Відвідування лікаря при гіпертонії

Відео: Баня при гіпертонії

Відвідування лікаря при гіпертонії

Показники артеріального тиску навіть у здорової людини не є строго зафіксованої величиною.

Вони можуть відрізнятися в залежності від віку, стану здоров`я серця, емоційних переживань, фізичної активності та прийому тих чи інших лікарських препаратів, а також від пори року, доби, атмосферного тиску та ін. Лише один раз зафіксоване підвищення артеріального тиску ще не означає, що у людини розвивається артеріальна гіпертонія.
Артеріальний тиск потрібно виміряти кілька разів в різний час і порівняти отримані показники. При виявленні гіпертонії регулярне спостереження у лікаря стає обов`язковим, як і постійний контроль артеріального тиску.
Необхідно відзначити, що лікарі при лікуванні пацієнтів з гіпертонією часто віддають перевагу медикаментозним методам корекції артеріального тиску. На цей рахунок існує дві точки зору: одні фахівці вважають, що хворим на гіпертонію все життя доведеться приймати ті чи інші гіпотензивні препарати, а інші вважають, що домогтися зниження артеріального тиску в деяких випадках можна і без медикаментозної терапії. Але в будь-якому випадку, яке б лікування не було призначено, перший час після встановлення діагнозу і призначення відповідного лікування відвідування пацієнтом лікаря повинні бути досить частими - 1 раз в 1-2 тижні. У деяких випадках потрібно більш ретельне спостереження - 1 раз на 2 дні.
Лікар повинен контролювати самопочуття пацієнта, спостерігати, як організм хворого реагує на лікувальні заходи: можливо, в ході лікування буде потрібно внести будь-які корективи в терапевтичну програму. У тому випадку, якщо пацієнт має намір самостійно, застосувати будь-які методи немедикаментозного лікування гіпертонії (засоби народної медицини, спеціальні прилади і т. П.), Рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Встановивши, що протипоказань до даного виду лікування немає, і отримавши схвалення фахівця, можна приступати до безпосереднього немедикаментозного методу лікування гіпертонії.
При відвідуванні лікаря здійснюється контроль артеріального тиску (який пацієнт повинен здійснювати також і вдома). Також в бесіді з пацієнтом лікар з`ясовує, наскільки ефективно застосовується лікування. Якщо стає очевидним, що ті чи інші препарати не роблять істотного впливу на рівень артеріального тиску, лікар призначає інші, більш сильні препарати.
Надалі, при встановленні стабільних показників артеріального тиску на нормальному рівні, регулярні візити до лікаря повинні відбуватися не рідше 1 разу на 3-6 місяців.
У більшості випадків нормалізації артеріального тиску при відповідній зміні способу життя, а також за допомогою ліків, можна досягти в амбулаторних умовах. Госпіталізація пацієнта потрібно лише тоді, коли рівень артеріального тиску насилу піддається стабілізації або його показники дуже високі. Але і при відсутності виражених загрозливих проявів захворювання необхідно пам`ятати, що гіпертонія є потенційно небезпечним станом, тому не слід надовго відкладати регулярний візит до лікаря.
Пацієнтам рекомендується заздалегідь записувати ті питання, які вони хотіли б задати лікаря при зустрічі, наприклад щодо видів спорту, якими можна займатися при гіпертонії і т. П. Ці записи допоможуть самому пацієнту сконцентрувати увагу на значущих для нього проблеми, пов`язані з його захворюванням, а також полегшать роботу фахівця.
Крім того, необхідно коротко записувати поради лікаря: інформацію про призначені ліки, дозуванні, можливі побічні явища, припинення прийому препаратів, їх сумісності з будь-якими продуктами або алкоголем, час, коли потрібно знову прийти на прийом, а також інформацію про відвідування якого- або профільного фахівця, якщо в цьому є необхідність.
Щоб максимально точно встановити діагноз і, відповідно, правильно підібрати лікування, при виявленні підвищеного рівня артеріального тиску лікаря слід визначити, наскільки стабільним є підйом тиску і багато іншого, і після отримання даних відповідних досліджень встановити причину підвищення тиску.
Щоб виявити можливі фактори ризику інших захворювань серцево-судинної системи і визначити ступінь ураження органів-мішеней, проводиться ряд лабораторних досліджень, які, крім того, дозволяють встановити, чи є гіпертонія вторинної (симптоматичної) по відношенню до наявних захворювань.
З метою встановлення причин підвищення артеріального тиску необхідно провести повне поглиблене обстеження, особливо у осіб молодого і середнього віку. При підозрі на вторинну гіпертонію, а також пацієнти-зі злоякісною гіпертонією повинні пройти ретельне обстеження у фахівця з внутрішніх хвороб" і нефролога. Слід зазначити, що найчастіше причиною підвищення артеріального тиску, особливо у осіб старше 40 років, є гіпертонічна хвороба.
У ряді випадків проводиться поглиблене обстеження, що включає оцінку функціонального стану кровотоку в органах-мішенях, дослідження змісту деяких специфічних складових крові і сечі, томографію головного мозку і ін.

{Module дірект4}

В якості додаткових досліджень можуть проводитися рентгенографія грудної клітини, УЗД грудної та черевної порожнин, розширені аналізи крові і сечі. Крім того, всім пацієнтам з артеріальною гіпертонією або підозрою на неї рекомендується пройти обстеження очного дна.
Ці заходи дозволяють отримати більш розгорнуте уявлення про стан здоров`я пацієнта. Так, ультразвукове дослідження черевної порожнини допоможе виключити або встановити наявність пошкоджень нирок, а огляд очного дна - виявити зміни в судинах, наприклад дрібних крововиливів, це може бути пов`язано з артеріальною гіпертензією.
Істотно полегшує діагностування наявність інформації про випадки гіпертонічної хвороби серед близьких родичів пацієнта, особливо у кількох представників першого ступеня споріднення. У подібному випадку є спадкова схильність до гіпертонії, і пацієнту рекомендується приділяти серйозну увагу своєму здоров`ю, навіть якщо діагноз «гіпертонія» у нього не підтвердився. При наявності ж інших вказівок на захворювання (стабільно високий артеріальний тиск, дані лабораторних досліджень) інформація про гіпертонії як про сімейний захворюванні є додатковим, і досить вагомим, підтвердженням діагнозу у пацієнта.
При діагностиці гіпертонії потрібно мати на увазі те, що це захворювання зазвичай розвивається в кілька стадій, і нерідко пацієнти проходять дві або всі три стадії гіпертонічної хвороби. Часто підвищення артеріального тиску виникає в молодому (іноді в підлітковому) віці, а в подальшому захворювання прогресує. Що ж стосується так званої злоякісної гіпертонії, то ця форма захворювання іноді може розвинутися дуже швидко, але подібне відбувається досить рідко.
Основною метою терапії при лікуванні пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, є зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень і смертності хворих. Щоб досягти цієї мети, потрібно не тільки домогтися зниження артеріального тиску до нормального рівня, а й знизити вплив факторів ризику, таких як куріння, дисліпідемія, гіперглікемія (підвищений вміст цукру в крові), ожиріння і ін. Для уникнення ускладнень необхідно обов`язково проводити лікування супутніх захворювань. Як рівня, до якого потрібно знизити артеріальний тиск при гіпертонії, визначені показники нижче 140/90 мм рт. ст. Якщо артеріальна гіпертензія поєднується з цукровим діабетом або захворюванням нирок, як рекомендованих показників зниження тиску визначаються значення нижче 130/80 мм рт. ст.
При лікуванні пацієнтів літнього віку важливо пам`ятати, що для даної категорії хворих досягти показників систолічного артеріального тиску нижче 140 мм рт. ст. вельми складно.
Лікування підбирається індивідуально в залежності від ступеня ризику серцево-судинних ускладнень і показників артеріального тиску. Проаналізувавши всі дані, отримані в результаті досліджень, лікар приймає рішення про доцільність медикаментозної терапії. Високий ступінь ризику серцево-судинних ускладнень є одним з основних показань для призначення гіпотензивних препаратів.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією I-II ступенів та високим або високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень гіпотензивні препарати призначають негайно, паралельно мінімізуючи по можливості вплив факторів ризику і проводячи лікування супутніх захворювань.
При помірному ризику серцево-судинних ускладнень пацієнтам з артеріальною гіпертензією I-II ступенів не завжди слід відразу призначати медикаментозне лікування. Лікар може відкласти прийняття остаточного рішення щодо медикаментозної терапії таких хворих на 3 місяці. Протягом цього періоду повинен здійснюватися регулярний контроль артеріального тиску. Медикаментозне лікування при помірному серцево-судинному ризику призначається лікарем з урахуванням стійких показників артеріального тиску від 140/90 мм рт. ст. і вище.
Якщо ризик розвитку серцево-судинних ускладнень характеризується як низький, протягом 3-12 місяців здійснюється регулярне спостереження при використанні немедикаментозної терапії. У тих випадках, коли рівень артеріального тиску при низькій вірогідності серцево-судинного ризику стабільно тримається в межах 140 / 90-159 / 99 мм рт. ст., необхідно застосовувати медикаментозне лікування.
При артеріальній гіпертензії III ступеня гіпотензивну медикаментозне лікування необхідно починати негайно після встановлення діагнозу.
Важливою складовою заходів з лікування артеріальної гіпертензії та профілактики серцево-судинних ускладнень має виступати підвищення освітнього рівня пацієнта. Адже навіть у разі розробки лікарем для кожного хворого оптимальних індивідуальних програм медикаментозної і немедикаментозної терапії вони не принесуть очікуваного ефекту без усвідомленого і мотивованого участі пацієнта в процесі лікування.
Пацієнти нерідко займають досить пасивну роль по відношенню до своєї проблеми, покладаючи надії на зцілення і всю відповідальність за результат лікування на лікаря. Щоб включити пацієнта в процес активного співробітництва з лікарем в справі боротьби з хворобою, необхідно розширити коло наявних у нього відомостей про особливості захворювання. Лікар повинен не просто призначати ліки, а й інформувати пацієнта про причини розвитку артеріальної гіпертензії, супутніх їй захворюваннях, ризик можливих ускладнень, різних методах медикаментозного і нелекарственного її лікування.
Всі лікувально-профілактичні заходи повинні узгоджуватися з пацієнтом. Лікарю слід з`ясувати, яким лікарських препаратів і методів немедикаментозного лікування пацієнт віддає перевагу і чому. У разі невиправданого упередження пацієнта щодо будь-якого препарату або лікувально-профілактичного методу необхідно дати хворому детальну інформацію, яка допоможе йому правильно оцінити пропоноване лікування. Всі вищевказані заходи повинні бути спрямовані на підвищення ефективності лікування через усвідомленого участі пацієнта в даному процесі.
У цьому документі містяться рекомендації для лікарів, що базуються на новітніх наукових досягненнях і спрямовані на підвищення ефективності лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, попередження серцево-судинних захворювань і смертності від них. У програмі представлені обґрунтовані принципи ведення хворих, що не виключають і прийняття лікарем індивідуальних рішень. У той же час програма акцентує увагу лікарів на світовому досвіді медичної практики, вказуючи на необхідність досить серйозною обґрунтованості їх прийняття.


Поділитися в соц мережах:

Cхоже