випереджаючий інструментальне забезпечення сучасних хірургічних операцій визначається наступними процесами:

1) збагачення технічної культури суспільства;

2) накопичення медико-біологічної інформації;

3) вдосконалення способів ефективного лікування різних патологічних процесів.

Поява нових конструкцій хірургічних інструментів відбувається:

1. За рахунок відкриття нових фізичних принципів, які можуть бути покладені в основу конструкції хірургічних інструментів.

Останнім часом основними факторами, що визначають появу нових поколінь інструментів, є:

- Використання джерел високої енергії для зменшення травматичності операції, скорочення часу її проведення, підвищення якості виконання оперативно-хірургічних дій, вдосконалення способів контролю виконання маніпуляцій в зонах з обмеженим оглядом, підвищення економічної доцільності;

- Застосування композитних матеріалів для зменшення маси і підвищення міцності інструментів;

- Мініатюризація електронних і оптичних пристроїв, що дозволяє вводити їх безпосередньо в зону оперативного втручання;

- Впровадження елементів робототехніки для стандартних оперативно-хірургічних дій в простих ситуаціях.

На тлі постійного вдосконалення матеріалів, з яких виготовляються хірургічні інструменти.

Розвиток цього напрямку надзвичайно важливо:

- Для зменшення собівартості інструментів;

- Для поліпшення їх ергономікі- для підвищення прецизійності робочих частин;

- Для спрощення технології виготовлення;

- Для поліпшення дизайну;

- Для підвищення товарного вигляду, поліпшує просування інструменту на ринку;

- Для підвищення експлуатаційних властивостей;

- Для полегшення масового виробництва.

При постійній модернізації властивостей інструментів в зв`язку з потребами хірургічної практики.

Для цього пропонуються наступні рішення:

- Застосування змінних конструкцій ( «магазинів»), які професійно комплектуються на спеціальному обладнанні в заводських умовах;

- Спрощення конструкції для підвищення надійності;

- Надання робочим частинам універсальних властивостей для виконання операції мінімальним числом інструментів, особливо при використанні різних джерел енергії.

4. За рахунок підвищення експлуатаційних властивостей для дотримання всіх вимог техніки безпеки.

До основних способів реалізації цього напряму належать:

- Зниження відбиваючих властивостей поверхні інструментів для зменшення ймовірності пошкодження сітківки ока членів хірургічної бригади при використанні лазерного випромінювання;

- Виключення можливості інфікування членів хірургічної бригади при застосуванні ультразвукових інструментів;

- Зменшення ймовірності електротравми при роботі з електрохірургічний інструментамі- повне виключення вибуху газів при застосуванні плазмового скальпеля.

5. При вдосконаленні захисних пристроїв і пристосувань для зменшення ймовірності ятрогенних ушкоджень.

Для цього важливо:

- Застосування регульованих обмежувачів глибини дії ріжучих і колючих інструментів;

- Введення в конструкцію інвазивних ендовідеохірургіческіх інструментів захисних ковпачків, що зменшують ймовірність пошкодження внутрішніх органів при пункції;

-створення індикаторів порога потужності при застосуванні інструментів на основі високоенергетичних пристроїв;

-використання звукових сигналів, що попереджають в процесі операції про розвиток небезпечних для життя хворого ситуацій.

6. При постійному вдосконаленні конструкцій дистанційних маніпуляторів, призначених для хірургічних дій без «відкритого» доступу. Цей напрямок реалізується:

- Виготовленням дистанційних маніпуляторів з універсальними властивостями для виконання більшості оперативно-хірургічних дій;

- Розробкою гнучких багатоланкових термінальних частин маніпуляторів, істотно збільшують зону доступності;

- Багатоканальним підбиттям енергії для швидкого переходу від механічних до електрохірургічним і ультразвуковим властивостями робочих частин інструментів.

7. При використанні мініатюрних джерел «холодного» світла і телевізійних камер. Розвиток цього напрямку забезпечення операцій необхідно:

- Для поєднання «відкритого» хірургічного доступу з «відеопідтримки» ( «відеоассістірованіем») для повного контролю оперативно-хірургічних дій в зонах, закритих для безпосереднього огляду;

- Для можливості хорошого огляду операційного поля усіма членами хірургічної бригади;

- Для відеодокументації всіх етапів операції, що має важливе юридичне і навчально-методичне значення.

8. За рахунок створення конструкцій з швидко замінними робочими частинами, різко збільшують ремонтопридатність і адаптацію інструментів до мінливих цілям операції.

Цей принцип реалізується:

- За допомогою найпростіших замикаються пристроїв, встановлених на основній частині робочих частин інструментів;

- За рахунок кріплень «салазкового типу»;

- За допомогою байонетного закріплення робочих частин.

Таким чином, однією з характерних сучасних тенденцій є підведення до хірургічних інструментів потужної електричної або світлової енергії. Сучасні хірургічні інструменти не тільки передають на тканини зусилля рук лікаря, але і являють собою термінальні відділи потужних енергетичних джерел.

У Росії для позначення інструментів використовують два взаємно поєднаних підходу:
1) номенклатурний;
2) робочий.

До переваг номенклатурного підходу слід віднести:

- Точність позначення всіх властивостей інструменту, зручну для складання заявок;

- Використання стандартного понятійного мови, який виключає непорозуміння.

Однак такий підхід має і деякі недоліки:

-громоздкость найменування інструменту, що обмежує можливість практичного застосування;

- Складність позначення всіх властивостей інструменту при його модернізації.

Особливістю застосування робочих термінів є використання власних назв у назві інструментів (епонімом).

Позитивні властивості такого підходу:

- Позначення авторських прав і декларація національного пріоритету;

- Зручність в практичній роботі, особливо в екстремальних ситуаціях.

На нашому сайті використані лише абсолютно однозначно сприймаються на території Росії назви інструментів з іменами власними. В інших випадках застосовано інтегративний номенклатурний підхід, який не передбачає використання епонімів в назві інструментів.

Г. М. Семенов
Сучасні хірургічні інструменти