Остеогенез в умовах лімітує впливу на активність опіоїдної системи

Нами були проведені експерименти по вивченню впливу блокади опіатних рецепторів налоксону гідрохлориду на перебіг як фізіологічного, так і репаративного остеогенезу. Вплив налоксону на фізіологічний остеогенез вивчали на моделі ембріонального розвитку курячих ембріонів, яким на різних термінах ембріогенезу внутрішньовенно триразово вводився розчин налоксону гідрохлориду в фосфатному буфері Зеренсен. Ці дослідження, проведені на 150 курячих ембріонах, показали, що налоксон, що вводиться на 14,16 і 18 добу ембріогенезу (тобто на третьому тижні), стимулює мітотичну активність в зоні росту стегнової кістки, що проявляється збільшенням кількості мітозів в 6,5 раз в порівнянні як з інтактними ембріонами, так і з ембріонами, яким вводився фосфатний буфер. Слід зазначити, що налоксону гідрохлорид, що вводиться на 2-му тижні ембріогенезу (тобто на 1 тиждень раніше), не змінює число мітозів в порівнянні з інтактними ембріонами.

Нами також вивчений інтегральний показник ембріонального остеогенеза - товщина перихондральне кісткової манжетки (ТПКМ). При цьому встановлено, що налоксон, що вводиться на 2 тижні ембріогенезу викликав збільшення ТПКМ в порівнянні з інтактними ембріонами і з ембріонами, які зазнали впливу фосфатного буфера на 80-100%.

Введення препарату на 3-му тижні ембріогенезу супроводжується статистично значущим приростом ТПКМ в порівнянні як з інтактними ембріонами (39,9%) так і з ембріонами, які зазнали впливу фосфатного буфера (37,3%). Таким чином, введення препарату на 2 тижні розвитку курячих ембріонів призводить до стимуляції ембріонального остеогенеза, яка до моменту завершення дозрівання ембріонів (на 21-ту добу) проявляється зростанням його інтегрального показника - ТПКМ. Введення налоксону на 3-му тижні ембріогенезу призводить до стимуляції ембріонального остеогенеза, що проявляється зростанням числа мітозів.

Таким чином, блокада ендогенної опіоїдної системи in vivo призводить до стимуляції ембріонального остеогенеза (з приводу чого було отримано авторське свідоцтво).

Для вивчення особливостей репаративного остеогенезу в умовах ингибирующего на активність опіоїдної системи була використана модель закритого перелому довгих трубчастих кісток у лінійних мишей. Експерименти проведені на 120 лінійних мишах, у яких під ефірним наркозом було завдано закритий перелом обох кісток правої гомілки. Всі миші були розділені на 3 рівні групи: першу групу склали тварини, яким через 2, 48 і 96 годин після перелому внутрибрюшинно вводився 0,1 мл фосфатного буфера, другу групу - миші, яким було завдано перелом без будь-якого подальшого впливу, тваринам третьої групи (досвід) в ці ж строки було введено розчин налоксону гідрохлориду в фосфатному буфері.

Вплив розчину налоксону гідрохлориду на перебіг кісткової репарації оцінювали із застосуванням клінічного, рентгенологічного, гістологічного методів і тесту механічної міцності кісткової мозолі по А.В. Чукічеву (1996). Для цього по 10 мишей з кожної групи було виведено з експерименту методом трансцервікальної дислокації на 7, 11, 14 і 21-ту добу після травми з подальшим порівнянням рентгенологічних і гістологічних картин консолідації переломів, зіставленням величини зусилля, необхідного для розриву кісткових уламків. Реєстрація цього зусилля здійснювалася в незалежному режимі за допомогою оригінального приладу з динамометром А.В. Чукічева (1996). Дослідженнями встановлено, що під впливом налоксону гідрохлориду достовірно зростала міцність зрощення уламків кісток гомілки у порівнянні з обома контрольними групами. Нами встановлено, що вже на 7 добу після травми величина зусилля, необхідного для розриву зростаються уламків у мишей-реципієнтів налоксону гідрохлориду збільшилася в 2 рази в порівнянні з обома контрольними групами. Далі, на 11,14,21-у добу після перелому спостерігалася тенденція до зменшення різниці величини зусилля на розрив кісткової мозолі у дослідній і контрольній групах на увазі процесів консолідації переломів. Але міцність кісткової мозолі в дослідній групі була завжди достовірно вище в порівнянні з обома контрольними групами. Дані рентгенологічного та гістологічного досліджень підтвердили більш ранню консолідацію перелому у мишей дослідної групи.

Таким чином, отримані дані свідчать на користь того, що: опіоїдна система бере участь в регуляції ембріонального і репаративного остеогенеза- блокада опіатних рецепторів призводить до стимуляції обох типів остеогенеза як за рахунок посилення структурного його забезпечення на клітинному рівні, так і за рахунок збільшення синтетичної активності клітин - використовуваний блокатор опіоїдних рецепторів виявив властивості стимулятора остеогенеза.


Дисків А.В., Павлович С.А., Фролов Б.А.
ГОУ ВПО Оренбурзька державна Медична академія


Поділитися в соц мережах:

Cхоже