Перша допомога при переломах

переломи - Пошкодження кістки з порушенням її цілості. Розрізняють переломи травматичні і патологічні. Останні обумовлені патологічними процесами в кістки (туберкульоз, остеомієліт, пухлини), при яких звичайне навантаження призводить до перелому.

Травматичні переломи ділять на закриті (без ушкодження шкіри) і відкриті, при яких є ушкодження шкіри в зоні перелому (рис. 55). Відкриті переломи небезпечніше закритих, так як дуже велика можливість інфікування уламків і розвитку остеомієліту, що значно ускладнює лікування перелому.

вила переломів
Мал. 55. Вила переломів:
а - закритій- б - відкритий

Перелом може бути повним і неповним. При неповному переломі порушується якась частина поперечника кістки, частіше у вигляді тріщини кістки.

По лінії пошкодження переломи бувають поперечними, косими, спіральними, поздовжніми, осколкових. Останній вид частіше зустрічається при вогнепальні поранення. Перелом, що виникає від стиснення або сплющивания, називається компресійним.

Зазвичай переломи супроводжуються зміщенням уламків, що обумовлено напрямком механічної сили, що викликала перелом, і тягою прикріплюються до кістки м`язів внаслідок їх скорочення після травми. Зміщення кісткових уламків можуть бути різних видів: під кутом, по довжині, бічними. Зустрічаються вколоченние переломи, коли один з уламків впроваджується в інший.

Для перелому характерні різкий біль, що посилюється при будь-якому русі і навантаженні на кінцівку, зміна положення і форми кінцівки, порушення її функції (неможливість користуватися кінцівкою), набряклість і синець в зоні перелому, укорочення кінцівки, патологічна (ненормальна) рухливість кістки.

При обмацуванні місця перелому виникає різка біль визначаються нерівність кістки, гострі краї відламків і хрускіт (крепітація) при легкому натисканні. Обмацування кінцівки треба проводити обережно, двома руками, не завдаючи болю і не викликаючи ушкоджень отломками кістки кровоносних судин, нервів, м`язів, шкіри та слизових оболонок.

При відкритому переломі в рану виступає уламок кістки, що прямо вказує на перелом. В цьому випадку подальше обстеження області перелому недоцільно.

Перша допомога в чому визначає загоєння переломів, дозволяє попередити розвиток ряду ускладнень (кровотеча, зміщення уламків, шок).

Основними заходами першої допомоги при переломах кісток є: 1) створення нерухомості кісток в області перелома- 2) проведення заходів, спрямованих на боротьбу з шоком- 3) якнайшвидша доставка потерпілого до лікувального закладу.

Створення нерухомості кісток в області перелому - іммобілізація - Зменшує біль і є головним моментом в попередженні шоку.

Іммобілізація кінцівки попереджає зсув уламків, зменшує загрозу поранення магістральних судин, нервів і м`язів гострими краями кістки і виключає можливість пошкодження шкіри уламками (переклад закритого перелому у відкритий). Іммобілізація кінцівки досягається накладенням транспортних стандартних шин або шини з підручного твердого матеріалу.

Шини накладають на місці події, і тільки після цього можна транспортувати хворого. При накладенні шини уникають зміщенняуламків. Вправлення уламків не рекомендується. Переносити хворого потрібно обережно, кінцівку і тулуб слід піднімати одночасно, утримуючи їх на одному рівні.

При відкритому переломі перед іммобілізацією шкіру навколо рани обробляють спиртовим розчином йоду або іншим антисептичним засобом і накладають антисептичну пов`язку. При відсутності стерильного матеріалу рану закривають будь бавовняною тканиною. Не слід видаляти або вправляти в рану стирчать кісткові уламки: це може викликати кровотечу і інфікування кістки і м`яких тканин. При кровотечі з рани застосовують способи тимчасової зупинки кровотечі: давить, накладення джгута, закрутки.

Іммобілізація кінцівок при переломах за допомогою підручних засобів
Мал. 56. Іммобілізація кінцівок при переломах за допомогою підручних засобів:
а - при переломі стегнової кістки за допомогою двох папок- б - при переломі стегнової кістки і кістки гомілки - фіксацією до здорової ноге- в - при переломі кісток гомілки

Іммобілізацію нижньої кінцівки найзручніше здійснювати за допомогою транспортної шини Дитерихса, верхній - з допомогою сходовій шини Крамера або пневматичної шипи. Якщо транспортних шин немає, то іммобілізацію проводять за допомогою імпровізованих шин з будь-яких підручних матеріалів (дошки, лижі, рушниці, палиці, прути, пучки очерету, солома, картон).

Для міцної іммобілізації кісток кінцівки необхідно використовувати не менше двох твердих предметів або транспортних шин, які прикладають до кінцівки з двох протилежних сторін. При відсутності підсобного матеріалу іммобілізацію проводять шляхом бинтування пошкодженої кінцівки до здорової частини тіла: верхньої кінцівки-до тулуба за допомогою бинта або косинки, нижньої - до здорової ноги (рис. 56).

При проведенні транспортної іммобілізації дотримуються наступні правила: 1) шини надійно закріплюють і фіксують область перелома- 2) шину не можна накладати на оголену кінцівку, останню попередньо обкладають ватою або тканью- 3) для нерухомості в зоні перелому фіксують два суглоби вище і нижче місця перелому (наприклад, при переломі гомілки - гомілковостопний і колінний суглоби) в положенні, зручному для хворого і для транспортіровкі- 4) при переломах стегна фіксують все суглоби нижньої кінцівки (колінний, гомілковостопний, тазостегновий).

Профілактика шоку забезпечується фіксацією пошкодженого органу в положенні, при якому найменше виникає больових відчуттів. Охолодження привертає до розвитку шоку, тому хворого необхідно тепло вкрити. Сприятлива дія робить прийом невеликої кількості етилового спирту, горілки, вина, гарячої кави і чаю. Зменшити болю можна призначенням 0,5-1 г амідопірину, анальгіну. При можливості необхідно ввести знеболюючі засоби.

Транспортування хворого в лікувальний заклад краще здійснювати на спеціальній санітарній машині, при відсутності її можна використовувати будь-який вид транспорту. Хворих з переломами верхніх кінцівок можна перевозити в положенні сидячи. Постраждалих з переломами нижніх кінцівок слід транспортувати на носилках в положенні лежачи на спині.

Кінцівка укладають па м`яке в кілька піднесеному становищі. Транспортування і перекладання потерпілого повинні бути щадними, так як найменший зсув уламків заподіює сильний біль. Змістилися кісткові уламки можуть пошкодити м`які тканини і привести до нових тяжких ускладнень.

Пошкодження черепа і мозку

При ударах голови найбільшу небезпеку представляють пошкодження мозку. Виділяють наступні види ушкоджень мозку: струс, забій (контузія) і здавлення. При струсі спостерігаються набряк і набухання мозку, при забитті і здавленні, крім того, часткове руйнування мозкової тканини.

Для травми мозку характерні загальномозкові симптоми: запаморочення, головний біль, нудота і блювота, уповільнення пульсу. Виразність симптомів залежить від ступеня і поширеності ураження мозку. Основні симптоми струсу головного мозку - втрата свідомості (від кількох хвилин до доби і більше) і ретроградна амнезія (потерпілий не може згадати події, які передували травмі). При ударі і здавленні мозку з`являються симптоми осередкової поразки: порушення мови, чутливості, рухів кінцівок, міміки.

Перелом кісток черепа можливий при важких травмах. Пошкодження мозку виникають від удару і впровадження уламків кісток, від виливається крові (здавлення гематомою). Особливу небезпеку становлять відкриті переломи кісток склепіння черепа у зв`язку із закінченням мозкової речовини і інфікування мозку.

У перший момент після травми важко визначити ступінь пошкодження мозку, тому всі хворі з симптомами струсу, забою і здавлювання повинні бути негайно доставлені в лікарню. Перша допомога полягає в створенні спокою. Потерпілому надають горизонтальне положення, дають настоянку валеріани (15-20 крапель), краплі Зеленіна, до голови слід докласти міхур з льодом або холодний компрес.

Якщо потерпілий без свідомості, необхідно очистити порожнину рота від слизу, блювотних мас, надати йому фіксовано-стабілізована положення і проводити всі заходи, спрямовані на поліпшення дихання, серцевої діяльності.

При відкритих переломах склепіння черепа захищають рану від інфікування асептичної пов`язкою.

Під час транспортування необхідно спостерігати за хворим, так як можлива повторна блювота, а отже, аспірація блювотних мас в трахею і асфіксія.

іммобілізація голови
Мал. 57. Іммобілізація голови:
а - фіксація пращевидной пов`язкою до носілкам- б - фіксація за допомогою мішечків з піском

Транспортування потерпілих з пораненнями голови, ушкодженнями кісток черепа і головного мозку здійснюють на носилках в положенні лежачи на спині.

Голову иммобилизуют за допомогою ватно-марлевого кола (бублик), надувного подкладного кола або підсобних засобів (одяг, ковдру, сіно, мішечки з піском), створюючи з них валик навколо голови. Іммобілізацію голови можна здійснити пращевидной пов`язкою, проведеної під підборіддям і фіксованою до носилок (рис. 57). При рані в потиличній області або переломі кісток в цій зоні перевозять потерпілого на боці. У подібних хворих часто спостерігається блювота, тому за ними необхідно ретельно спостерігати, щоб не допустити асфіксії блювотними масами.

При травмі голови постраждалі часто знаходяться в несвідомому стані. Транспортування таких хворих повинна здійснюватися на боці в фіксовано-стабілізованому положенні. Це забезпечує хорошу іммобілізацію голови і попереджає розвиток асфіксії від западання язика і аспірації блювотними масами (див. Рис. 16).

Перелом кісток носа супроводжується носовою кровотечею. Хворих з цією травмою слід транспортувати на носилках в напівсидячому положенні, тобто з піднятою головою.

Транспортування поранених з пошкодженням щелеп здійснюють в положенні сидячи, з деяким нахилом голови вперед. Постраждалого в несвідомому стані слід перевозити в положенні лежачи на животі з підкладеними під лоб і груди валиками з одягу, ковдри та інших речей. Це необхідно для попередження асфіксії кров`ю, слиною або запалим язиком. Перед транспортуванням слід провести іммобілізацію щелеп: при переломах нижньої щелепи - шляхом накладення пращевидной пов`язки, при переломах верхньої щелепи - введенням між щелепами смужки фанери або лінійки і фіксацією її до голови.

перелом хребта

Дане пошкодження зазвичай виникає при падінні з висоти, здавленні вагами, при прямому і сильному ударі в спину (автотравмах) - перелом шийного відділу хребта часто спостерігається при ударі об дно при пірнанні. Ознакою травми є найсильніша біль в спині при найменшому русі.

При переломі хребта можлива травма спинного мозку (розрив, здавлення), що проявляється розвитком паралічу кінцівок (відсутність в них рухів, чутливості).

При переломах хребта невеликі зміщення хребців можуть викликати розрив спинного мозку, тому категорично забороняється пострадавшего_с_подозреніем на перелом хребта садити, ставити на ноги. Потерпілому створюють спокій, укладають його на рівну тверду поверхню - дерев`яний щит, дошки. Здійснюють транспортну іммобілізацію (рис. 58). При відсутності дошки потерпілого транспортують на носилках в положенні лежачи на животі з підкладеними під плечі і голову подушками.

У разі перелому шийного відділу хребта транспортують на спині з іммобілізацією голови, як при ушкодженнях черепа. Транспортувати потерпілих з травмами хребта слід обережно. Перекладання, навантаження і транспортування проводять одночасно 3-4 людини, утримуючи весь час на одному рівні тулуб потерпілого, не допускаючи найменшого згинання позвоночніка- перекладати постраждалого краще разом з дошкою або щитом, на якому він лежить.

Іммобілізація при переломі хребта
Мал. 58. Іммобілізація при переломі хребта:
а - вид спереді- б - вигляд ззаду

Перелом кісток тазу

Одна з найбільш важких кісткових травм, часто супроводжується ушкодженням внутрішніх органів і важким шоком. Виникає при падіннях з висоти, здавлення, прямих сильних ударах.

Ознака травми - резчайшая біль в області таза при найменшому русі кінцівками і зміні положення потерпілого. Потерпілий не в змозі самостійно пересуватися.

При переломах кісток тазу іммобілізація за допомогою шин неможлива, тому потерпілому надають положення, при якому зменшуються болі і менш вірогідні пошкодження внутрішніх органів кісткових уламків. Хворого слід укласти на рівну тверду поверхню, ноги зігнути в колінних і тазостегнових суглобах, стегна кілька розвести в сторони (положення жаби), під коліна підкласти тугий валик з подушки, ковдри, пальто, сіна висотою 25-30 см.

Іммобілізація при переломі передпліччя (а) і ключиці (б)
Мал. 59. Іммобілізація при переломі передпліччя (а) і ключиці (б)

Проводять можливі протишокові заходи.

Транспортують постраждалого на ношах або твердому щиті на спині, надавши йому описане вище положення (див. Рис. 16, б). Для попередження зісковзування стегон з валика їх фіксують чимось м`яким (рушник, бинт).

перелом ребер

Виникає при сильних прямих ударах в груди, здавленні, падінні з висоти і навіть при сильному кашлі, чханні. Для перелому ребер характерні різкі болі в області перелому, що посилюються при диханні, кашлі, зміні положення тіла. Множинний перелом ребер супроводжується наростаючою дихальною недостатністю. Гострі краї відламків ушкоджують легке з розвитком пневмотораксу та внутриплеврального кровотечі.

Перша допомога полягає в іммобілізації ребер - накладення тугий циркулярної пов`язки на грудну клітку.

При відсутності бинта для цього можна використовувати рушник, простирадло, шматки тканини. Для зменшення болю і придушення кашлю потерпілому дають таблетку анальгіну, кодеїну, амидопирина. Транспортування в стаціонар - в положенні сидячи. При важкому стані транспортування здійснюють на носилках з доданням потерпілому напівсидячого положення.

Перша допомога і транспортування до лікувального закладу при ускладнених переломах ребер (пневмоторакс, гемоторакс) такі ж, як при проникаючих пораненнях грудної клітки.

перелом ключиці

Характеризується болем в області травми, порушенням функції руки на стороні пошкодження. Через шкіру легко промацуються гострі краї відламків.

Перша допомога полягає в проведенні іммобілізації області перелому, що досягається шляхом фіксації руки за допомогою косиночной пов`язки, бинтовою пов`язки Дезо або за допомогою ватно-марлевих кілець (рис. 59).

Буянов В.М., Нестеренко Ю.А.
Поділитися в соц мережах:

Cхоже