Початок і розвиток туберкульозу легенів

Відео: Збудники, джерела і симптоми туберкульозу легенів

Туберкульозний процес в легкому в своїй початковій фазі становить неспецифічне запалення навколо осіли в легеневої тканини туберкульозних паличок, розігрується на невеликому просторі в елементарної структурної одиниці легкого - в ацинусе, розміри якого дорівнюють 3-4 міліметрів.

Швидко виникають специфічні зміни в центрі вогнища призводять до розвитку значного перифокального запального поля, захоплюючого сусідні ацинуси, а іноді й цілу часточку, що складається з 12-18 ацинусів. Поверхня часточки дорівнює 2-5 сантиметрів.

Розміри ураження, співвідношення між екссудативними і продуктивними змінами, тривалість фаз, що характеризують спалах і інтервал, протяжність змін, їх стійкість, звапніння вогнищ або їх розпад - різні в різні вікові періоди (у дітей і у дорослих) і досить своєрідні у кожного хворого.

При туберкульозі легенів у більшості випадків лікар визначає у хворого порівняно мало симптомів, а рентгенологічно виявляється багато ознак.

Ось чому лікарі-рентгенологи вважають за потрібне брати участь в обстеженні не тільки при захворюваннях легенів, але і при підозрі на їх наявність. Масові флюорографічні обстеження людей, що не пред`являють скарги на здоров`я, з метою виявлення найбільш ранніх, безсимптомних проявів туберкульозу легенів мають величезне профілактичне значення. Не так уже й рідко при рентгенологічному дослідженні, виконаному з іншого приводу, у дітей виявляють уже старий заживається первинний туберкульозний комплекс, хоча анамнестически нерідко навіть не вдається встановити, коли дитина хворіла.

Первинний туберкульозний вогнище в легкому виникає в місці осідання туберкульозних паличок в легеневій паренхімі (спочатку в елементарних структурних одиницях легкого - в ацинусе). Поширення туберкульозного процесу відбувається за чотирма шляхами: по контакту, лимфогенно, гематогенно і аспіраційно (бронхогенних). У дітей при сприятливому перебігу (що найчастіше спостерігається) процес деякий час поширюється переважно по контакту і лімфогенно - у напрямку до кореня легені, до регіонарним лімфатичних вузлів, які залучаються до процесу.

Зазначені зміни дуже рано зумовлюють виникнення дифузного туберкульозного інфільтрірованія, що виявляється рентгенологічно на досить великому протязі (рис. 1, а). Це `більш-менш рівномірний затінення поширюється і на корінь легкого, на регіонарні лімфатичні вузли, залучені в процес по шляхах лімфовідтоку.

При сприятливому перебігу область інфільтрірованія в подальшому значно зменшується, і тоді виникають два вогнища затінення, інфільтрірованія, як би два «полюси» (фаза «біполярного інфільтрірованія»). Один «полюс» представлено змінами в легеневій паренхімі, інший - в регіонарних лімфатичних вузлах в корені легені. Між обома «полюсами» є як би доріжка - шляхи поширення туберкульозних паличок і токсинів з лімфовідтоку з реактивними змінами по цих шляхах (рис. 1, б).

Кожен з таких «полюсів» поступово зменшується в розмірах, закруглюється, в результаті утворюється так званий м`який первинний туберкульозний комплекс, який в подальшому піддається ущільненню і звапнінню. Це - первинний звапнінням туберкульозний комплекс (рис. 1, в). В силу наявності звапніння він різко виражений.


Звапнінням комплекс простежується у людини через десятки років-це свідчить про те, що він подолав туберкульозний процес в минулому.

У дітей і підлітків можуть спостерігатися повторні загострення, які проявляються головним чином в прикореневих зонах.

Вони виявляються у вигляді прикореневого інфільтрірованій навколо регіонарних лімфатичних вузлів (рис. 2, а), рідше у вигляді пухлиноподібних туберкульозних лімфатичних вузлів, односторонніх або двосторонніх (рис. 2, б). Ця форма туберкульозу називається туберкульозним бронхоаденіта.


У дорослих виникнення первинного туберкульозного комплексу представляє виключно рідкісне явище. Однак іноді бувають загострення, які виходять із НЕ рассосавшегося первинного комплексу. Це відбувається головним чином в прикореневій зоні. Тоді туберкульозний процес у легенях протікає так, як і відповідні зміни у дітей та підлітків (рис. 2, а, б, в). Однак у дорослих процес частіше протікає довше і з ускладненнями, зокрема з кавернізаціей в зоні повторного прикореневого інфільтрірованія (рис. 2, г).

Туберкульозне ураження легень у дорослих порівняно часто починається і рентгенологічно проявляється в вогнищевих змінах, причому кількість вогнищ здатне дуже варіювати. При гематогенно-дисемінованих формах виникає одночасно група більш-менш однакових, дрібних вогнищ, спочатку слабо поглинаючих рентгенових промені (отже, малопомітних), нечітко відокремлених. Іноді такі групи вогнищ з`являються як би «порціями» через ті чи інші терміни.

При сприятливому перебігу зазначені вогнища зовсім зникають і рентгенологічно не визначаються. Але частіше вони залишають після себе фіброзні тяжі, так звані фіброзні поля. Часто деякі осередки стають щільними і чітко відмежовані, розташовуються переважно по ходу фіброзних полів. Це так званий фіброзно-вогнищевий туберкульоз легенів. При цій формі нерідко бувають загострення хвороби.

Описане сприятливий перебіг первинного туберкульозного комплексу може ускладнюватися загостреннями, які виявляються появою перифокального запального поля (і отже, наростаннями області затінення) в обох «полюсах» або в одному з них, найчастіше в «полюсі», розташованому в прикореневій зоні, в регіонарних лімфатичних вузлах. Може спостерігатися загострення і в області «доріжки», в результаті чого обидва «полюса» зближуються і іноді з`єднуються.

Таким чином, загострення проявляється в наростанні перифокально-запальних ексудативних змін з нечітким отграничением змін в легенях. Стабілізація і поліпшення проявляються в зменшенні і зникненні цих явищ, в ущільненні вогнищ. У дорослого на відміну від дитини перифокально-запальні зміни найчастіше відбуваються на невеликому протязі і не закінчуються звапнінням ущільнених вогнищ.

Загострення здатне проявитися і в гематогенному поширенні туберкульозного процесу. Більш-менш одночасно виникли (майже однакового розміру) вогнища затінення в легенях все ж таки зазвичай розсмоктуються або уплотняются- часто останні піддаються звапнінню. Такі поодинокі або множинні осередки зберігаються через десятки років і не мають практичного значення.

Зрідка бувають важкі гематогенні обсіменіння, зокрема міліарні обсіменіння. В такому випадку на рентгенознімків видно крапчастий легеневий малюнок майже на всьому протязі обох легень, що свідчить про безліч дрібних свіжих вогнищ. У дітей дуже рідко настає кавернізація.

Г.Б. Міріна