Медикаментозні методи лікування гіпертонії

У цьому випадку використовується один препарат або комбінація препаратів різних груп.
До теперішнього часу фармакологічна промисловість випускає значну кількість препаратів, дія яких спрямована на зниження артеріального тиску. Як вже зазначалося вище, медикаментозне лікування має призначатися лікарем, а не підбиратися пацієнтом самостійно. Крім того, не слід самостійно змінювати дозування ліків або припиняти призначене лікування.
Для лікування артеріальної гіпертонії застосовують препарати наступних груп: симпатолітики, альфа- і бета-адреноблокатори, діуретики, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, агоністи імідазолінових рецепторів і комбінації препаратів. (Препарати цих груп і їх дія будуть детально розглянуті далі.)

При підборі препарату або комплексного лікування для конкретного пацієнта лікар повинен враховувати наступні критерії: вік пацієнта, рівень його фізичної активності, наявність порушень роботи і захворювань серцево-судинної системи (стенокардія, серцева недостатність, аритмія серця), наявність порушень в роботі інших органів-мішеней , викликаних ожирінням, цукровим діабетом, остеопорозом, алергією, підвищеним вмістом холестерину в крові і т. д. Лікар повинен призначати ті або інші ліки лише в тому випадку, якщо у хворого відсутні протипоказання до його застосування. Перший час після призначення ліки особливо важливий контроль лікаря, який повинен виявити особливості впливу препарату на організм конкретного пацієнта і в разі необхідності своєчасно замінити препарат іншим.
Підбір ліки або комбінації лікарських препаратів для конкретного пацієнта - процес суто індивідуальний, вимагає уважного і вдумливого підходу з боку лікаря. Те, що істотно покращує стан одного пацієнта, може абсолютно не підходити іншому через мають протипоказань або через відсутність вираженого терапевтичного ефекту. Також слід враховувати і специфіку самих препаратів. До теперішнього часу найбільш повно вивчено дію діуретиків (сечогінних) і бета-блокаторів, які застосовуються в лікуванні гіпертонії вже досить довго. Однак, як показує практика, ці препарати роблять виражений терапевтичний ефект в основному тільки на початкових етапах захворювання.
Що стосується препаратів нового покоління, то не всі вони в достатній мірі вивчені. Вже є підтвердження їх ефективності в період лікування, однак не завжди можна передбачити, до яких результатів призведе прийом тих чи інших засобів у віддаленій перспективі. Призначати подібні препарати слід з обережністю і під суворим контролем, так як в деяких випадках вони можуть завдати шкоди здоров`ю пацієнта. Наприклад, швидкодіючі блокатори кальцієвих каналів можуть підвищити .ріск серцевого нападу. Це слід враховувати при лікуванні.
Проте при лікуванні гіпертонії досить часто використовуються блокатори кальцієвих каналів та інгібітори АПФ, так як препарати цих груп викликають менше побічних явищ, в тому числі і проблем, пов`язаних з підвищенням рівня вмісту поганого холестерину в крові. У свою чергу діуретики, вимиваючи з організму сполуки калію, тим самим можуть сприяти підвищенню рівня поганого холестерину.
Пацієнтам, які страждають на діабет, як правило, призначають інгібітори АПФ, а не бета-адреноблокатори, так як останні можуть сприяти підвищенню вмісту цукру в крові. Що стосується блокаторів кальцієвих каналів, то їх рекомендується призначати пацієнтам, які ведуть активний спосіб життя. Чоловікам з порушеннями в роботі передміхурової залози рекомендується приймати альфа-адреноблокатори, так як ці препарати не тільки знижують високий артеріальний тиск, але і сприяють частковому усуненню проблем з чоловічим здоров`ям.
Нерідко для лікування гіпертонії призначається не один препарат, а застосовується комбінована терапія, тобто призначаються 2-3 препарати одночасно. Комбінована медикаментозна терапія має ту перевагу, що при такому підході відбувається лікувальний вплив на різні механізми розвитку гіпертонії. Крім того, комплексне застосування лікарських препаратів дозволяє призначати кожен з них у зниженою дозуванні. Препарати нерідко підсилюють терапевтичну дію один одного, в той же час усуваючи або знижуючи ризик побічних ефектів. Ризик виникнення побічних ефектів є причиною заборони самостійного вибору ліків пацієнтом і самовільна зміна дозування препаратів, призначених лікарем.
Природно, що при будь-якій комбінації медикаментозних засобів залишаються актуальними і вимоги, що стосуються зміни способу життя - відмова від куріння і прийому алкоголю, обмеження споживання солі і рідини, правильне харчування, здоровий режим відпочинку і сну, посильні фізичні навантаження, боротьба із зайвою вагою і попередження стресів.
Лікар починає призначення лікарських препаратів з малих доз, так як подібні ліки мають досить сильним впливом, а раптове, різке і сильне зниження артеріального тиску може призвести до непередбачуваних наслідків. У міру необхідності лікар може коригувати дозування лікарських препаратів у бік збільшення або зменшення, але тільки після ретельного обстеження пацієнта. При цьому лікарем повинні обов`язково враховуватися наявні протипоказання до застосування тих чи інших лікарських засобів і можливість попередження супутніх факторів ризику.
Основним правилом медикаментозного лікування є його безперервність. Іноді навіть тимчасові перерви в лікуванні можуть стати поштовхом розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда чи інсульт.
Всмоктування лікарських препаратів відбувається в основному в кишечнику, тому найбільш ефективне і швидке дію ліків найчастіше спостерігається при прийомі за 1 год до їди. Терапевтична ефективність препаратів знижується при споживанні їжі з великим вмістом білків. Лікарські препарати рекомендується запивати 500-100 мл кип`яченої води.
Ознакою досягнутого лікувального ефекту прийнято вважати стійке зниження артеріального тиску. Також позитивний ефект терапії досягається в разі зменшення добових коливань артеріального тиску і серцевих скорочень.

{Module дірект4}

Якщо застосування одного препарату навіть при допустимих збільшеннях дозування не дає помітного позитивного ефекту, а також при лікуванні гіпертонії середньої тяжкості II ступеня, лікар здійснює заміну цих ліків препаратом іншої групи або призначає комбіновану терапію з двох препаратів різних груп. (Завдяки поєднанню двох препаратів вдається домогтися нормалізації артеріального тиску приблизно у 2/3 пацієнтів.)

Зазвичай застосовуються такі комбінації препаратів:

Відео: лікування гіпертонії у літніх, у підлітків

• бета-адреноблокатор + діуретик;
• бета-адреноблокатор + антагоніст кальцію;
• бета-адреноблокатор + інгібітор АПФ;
• інгібітор АПФ + діуретик;
• інгібітор АПФ + антагоніст кальцію.

При комплексній терапії важливо враховувати не тільки протипоказання і можливі побічні ефекти, але і особливості взаємодії різних речовин, що входять до складу лікарських препаратів. Антидепресанти і антипсихотичні засоби не пригнічують дію бета-блокаторів, але істотно обмежують дію гуанетидину, допегита і клофеліну. Бета-адреноблокатори у великих дозах можуть спровокувати порушення сну. Пацієнтам з хворобою Паркінсона і деякими психічними захворюваннями протипоказані резерпін і його аналоги.
При досить стійкому зниженні артеріального тиску допускається зменшення доз препаратів в залежності від їх властивостей. При вираженому поліпшенні стану пацієнта можливі короткочасні пропуски прийому одного з препаратів. Однак важливо пам`ятати, що терапія носить систематичний, а не курсовий характер.
В результаті тривалого прийому діуретиків відбувається вимивання з організму сполук калію і може розвинутися гіпокаліємія. З метою попередження цього пацієнтам рекомендується періодично приймати аспаркам (панангін) або інший препарат калію по 1 таблетці 3 рази на день. Тривалий прийом діуретиків може призвести і зростання концентрації в плазмі тригліцеридів і холестерину, тому пацієнтам необхідно перебувати під регулярним наглядом лікаря.
Хворим на цукровий діабет або зниженою толерантністю (терпимістю) до глюкози замість діуретиків призначають верошпирон.
Якщо комбінації двох препаратів не дають вираженого позитивного ефекту, додають третій. Зазвичай терапію трьома препаратами призначають при стійкості до двох препаратів або пацієнтам з тяжким перебігом гіпертонії III стадії. У різних поєднаннях і дозах комбінують симпатолитики, діуретики і периферичні вазодилататори, враховуючи протипоказання, побічні ефекти і взаємодія речовин, що входять до складу цих препаратів, а також інших лікарських засобів, якщо вони приймаються пацієнтом в якості терапії інших захворювань.
При лікуванні пацієнтів з гіпертонією III або II стадії, у яких був відсутній виражений позитивний ефект від прийому комбінованої терапії з двох препаратів (симпатолитика і діуретика), зазвичай використовується поєднання препаратів: адельфан, трірезіт-К, кристепін і ін. Призначають периферичні вазодилататори: коринфар або апрессин. Слід зазначити, що замість периферичних вазодилататорів нерідко успішно застосовують альфа-адреноблокатори, наприклад празозин (пратсіол). У разі необхідності допускається повільне підвищення дози празозину.
Може застосовуватися і наступна комбінація: віскі - 15 мг в день, фентоламін - 75 мг в день і гіпотіазид - 25 мг в день.
Існують і інші поєднання препаратів, що застосовуються при лікуванні гіпертонії III, а також II ступеня зі стійкістю до комбінації симпатолитика і діуретика. Наприклад, призначають препарат лабеталол гідрохлорид (трандат), що поєднує альфа- і бета-адренергічну активність. Комбінація лабеталола з діуретиком аналогічна дії комбінації трьох антигіпертензивних препаратів.
Препарат каптоприл, що відноситься до групи блокаторів ан-гіотензін II ферменту, як правило, призначають пацієнтам з тяжким перебігом захворювання, а також при гіпертонії, ускладненою застійної недостатністю кровообігу. У комбінації з діуретиком цей препарат нерідко дозволяє домогтися істотного позитивного ефекту, який проявляється зазвичай через 7-10 днів терапії.
При лікуванні важкої і злоякісної гіпертонії спочатку знижують артеріальний тиск. Лише після цього, якщо у пацієнта немає порушень, проводять терапію, спрямовану на нормалізацію артеріального тиску.
Нерідко з симпатолітиків застосовують гуанетидин в зростаючих дозах. Часто використовують фуросемід у великих дозах. З альфа-адреноблокаторів це апрессин, пратсіол, каптоприл, діазоксид.
Потрібно відзначити, що в ряді випадків (виявляються в ході обстежень) діуретики неефективні і викликають лише подальше пошкодження нирок.
При поєднанні злоякісної артеріальної гіпертонії з коронарною, цереброваскулярної, серцевою або нирковою недостатністю паралельно антигіпертензивної терапії проводять терапію цих станів, а іноді застосовують хірургічне лікування. Результат терапії розглядають як позитивний при зниженні артеріального тиску в порівнянні з вихідним показником, зникнення симптомів гіпертонічної енцефалопатії (порушень роботи мозку), поліпшення стану очного дна і поліпшення зору, підтвердженого даними відповідного обстеження, поліпшення роботи нирок.
Регулярне відвідування лікаря і щоденний контроль артеріального тиску із записом результатів вимірювання є обов`язковими навіть в разі повної нормалізації артеріального тиску. Спостереження лікаря необхідно, так як з часом може виникнути звикання до використовуваного препарату і буде потрібно його заміна.