Напади головного болю ускладнена мігрень. Лікування нападу

Відео: Мігрень? Головний біль? Лікування головного болю, як позбутися від мігрені по Скачко? + 38-067-9924062

Традиційно «початківцю» хворому для лікування нападу рекомендують нестероїдні протизапальні засоби (НСПВС), найбільш часто ацетилсаліцилову кислоту.

Дають рекомендації:
1) завжди мати ліки при собі,
2) приймати при перших ознаках нападу.

Передбачити ефективність будь-якого ліки з числа НСПВС неможливо, тому при відсутності ефекту ацетилсаліцилової кислоти можна випробувати інші НСПВС. Їх дія потенціює кофеїн, наприклад у вигляді таблеток Аскофену, або малі дози кодеїну, наприклад 8 мг в складі таблетки Солпадеїну.

При призначенні НСПВС чи інших анальгетиків слід попередити пацієнта про шкоду безконтрольного і надлишкового прийому ліків, так як це може призвести до хронізації болю (абузусних головний біль).

Найбільш ефективним засобом лікування нападу болю при мігрені перш був ерготаміну гідротартрат. Як а -агоніст він володіє вазоконстрикторного властивістю, звужує ділатірованного під час больовий фази судини і артеріовенозні анастомози, потенціює ефект циркулюючого серотоніну, підвищує концентрацію норадреналіну і знижує рівень нейрокініна плазми, пригнічує синтез вазодилататорних простагландинів, на 20-30% звужує діаметр вен, відновлює мікроциркуляцію і нормалізує артериовенозную різницю по кисню [Zijlstra FJ et al., 1980 Bartolini A. et al., 1982- Spieling E.L., Saxena P.R., 1982- Aelig W.H., 1983].

Препарат для прийому всередину містить 0,001 г ерготаміну. При підборі індивідуальної дози слід пам`ятати, що трьох кратний прийом з годинною перервою не повинен викликати нудоту. У багатьох хворих разова доза становить 0,25-0,5 мг препарату. У будь-якому випадку не рекомендують одноразово більше 2 мг ерготаміну.

Препарат можна призначити в ректальних свічках по 2-4 мг, першу свічку вводять на початку нападу, потім через 2-3 год, але використовують не більше 8-10 мг препарату в день [Raskin N.H., Appenzeller О., 1980]. Якщо біль швидко наростає, то препарат вводять внутрішньом`язово по 0,5 мл або внутрішньовенно повільно по 0,25-0,5 мл 0,05% розчину [Lance J.W., 1980].

Передозування веде до явищ ерготизму (нудота, блювота, пронос, тупі головні болі, парестезії і блідість шкіри кінцівок, м`язовий спазм). ерготаміну гідротартрат протипоказаний при вагітності, периферичних васкулопатії, артеріальної гіпертензії, захворюваннях печінки і нирок [Ifelt-Hansen R et al., 1980]. Ерготамін входить до складу таких офіцинальними лікарських засобів, як гінергін, Гінофорт, неогінофорт, ергомар, секабревін, беллоид, акліман.

Ерготамін доцільно комбінувати з іншими вазоконстрикторні засобами. Серед офіцинальними препаратів добре зарекомендували себе поєднання з кофеїном - кофетамін. Зарубіжний препарат кофергот, крім ерготаміну [1 мг] і кофеїну [100 мг], містить екстракт беладони [0,125 мг] і фенобарбітал [30 мг]. Інший офіцинальний препарат, крім ерготаміну, містить а- і в-агоніст ізометептен в поєднанні з діхлорафеназоном і парацетамолом [Diamond S., 1976- Peatleld R., 1983]. При лікуванні нападу ізометептеном (мідріном) блювота буває в 2 рази рідше в порівнянні з лікуванням ерготаміном [YuillG.M., 1973].

Пропонують поєднання ерготаміну з анальгетиками: ерготамін + амідопірин + ацетилсаліцилова кислота ерготамін + кофеїн + індометацин + прохлорперазін- ерготамін + парацетамол + кодеїну фосфат + кофеїн + діоксіламінсукцінат (мерсіндол). Застосування цих препаратів купірує напад повністю у 20% хворих і частково у 72% [Somerville B.N., 1976].

Якщо аура нападу супроводжується вираженими неврологічними симптомами

Якщо аура нападу супроводжується вираженими неврологічними симптомами, тривалість яких більше 10-15 хв, на самому початку нападу слід прийняти сублингвальную лікарську форму ніфедипіну (наприклад, адалат) в дозі 10 мг. Він швидко всмоктується слизовою оболонкою порожнини рота і усуває ангіоспазм, що викликає неврологічні симптоми аури. Якщо неврологічний дефіцит під час аури триває не більше 3-5 хв, прийом ніфедипіну втрачає сенс, тому що препарат за такий час не встигає всмоктатися.

Анальгетики купіруют тільки легкі напади, та й то лише при дуже ранньому прийомі. Запізнілий їх прийом втрачає ефективність, так як до цього часу розвивається стаз в шлунку, буває блювота і ліки, прийняті всередину, не всмоктуються [ZieglerA., 1982- Peatfield R., 1983].

Антагоніст дофамінових рецепторів метоклопрамід, введений внутрішньом`язово, всередину або в свічках за кілька хвилин до прийому анальгетика або ерготаміну, прискорює евакуацію вмісту шлунка і всмоктування анальгетика [Tokola R.A., Neuvonen P.J., 1984]. Крім того, метоклопрамід активує серотонінергічний контроль болю і знижує чутливість периферичних рецепторів до алгогенов речовин [Hughes J., 1977].

Напад можна купірувати а -агоністом - дигідроерготаміном, сильним вазоконстриктором периферичних судин і артеріовенозниханастомозов [Carpi А., 1972- Spiering Е., Saxenа Р. 1980]. Препарат призначають при нападі всередину по 5-20 крапель 0,2% розчину [в 1 мл міститься 0,002 г] або підшкірно по 0,25-0,5 мг 0,1% розчину [в 1 мл міститься 0,001 г] 1-2 рази в день.

В даний час є ефективна лікарська форма дигідроерготаміну у вигляді назального спрею (Дігідергот-спрей). Відмінною особливістю є зручність застосування, швидкість дії - 75% нападів купірується (біль значно знижується або проходить зовсім) протягом 20-45 хв.

Нова фармакологічна група

Нової фармакологічної групою для лікування нападу мігрені є агоністи серотонінових рецепторів - тріптани - суматриптан, золмитриптан, наратриптан. Тріптани є високо специфічні агоністи СТ1В- і CT1D- серотонінових [5-гідроксітріптамінових - 5ГТ] рецепторів.

Взаємодія триптанов з СТШ- рецепторами супроводжується пригніченням вивільнення пептиду, пов`язаного з геном кальцитоніну (CGRP), вазоактивного пептиду і субстанції р, тобто сильних вазодилататорних і альгогенних факторів. Крім цих периферичних ефектів тріптани діють і на ЦНС, зокрема на системи проведення болю в структурах стовбура мозку.

Суматриптан (імігран) - селективний агоніст CTj - рецепторів випускається в наступних лікарських формах: таблетки по 50 і 100 мг, назальний спрей - одне впорскування містить 10 або 20 мг суматриптану, готові до вживання шприци, містять 6 мг [або 12 мг] підстави суматриптана у вигляді янтарнокіслой солі (сукцинат) в фізіологічному розчині хлориду натрію об`ємом 0,5 мл. Шприци можуть бути використані для звичайних підшкірних ін`єкцій або в поєднанні з аутоінжектором.

Позитивний ефект з`являється через 10- 15 хв після підшкірної ін`єкції або через 30 хв після прийому таблетки всередину. При мігрені з аурою і без аури і кластерного головного болю роблять одну ін`єкцію 6 мг під шкіру. При необхідності протягом доби можна зробити ще одну ін`єкцію, але не раніше, ніж через годину після першої, тобто добова доза не повинна перевищувати 12 мг.

При лікуванні нападу таблетками першу таблетку приймають якомога раніше на початку нападу. Протягом доби можна прийняти 3 таблетки, з інтервалом між прийомом не менше 2 год. Таблетку ковтають, чи не розкушувавши, запиваючи водою. При кластерного головного болю в добу дозволяється або 2 ін`єкції Іміграну, або 3 таблетки препарату всередину.

При лікуванні суматриптаном слід дотримуватися певної обережності. У хворих з ішемічною хворобою серця і стенокардією можливий спазм коронарних судин, у хворих з гіпертонічною хворобою може підвищитися артеріальний тиск. Слід утриматися від суматриптана вагітним жінкам і годуючим матерям.

Побічні явища: минуще хворобливість на місці ін`єкції або минущі відчуття поколювання, тепла, тяжкості, тиску або ділянки гіперемії в різних частинах тіла, слабкість, відчуття втоми, сонливість. Рідко виникає нудоту або блювоту нелегко диференціювати від проявів нападу мігрені.

Для профілактичного межприступного лікування суматриптан не застосовується.

Золмітриптан - зоміг є агоніст CT1D- рецепторів, випускається в таблетках по 2,5 і 5 мг. Якщо таблетка 2,5 мг не купірує напад, то другу таблетку приймають не раніше, ніж через 2 год. Якщо доза в 2,5 мг виявляється неефективною, то її збільшують до 5 мг. Для купірування одного нападу або повторних нападів протягом дня добова доза не повинна перевищувати 15 мг.

Для профілактичного межприступного лікування мігрені золмитриптан не застосовують.

Препарат протипоказаний хворим ІХС і стенокардію, порушеннями серцевого ритму, гіпертонію.

Не рекомендується призначати золмитриптан при вагітності і годуванні груддю.

Побічні ефекти такі ж, як і у суматриптана: вони короткочасні, минають самостійно.

Наратриптан (нараміг) агоніст CT1D- рецепторів випускається в таблетках по 2,5 мг наратриптан гідрохлориду.

Рекомендована доза - 1 таблетка на початку нападу. При тривалому нападі і недостатній ефективності першої таблетки другу приймають через 4 ч. Протягом доби не слід приймати більше 2 таблеток [5 мг]. Для профілактичного межприступного лікування мігрені наратриптан не застосовують. Обережності і побічні ефекти ті ж, що і у інших триптанов. Для лікування гострого нападу можна додати також антигістамінні, седативні і снодійні препарати, особливо якщо напади супроводжуються алергічними проявами, пов`язані з емоційним дистрессом або напад швидко купірується під час сну.

Лікування мігренозного статусу

Лікування мігренозного статусу проводять в неврологічному стаціонарі. Внутрішньовенно вводять 50-75 мг преднізолону, крапельно дигідроерготамін або ін`єкційний препарат ацетилсаліцилової кислоти, дегидратирующие кошти (фуросемід), нейролептики (аміназин, галоперидол), транквілізатори (діазепам, тіоридазин), антигістамінні, снодійні і антиеметики. М. Barth і співавт. (1984) пропонують внутрішньовенні інфузії препарату для місцевої анестезії бупивакаина в дозі 0,1-0,2 мг / кг у вигляді 0,25% розчину на 10% розчині глюкози протягом 30 хв.

Деякі супутні розлади - блювота, анорексія, зниження споживання рідини, діарея і поліурія - можуть призвести до порушення водно-електролітного балансу. Відшкодовувати втрату рідини, відновлювати баланс електролітів слід відповідними замінними инфузиями.

Для купірування блювоти призначають метоклопрамід. У разі блювоти кошти для купірування нападу призначають парентерально або ректально: наприклад, ерготамін в свічках, Дігідергот-спрей, суматриптан під шкіру, внутрішньом`язовіін`єкції кеторолака по 10-30 мг [не більше 3 разів на добу]. Внутрішньовенно вводять еуфілін з глюкозою, дегидратирующие і антигістамінні засоби [Федорова М.Л., 1969- Прусінскій А., 1979- Christian R., 1983].

Оскільки під час нападу мігрені статусу підвищується рівень лактату в спинномозковій рідині, рекомендують краплинні вливання бікарбонату натрію [Saurugg D., Schnaberth G., 1976]. В якості останнього засобу призначають опіоїдні анальгетики: пентазоцин (ФОРТРАЛ) 30 мг в 1 мл (ампула) внутрішньовенно, внутрішньом`язово, підшкірно буторфанол 0,2% розчин 1 мл внутрішньовенно або внутрішньом`язово, буторфанол-спрей трамал в ін`єкціях або свічках.

Опіоїдні анальгетики призначають не більше 2 днів. Ефект опіоїдних анальгетиків не гарантований.

В кожному окремому випадку нападу мігрені статусу слід ретельно проаналізувати ситуацію для виявлення факторів, які спровокували протікання нападу в формі статусу і в подальшому виключати або своєчасно коригувати дію цих чинників.

Шток В.Н.