Проблеми та можливості реабілітації хворих з псевдоартрозів

Відео: Підйомне дно в лікувальному басейні для реабілітації хворих | prokopi.ru

Наша робота заснована на вивченні хворих з несправжніми суглобами кісток опорно-рухового апарату, що виникли в результаті різних ушкоджень (відкриті і закриті переломи, розтрощення), ускладнень і помилок в процесі лікування зазначених ушкоджень.

Під спостереженням перебувало 754 хворих з несправжніми суглобами і дефектами кісток різних локалізацій. Головним в діагностиці незрощень було виявлення стану кровообігу в зоні ушкодження кістки з використанням запропонованого нами способу діагностики псевдоартрозів. Їх розподіл по локалізації виглядає так: гомілка - 291 (38,7) - стегно - 171 (22,8%) - передпліччя - 140 (18,6%) - плече - 67 (8,9%) - ключиця - 38 ( 5%) - ладьевидная кістка кисті - 26 (3,4%) - щиколотки - 15 (2%) - надколеннік- 4 (0,5%) - п`ястно кістки - 2 (0,2%). Майже половина із загального числа хворих з несправжніми суглобами припала на гомілку через особливості, властивих цій частині тіла.

Розподіл хворих здійснювалося за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб (МКБ-10, 1996), а також класифікацією АО з використанням наших власних доповнень. Класифікація будь-якого захворювання, в кінцевому рахунку, необхідна для визначення правильної тактики лікування. З урахуванням названих класифікацій і наших розробок, ми запропонували доповнення з введенням нового виду помилкового суглоба і ступеня порушення кровообігу, на базі раніше прийнятої і використаної нами 2000 року (Бауер І.В.). Проведене вивчення хворих з псевдоартрозів дозволило уточнити діагноз і розподілити їх в групи, близькі по змінам в зоні ураження, згідно з прийнятою нами класифікації. В результаті, хворі розподілялися наступним чином: сповільнена консолідація - 10 (1,4%), незрощений перелом - 175 (23,2%), нормотрофіческій псевдоартроз - 109 (14,4%), атрофічний псевдосуглоб - 216 (28,6 %), гіпертрофічний - 116 (15,4%), інфікований псевдосуглоб - 69 (9,2%), кісткові дефекти - 56 (7,4%) хворих. Вдалося забезпечити вибір оптимального способу лікування хворих з псевдоартрозів різних локалізацій, використовуючи певний алгоритм дій.

В післяопераційному періоді проводилося морфологічне дослідження отриманого матеріалу з виявленням стану кровопостачання в зоні порушеного репаративного процесу. Дана порівняльна оцінка результатів діагностики псевдоартрозу різними способами. При цьому, виявлено питома вага помилок при визначенні ступеня порушення кровообігу в зоні остеогенезу різними методами дослідження, які виглядають так: капіляроскопія - 10%, проба Гведела - 11,7%, реовазографія - 12%, доплерографія - 12,5%, внутрішньокістковий тиск - 14,5%, радіоізотопне сканування - 45,5%, магнітно-резонансна томографія - 50%, внутрішньокісткового контрастування за способом авторів - 4,1% помилок.

Найменша кількість помилок при визначенні ступеня порушення кровообігу в зоні порушеного остеогенеза допущено при дослідженні за методом авторів. Тому ми вважаємо його основним при вивченні та визначенні виду псевдоартрозу, що дозволило внести деякі корективи в класифікацію незрощення переломів. Разом з цим, на кожен вид незрощення вдалося виробити алгоритми дії, що позначилося на результатах лікування. Для підтвердження обраної позиції візьмемо найбільшу групу хворих з псевдоартрозів гомілки. Половині з них діагностика порушень проводилася авторським способом, і лікування з використанням запропонованих алгоритмів, а іншій половині діагностика і лікування здійснювалися за прийнятими в сучасній ортопедії канонам і використана в якості контрольної групи. Порівняльна характеристика даних в контрольній і досліджуваній групах показує високу ефективність результатів лікування в останній через адекватної оцінки стану порушень кровообігу в зоні псевдоартрозу і прийнятого з урахуванням цього обґрунтованого тактичного рішення і вибору способу лікування з розроблених алгоритмів.

Статистична обробка віддалених результатів лікування двох груп досліджуваних хворих підтверджує достовірність кількісних показників. Так, хороший результат в досліджуваній групі - 86,9%, а в контрольній - 73,5% (Рlt; 0,05), відсутність зрощення після першої операції в досліджуваній групі - 5,5%, а в контрольній - 13,7 % (Рlt 0,001). Відсоток збереження укорочення в досліджуваній групі дорівнює 6,2%, тоді як в контрольній - 11,0% (Рlt; 0,005), незадовільні результати в контрольній групі становлять - 7,5%, а в досліджуваній - 1,6% (Рlt; 0,05). Відмінні та добрі результати в досліджуваній групі отримані у 86,9%. Більше половини хворих по завершенні лікування приступили до роботи.


Бауер І.В., Королева A.M., Казарезов М.В., Головнев В.А.
ГОКБ, НГМА, НВО «БРИЗ», Новосибірськ


Поділитися в соц мережах:

Cхоже